18.2 Законодавство України про енергозбереження.

Усі промислово розвинуті країни, починаючи з 70-х років, застосо- вують на практиці закони про енергозбереження, що відповідають конк- ретним державним умовам. Наукова концепція Закону України, прийня- та 1 липня 1994 року і введеного в дію 4 серпня 1994 року, віддзеркалює загальноприйняті у світовій практиці погляди на природу та зміст державної політики в галузі енергозбереження, що активно здійснюється в промислово розвинутих країнах Західної Європи і Америки. В основу Закону України про енергозбереження, проект якого розроблено фахів- цями Інституту Проблем Енергозбереження Національної Академії Наук України, покладено головні принципи керування енергозбереженням та регулювання його з урахуванням світового досвіту і економічних умов, які склалися в Україні.

До найважливіших принципів енергозбереження належать такі:

• принцип державної політики енергозбереження;

• принцип державного керування енергозбереженням;

• принцип державного керування енергозбереженням;

• принцип обов’язкової державної експертизи4

• принцип стандартизації;

• принцип нормування;

• принцип заохочення і покарання за марнотратне використання енергії;

• принцип формування та використання фінансів для практичної реалізації політики енергозбереження;

• принцип рівноправності постачальників і споживачів паливно- енергетичних ресурсів;

• принцип пропаганди енергозбереження;

• принцип міжнародного співробітництва в енергозбереженні.

У Законі України про енергозбереження визначені правові, еконо- мічні і соціальні основи раціонального використання енергоресурсів підприємствами та організаціями, розташованими на території України незалежно від їх підпорядкованості та форм власності, а також громадянами України, іноземними юридичними іфізичними особами, особами без громадянства, що проживають або займаються виробничою чи іншою діяльністю в Україні. Перший принцип ґрунтується на створенні державою економічних та правових умов, що забезпечують пріоритетність і сприяють зацікавлености в енергозбереженні для вищеназваних фізичних і юридичних осіб.

Другий принцип полягає в тому, що державне керування енергозбе- реженням, спрямоване на створення умов для ефективного і економного використання палива та енергії, має здійснюватися Кабінетом Міністрів України і підвідомчим йому органом – Державним комітетом з енергозбереження України (ДКЕУ), який практично реалізує політику та здійснює комплексне управління в сфері енергозбереження.

Третій принцип державного регулювання енергозбереження полягає у тому, що регулювання здійснюється шляхом посереднього непрямого управління на основі застосування економічних та адміністративних важелів впливу на прцеси енергозбереження.

Четвертий принцип передбачає обов’язкове проведення державної експертизи, до основних завдань якої належать:

• визначення відповідності господарської, управлінської, інвести- ційної та іншої діяльності цілям енергозбереження;

• визначення відповідності перед проектних, перед планових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про енерго- збереження.

Голоана мета експертизи – запобігти виробництву та випуску енер- гетично неефективного обладнання і застосуванню енергетично неефек- тивних (застарілих) технологій.

Практична реалізація цих функцій здійснюється державною уста- новою ДКЕУ та підвідомчими йому регіональними спеціалізованими центрами енергозбереження.

Принцип стандартизації в енергозбереженні виконується з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог до раціональ- ного використання і економії паливно-енергетичних ресурсів. Необхід- ність дотримання світових енергетичних стандартів при виробництві об- ладнання, апаратів, машин і т. і. є однією з необхідних умов виходу на світовий ринок та здійснення експорту.

Застосування норм та нормативів в галузі використання паливно-енергетичних ресурсів є засобом контролю за оаціональним споживан- ням палива і енергії. При цьому “ступінь жорсткості” та коло визначення норм і нормативів щодо світових стандартів цілком і повністю залежать від вимог державної політики в галузі енергозбереження на різних ета- пах розвитку економіки.

Принцип комплексності заохочення за економію і покарання за мар-нотратне використання паливно-енергетичних ресурсів передбачає роз-галужений економічний механізм впливу на процеси енергозбереження шляхом прведення пільгової податкової та кредитної політики при раціо-нальному використанні палива та енергії і виробництві енергетично ефективного обладнання, а також шляхом застосування економічних санкцій при нераціональному і марнотратному використанні паливно- енергетичних ресурсів. Важливо підкреслити, що для ефективного керу- вання енергозбереженням усі економічні заходи передбачені Законом мають проводитися комплексно, що дозволить здійснити збалансовану політику як в галузі фінансового винагородження за осягнуту економію, так і в галузі фінансового примушення до економії паливно-енергетич-них ресурсів.

При впровадженні принципу формування та використання фінанси-вих коштів для практичної реалізації політики енергозбереження як най-важливіші засоби передбачаються: позабюджетний фонд енерго- збереження, відрахування міністерств та установ, властні кошти підпри- ємств і установ, державний та місцевий бюджети. Позабюджетний фонд енергозбереження формується як сукупність двох частин: загальнодер-жавного та місцевих фондів, що утворюються за рахунок виплат за нера-ціональне та марнотратне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін і тарифів залежно від їх перевитрат. Порядок та умови формування та використання загальнодержавного і місцевих позабюджетних фондів енергозбереження визначаються Кабі-нетом Міністрів України і місцевими Радами народних депутатів. Місце-ві фонди використовуються місцевими органами з метою регулювання обсягу споживання та стимулювання раціонального використання енер-горесурсів на території власних регіонів, розширення використання міс-цевих джерел енергії, а також розв’язання екологічних проблем. Загаль-нодержавний фонд використовується державними органами для прове-дення ефективної енергозберігаючої політики на всій території України.

Принцип рівноправності постачальників та споживачів паливно-енергетичних ресурсів передбачає, що постачальники на території, яку вони обслуговують, повинні виконувати договірні умови з споживачами та задовольняти додаткові замовлення останніх останніх за договірними цінами. Саме це позбавляє постачальників паливно-енергетичних ресур-сів можливості вирішення власних проблем за рахунок споживачів.

Принцип міжнародного співробітництва роширює можливості ко-операції в галузі енергозбереження на державному і суспільному рівні.

Для нас, як закладу освіти, має важливе значення 7-ма стаття закону – освіта і виховання у сфері енергозбереження: виховання ощадливого ставлення до використання паливно-енергетичних ресурсів забезпе -чується шляхом навчання і широкої популяризації та пропаганди економічних, екологічних і соціальних переваг енергозбереження. І це вірно, тому що тільки всебічно розвита людина, здатна творчо на високому науковому та технічному рівні вирішувати ті задачі, які ставлять нам проблеми енергозбереження.