- •Початок людського існування та його еволюція на території України.
- •Трипільська культура
- •Кочові народи на півдні України. Політичний лад і спосіб життя кіммерійців, скіфів та сарматів.
- •Основні теорії походження Київської Русі.
- •Перші київські князі, іх внутрішня і зовнішня політика.
- •Християнізація Русі та її значення.
- •Реформаторська діяльність Володимира Святославовича.
- •Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.
- •Етапи політичної історії Галицько-Волинської держави.
- •Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •Українська культура Давньоруського періоду.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Реєстрове козацтво.
- •Брестська церковна унія 1596 року та її історичне значення.
- •Постать б. Хмельницького в українській історії. Оцінка діяльності.
- •Причини, характер та періодизація національно-визвольної війни 1648-1676 рр.
- •Україна після смерті б. Хмельницького. Гетьмани і. Виговський та ю. Хмельницький.
- •Андрусівське перемир’я 1667року. «Вічний мир» та його наслідки для України.
- •Гетьман і. Мазепа: оцінки діяльності.
- •Конституція п. Орлика та її історичне значення.
- •Українська політика Петра I. Наступ Росії на українську автономію.
- •Українська політика Катерини іі. Ліквідація Гетьманщини.
- •Декабристський рух в Україні.
- •Національно-визвольний рух в Наддніпрянській Україні в другій половині XIX ст.
- •Польське панування на правобережній Україні у XVIII ст. Гайдамацький рух.
- •Козацько-селянські повстання кін.XVI ст. Та 20-30-х рр. XVII ст., їх наслідки.
- •Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.
- •Політика гетьмана п. Конашевича-Сагайдачного.
- •Кирило-Мефодіївське братство т. Г. Шевченко.
- •Модернізація економіки України в другій половині XIX ст.
- •Аграрна політика п. А. Столипіна в Україні в другій половині XIX ст.
- •Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. XX ст.
- •Український національний рух в роки Першої світової війни.
- •Україна в Першій світовій війні.
- •Заснування Української Центральної Ради, її соціальна база і програма.
- •I і II Універсали Центральної Ради.
- •IV Універсал. Брестський мир і Україна.
- •Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •Директорія унр, її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- •Уроки та наслідки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •Соціально-економічні перетворення в Україні на основі неПу.
- •Колективізація Українського села. Голодомор 1932-1933 рр.
- •Сталінська політика індустріалізації.
- •Напад Німеччини на срср. Початковий період Великої Вітчизняної війни.
- •Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні.
- •Визволення України від німецьких загарбників.
- •Соціально-економічні перетворення та національно політика в західних областях України в післявоєнні роки. Політична платформа і тактики боротьби оун-упа в 1945-1953 рр.
- •Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 40-х на поч. 50-х рр. Сталінські репресії.
- •Труднощі відбудовчого періоду в Україні 1946-1947 рр. Голод 1946-1953 рр.
- •Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Возз’єднання українських земель.
- •Проблеми розвитку національного господарства України в середині 50-х першій половині 60-х XX ст.
- •Хрущовські реформи, їхні позитивні та негативні наслідки.
- •Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр. XX ст. Шістдесятники.
- •Дисидентський рух в Україні.
- •Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України протягом 60-80 рр.
- •Перебудовчі процеси в срср. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 80-х – на поч. 90-х рр.
- •Декларація про державний суверенітет. Акт проголошення незалежності України. Вибори першого Президента.
- •Розпад срср та створення снд. Україна в системі снд.
- •Розбудова незалежної Української держави. Вибори до Верховної Ради України в березні 1998 р. Вибори Президента України в листопаді 1999 р., їх результати.
- •Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Украйні в сучасних умовах.
- •Розвиток культури в Україні в сучасних умовах. Сучасна релігійна ситуація в Україні.
- •Україна на міжнародній арені. Основні напрями зовнішньої політики в сучасних умовах.
Українська політика Катерини іі. Ліквідація Гетьманщини.
