Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (5).docx
Скачиваний:
18
Добавлен:
24.11.2019
Размер:
251.23 Кб
Скачать
  1. Аграрна політика п. А. Столипіна в Україні в другій половині XIX ст.

Після революції царизм, поряд з репресіями проти селянства, розгорнув реформування соціальних відносин на селі. Прем'єр П. Столипін, намагаючись зберегти царизм і поміщицьке землеволодіння, запропонував ряд законопроектів, затверджених Державною думою та царем. Згідно із законами, селяни звільнялися від опіки общин, мали право виходу на хутори, отримували дешевий кредит. Але для українських селян найважливішою частиною реформ Столипіна була державна підтримка їх переселення до Сибіру та Далекого Сходу. Найбідніша частина їх, намагаючись отримати значні земельні наділи в малонаселених просторах східних регіонів імперії, великими масами переїздили туди, зазнаючи великих труднощів. Царська бюрократія бездушно поставилася до переїзду величезних мас селян, залишивши їх на новому місці напризволяще. Багато селян загинуло, багато, розорившись і у всьому зневірившись, поверталася назад у свої села, де у них не залишилось ніякого майна і де вони були зайвими. Це призвело до подальшого загострення соціальної ситуації. Напередодні Першої світової війни українське селянство, більш ніж наполовину бідняцьке та безземельне, було в морально-політичному плані готове до нових революційних боїв. Ускладнювалася також соціальна структура міста. Внаслідок бурхливого розвитку промисловості швидко зростали робітничий клас та буржуазія, соціальна група купців та дрібних торговців і зменшувалася роль ремісництва.

  1. Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. XX ст.

Революційні події в Україні у цей час слід розглядати за такою схемою:

страйкова боротьба робітників у першій половині 1905 р. - виступи селянства - повстання на флоті та в армії - активізація національного руху - піднесення загальної революційної хвилі восени 1905 р.

На окремих фактах виступів робітників, селян, солдатів, інтелігенції рекомендуємо розкрити основні характерні риси їхньої боротьби. Під впливом кривавої розправи 9 січня над мирною демонстрацією робітників у Петербурзі взимку і навесні піднімається хвиля робітничих страйків в Україні. Основним гаслом пролетарських виступів було: "Геть самодержавство!". Водночас робітники організовано запроваджували на заводах 8-годинний робочий день, знижували ціни на товари у фабрично-заводських крамницях.

Виступи селянства здебільшого мали стихійний характер і перетворювались на погроми поміщицьких. садиб. Характерним, наприклад, був випадок на хуторі Михайлівському в лютому 1905 р., коли селяни розгромили маєток і цукровий завод Терещенка. Однак окремі виступи селян були більш організовані. Так, 18 грудня того ж року в селі Великі Сорочинці був створений селянський комітет, який віддав розпорядження не сплачувати податків, не надсилати новобранців до війська і закрив шинки. Комітет керував і обороною селян від урядових військ. Нерівна кривава

боротьба в Сорочинцах була описана В.Г.Короленком у нарисі "Сорочинська трагедія".

Вперше захиталася надійна раніше опора царизму - армія. 14-15 червня 1905р. вибухнуло повстання на броненосці "Потьомкін". В листопаді на севастопольському рейді повстали матроси 12-ти кораблів Чорноморського флоту, на чолі яких став лейтенант Петро Шмідт. 18 листопада в Києві відбувся виступ саперів на чолі з підпоручиком Борисом Жаданівським.

Підсумовуючи цю тему, слід вказати на те, що опозиційний настрій на початку XX ст. охопив практично всі кола суспільства.

Український рух вийшов за межі переважно культурно-освітні і набув політичного спрямування. Виник цілий ряд українських політичних партій, але у своїх програмних цілях ці партії (за винятком Української народної партії) не йшли далі національної автономії для України.