3. Головними підходами до вивчення малих соціальних груп є: соціометричний, соціологічний і “школа групової динаміки”.

Соціометричний напрямок, що пов’язаний з ім’ям Дж. Море-но, включає: 1) теорію вивчення малих груп, яка досліджує емоційні міжособистісні відносини і поширює свої висновки на великі со-ціальні групи та суспільство в цілому; 2) кількісне вимірювання емо-ційних відносин в малих групах; 3) систему методів лікування лю-дей (соціатрія), проблеми і труднощі яких пов’язано з нестачею на-вичок поведінки в малих групах. Соціометрія використовується як метод дослідження, що дає можливість одержати кількісні характе-557

ристики групи; величину статусу кожної групи, наявність угрупу-вань всередині групи; міру згуртованості або роз’єднання, дані про напружені або конфліктні діади, триади, мікрогрупи.

Соціологічний напрямок у вивченні малих груп пов’язано з традицією, яку було закладено хоторнськими експериментами Е. Мейо. Вивчаючи вплив різних факторів на підвищення продук-тивності праці, він прийшов до відкриття ролі людського і групово-го факторів. В основі концепції Мейо лежать наступні положення:

1) людина являє собою “соціальну істоту”, яка орієнтована і включена в контекст групової поведінки; 2) жорстка ієрархія підпорядкованості і бюрократична організація несумісні з природою людини і її свободою; 3) керівники промисловості повинні орієнтуватися більшою мірою на людей, ніж на продукцію, що забезпечуватиме

соціальну стабільність суспільства і задоволеність індивіда своєю

роботою. Раціоналізація управління з врахуванням соціально-психологічних факторів трудової діяльності людей – основний шлях

вирішення соціальних суперечностей.

Школа “групової динаміки” є найбільш психологічним на-прямком дослідження малих груп, що пов’язано з ім’ям К. Леві-на, який ввів поняття “групова динаміка”, застосувавши його як по відношенню до індивідуальної, так і групової поведінки. Згідно з його поглядами, так само, як індивідуум та його оточення фор-мують психологічне поле, так і група та її оточення формують соціальне поле. Соціальна поведінка виявляється всередині гру-пи і визначається конкуруючими підгрупами, окремими члена-ми, обмеженнями і каналами спілкування. Таким чином, групо-ва поведінка в будь-який момент часу стає функцією загального стану соціального поля.

4. З існуючої чисельності класифікацій малих груп найбільш поширеними є три: 1) поділ малих груп на “первинні” і “вторинні”;

2) поділ їх на “формальні” і “неформальні”; 3) поділ на “групи членства” і “референтні групи”.

Первинні групи – це такі групи, в яких індивід отримує пер-ший досвід соціальної єдності. Вони характеризуються інтимними, особистісними, неформальними відносинами, безпосереднім спілку-ванням, сталістю і малочисельністю. Вторинні групи – це сукупність

людей, які опосередковано зв’язані загальною діяльністю. Вони ут-ворюють соціальну структуру суспільства, в яку особистість втяг-нена лише частково як носій певної функції.

Формальні групи – це вид малих груп, поведінка і становище окремих членів яких строго регламентується офіційними правила-ми організації і соціальними інститутами. Неформальні групи – це вид малих груп, який виникає на основі міжособистісних відносин, загальних інтересів, взаємних симпатій / антипатій.

Референтні групи – це такі об’єднання, які є для індивіда ета-лоном в оцінці ним власного соціального становища, дій, поглядів і т.ін. Групи членства – це групи, норми і цінності яких не засвою-ються індивідами, хоча вони є членами цих груп.

Основні терміни та поняття

Соціальна група, мала соціальна група, соціометрія, соціоно-мія, соціодинаміка, соціатрія, мікросоціологія, психодрама, соціод-рама, почуття соціабельності, хоторнські експерименти, теорія “людських стосунків”, соціальна поведінка, групова динаміка, пси-хологічне поле, соціальне поле, первинні групи, вторинні групи, формальні групи, неформальні групи, групи членства, референтні групи, соціально-психологічний клімат групи.