Ліквідація Гетьманщини. Катерина II завершила справу, що її почав на Украї- ні Петро 1. Німкеня, котра стала членом династії Романових через шлюб, вона була відданою прибічницею русифікації й централізації. Як і багато інших правителів доби освіченого абсолютизму, Катерина була переконана, що найбільш розумним і ефективним є уряд, заснований на абсолютистських засадах і позбавлений таких «феодальних реліктів», як особливий статус окремих земель. Звідси її негативне ставлення до української, а також лівонської та фінської автономії. «Ці провін- ції,— казала вона,— слід русифікувати... Це завдання було б легко здійснити, при- значивши губернаторами людей розумних. Коли у Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все, щоб стерти з пам'яті їх та їхню добу». Отож імператриця вибрала на посаду генерал-губернатора Лівобережжя людину розумну — видатного російського полководця й політика Петра Румянцева.
Виконувати свої функції Румянцеву допомагала друга Малоросійська колегія, що складалася з чотирьох російських урядовців та чотирьох довірених представни- ків старшини. У зводі таємних інструкцій Катерина наказувала Румянцеву діяти обережно, «аби не викликати ненависті до росіян». Щоб підготувати грунт для скасування української автономії, генерал-губернаторові радилося повторювати се- лянам, що погіршення їхнього становища було насамперед наслідком відсталості «малоросійських звичаїв». Водночас до старшини Румянцев мав застосовувати полі- тику кийка і пряника. З одного боку, жорстоко каралися всілякі прояви автоно- містських тенденцій, а з іншого — тим, «хто не був заражений хворобою сваволі й незалежності», пропонували привабливі посади в імперському уряді, обіцяли зрів- няти їх у статусі з російським дворянством і надати більшої влади над селянами.
Румянцев виконав свої обов'язки. Спочатку він уникав проведення глибоких змін, намагаючись завоювати прибічників. До його канцелярії дістали призначення багато українців, було засновано поштову службу, а також здійснено широкий пе- регляд суспільно-господарського становища земель. Прагнучи показати, яким освіче- ним є її правління, у 1767 р. Катерина II засновує свою знамениту «Комиссию для сочинения нового уложения». У Москві зібрали послів від усіх (за винятком селян) верств суспільства з усіх регіонів з метою висловити імператриці свої поба- жання та погляди. На велику прикрість Катерини й Румянцева ряд українських по- слів на чолі з Григорієм Полетикою скористалися нагодою, щоб знову заявити про прагнення відновити гетьманство й повернути давні українські вольності. Посли інших порубіжних земель теж викликали занепокоєння уряду. Під приводом близь- кої війни з Туреччиною імператриця назавжди «відклала» засідання комісії.
Після російсько-турецької війни 1768—1775 рр. Румянцев удається до рішучих кроків. Перший удар він спрямовує проти Запорозької Січі, яку в 1775 р. було зруйновано несподіваним нападом російських військ. До самої Гетьманщини черга дійшла в 1781 р., коли у зв'язку з адміністративною реорганізацією всієї імперії на Лівобережжі було скасовано його традиційні 10 полків. Натомість засновувалися три намісництва: Київське, Чернігівське й Новгород-Сіверське. За територією та організацією вони були ідентичні решті з ЗО губерній імперії. Одночасно українські адміністративні, судові та фінансові установи замінялися відповідними відгалужен- нями імперської бюрократичної системи. Потім скасували й славетні козацькі полки. У 1783 р. їх замінили на регулярні уланські, до яких на шестирічний строк набирали селян і неукраїнців. Відтак перестало існувати окреме козацьке військо. Всупереч тому, що стверджувала царська пропаганда, поширення на Лівобережжя російської імперської системи не полегшило, а ще більше погіршило долю україн- ських селян. У 1783 р. їх позбавили права лишати своїх панів — саме так, як де колись зробили з російськими селянами. Інакше кажучи, тепер лівобережне селянство ставало юридичне закріпаченим. Зате українська знать від цих змін виграла. Селяни нарешті потрапили під її цілковиту владу. В 1785 р. за «Жалуваною грамотою дворянству», виданою Кате- риною II, знать звільнялася від усякої військової служби для уряду, зрівнявшись у правах із російським дворянством. Із цих причин верхівка колишньої Гетьманщини без будь-якого ремствування погодилася з ліквідацією автономії. Траплялися лише поодинокі випадки протесту: так, у 1791 р. Василь Капніст спробував таємно заручитися підтримкою Пруссії в намаганнях відновити Гетьманщину. Але таких дій було недостатньо, щоб запобігти поглиненню Козацької України Російською імперією.