- •Початок людського існування та його еволюція на території України.
- •Трипільська культура
- •Кочові народи на півдні України. Політичний лад і спосіб життя кіммерійців, скіфів та сарматів.
- •Основні теорії походження Київської Русі.
- •Перші київські князі, іх внутрішня і зовнішня політика.
- •Християнізація Русі та її значення.
- •Реформаторська діяльність Володимира Святославовича.
- •Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.
- •Етапи політичної історії Галицько-Волинської держави.
- •Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •Українська культура Давньоруського періоду.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Реєстрове козацтво.
- •Брестська церковна унія 1596 року та її історичне значення.
- •Постать б. Хмельницького в українській історії. Оцінка діяльності.
- •Причини, характер та періодизація національно-визвольної війни 1648-1676 рр.
- •Україна після смерті б. Хмельницького. Гетьмани і. Виговський та ю. Хмельницький.
- •Андрусівське перемир’я 1667року. «Вічний мир» та його наслідки для України.
- •Гетьман і. Мазепа: оцінки діяльності.
- •Конституція п. Орлика та її історичне значення.
- •Українська політика Петра I. Наступ Росії на українську автономію.
- •Українська політика Катерини іі. Ліквідація Гетьманщини.
- •Декабристський рух в Україні.
- •Національно-визвольний рух в Наддніпрянській Україні в другій половині XIX ст.
- •Польське панування на правобережній Україні у XVIII ст. Гайдамацький рух.
- •Козацько-селянські повстання кін.XVI ст. Та 20-30-х рр. XVII ст., їх наслідки.
- •Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.
- •Політика гетьмана п. Конашевича-Сагайдачного.
- •Кирило-Мефодіївське братство т. Г. Шевченко.
- •Модернізація економіки України в другій половині XIX ст.
- •Аграрна політика п. А. Столипіна в Україні в другій половині XIX ст.
- •Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. XX ст.
- •Український національний рух в роки Першої світової війни.
- •Україна в Першій світовій війні.
- •Заснування Української Центральної Ради, її соціальна база і програма.
- •I і II Універсали Центральної Ради.
- •IV Універсал. Брестський мир і Україна.
- •Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •Директорія унр, її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- •Уроки та наслідки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •Соціально-економічні перетворення в Україні на основі неПу.
- •Колективізація Українського села. Голодомор 1932-1933 рр.
- •Сталінська політика індустріалізації.
- •Напад Німеччини на срср. Початковий період Великої Вітчизняної війни.
- •Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні.
- •Визволення України від німецьких загарбників.
- •Соціально-економічні перетворення та національно політика в західних областях України в післявоєнні роки. Політична платформа і тактики боротьби оун-упа в 1945-1953 рр.
- •Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 40-х на поч. 50-х рр. Сталінські репресії.
- •Труднощі відбудовчого періоду в Україні 1946-1947 рр. Голод 1946-1953 рр.
- •Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Возз’єднання українських земель.
- •Проблеми розвитку національного господарства України в середині 50-х першій половині 60-х XX ст.
- •Хрущовські реформи, їхні позитивні та негативні наслідки.
- •Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр. XX ст. Шістдесятники.
- •Дисидентський рух в Україні.
- •Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України протягом 60-80 рр.
- •Перебудовчі процеси в срср. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 80-х – на поч. 90-х рр.
- •Декларація про державний суверенітет. Акт проголошення незалежності України. Вибори першого Президента.
- •Розпад срср та створення снд. Україна в системі снд.
- •Розбудова незалежної Української держави. Вибори до Верховної Ради України в березні 1998 р. Вибори Президента України в листопаді 1999 р., їх результати.
- •Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Украйні в сучасних умовах.
- •Розвиток культури в Україні в сучасних умовах. Сучасна релігійна ситуація в Україні.
- •Україна на міжнародній арені. Основні напрями зовнішньої політики в сучасних умовах.
Українська політика Петра I. Наступ Росії на українську автономію.
Після виступу Iвана Мазепи Петро I у 1708 р. Решетилівськими статтями обмежив права, свободи і компетенцію новообраного гетьмана I. Скоропадського (1708-1722 pp.), створивши при ньому посаду царського резидента. У 1715 р. він видав указ про заміну виборності полковників і сотників їхнім призначенням гетьманом з кількох рекомендованих кандидатур під контролем царського резидента. Призначені з чужинців полковники не корилися гетьману і зневажали місцеві звичаї. 27 квітня 1722 р. Петро I для управління Лівобережною Україною створив Малоросійську колегію. Вона мала знаходитися у Глухові і складатися з президента, яким призначено бригадира С. Вельямінова, шести офіцерів російських полків, що перебували в Україні, і прокурора. Імператор оголосив, що Малоросійська колегія створюється як дорадчий судовий орган при I. Скоропадському, але насправді вона підлягала Сенатові і командуючому російськими військами в Україні і мала самочинно управляти краєм. Після смерті I. Скоропадського наказний гетьман П. Полуботок спробував обмежити це свавілля і відновити повноту гетьманської влади - за це П. Полуботка і багатьох старшин викликали для пояснень до Санкт-Петербурга, де їх заарештували і закатували.
Після смерті царя Петро II дозволив обрати гетьманом Д. Апостола (1727-1734 pp.). Д. Апостол подав імператору петицію від імені українського народу, в якій просив відновити угоду Богдана Хмельницького з Москвою. У відповідь козацьке посольство одержало царське веління з 28 "Рішительних пунктів", якими передбачалося відновити деякі автономні права і привілеї. Гетьману дозволялося мати зовнішні зв'язки під наглядом резидента, але вільно лише з Польщею та Туреччиною, та й то з прикордонних питань, а про решту зносин він^мав доповідати до Петербурга та надсилати туди все листування. Йому дозволили затверджувати обрану козаками полкову і сотенну старшину, мати три полки найманих військ, очолювати Генеральний суд, підпорядковувати маєтності московських поміщиків у Гетьманщині, розмістити столицю в Глухові. Водночас генеральну старшину і полковників затверджував лише цар, гетьмана підпорядкували генерал-фельдмаршалу російської армії в Україні. 3 метою упорядкування податкової системи, поповнення військового скарбу і урегулювання землевласницьких стосунків у 1729-1731 pp. Д. Апостол провів "Генеральне слідство про маєтності", яке дало позитивні наслідки щодо піднесення економіки краю і зміцнило автономію Гетьманщин
Після його смерті царський уряд передав владу Правлінню гетьманського уряду (1734-1750 pp.) або Міністерському правлінню у складі трьох російських офіцерів на чолі з генералом, князем О. Шаховським, та трьох козацьких старшин. Офіційно воно мало керуватися "Рішительними пунктами", але насправді продовжувало обмеження автономії. Правлінням проведено податковий перепис населення, упорядковано законодавство, посилено репресії проти незадоволених російською політикою старшин.
3 дозволу Єлизавети Петрівни 22 лютого 1750 р. на Лівобережжі обрано гетьманом К. Розумовського. Він плекав надію перетворити гетьманство у родову спадщину, але Катерина II наказала йому добровільно піти у відставку 10 листопада 1764 р. Щоб не допустити розрухів і заспокоїти жителів Гетьманщини, імператриця видала "Маніфест до малоросійського народу", за яким для управління краєм утворювалася друга Малоросійська колегія (1764-1782 pp.), до якої входили чотири українці і чотири росіяни. Президента і прокурора колегії мали призначати лише з росіян. Повноваження першого президента покладались на генерал-губернатора Малоросії - графа П. Рум'янцева. Серед помітних справ колегії варто назвати Генеральний опис Малоросії, який здійснювався у 1765-1769 pp. Описували майно України під претекстом покращання становища народу, a насправді, щоб посилити податкову політику, унормувати привілейований стан старшини, узаконити кріпосне гноблення селян.
У 1781 р. царським указом Гетьманщина як адміністративна одиниця імперії ліквідовувалася, а на її території утворювалися три намісництва - Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське. У 1783 р. указами імператриці закріпачувалися селяни Лівобережжя та Слобожанщини і ліквідовувався полковий та сотенний поділ намісництв. Старшинську владу замінили російською губернською і повітовою адміністрацією. Козацькі клейноди вивезли у Санкт-Петербург. У 1785 р. "Жалуваною грамотою" імператриці українська шляхта і козацька старшина зрівнялися в правах і привілеях з російським дворянством.