- •1. Мета і сутність гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України.
- •2. Зміст та механізм реалізації завдань гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України.
- •3. Система морально-психологічної підготовки в арміях іноземних держав.
- •4) Частина 2. Виховання військовослужбовців в арміях зару-біжних країн на сучасному етапі їх розвитку.
- •2. Завдання виховної роботи, які органічно випливають із головної мети.
- •8) Принципи виховання, що обслуговують всі компоненти виховного процесу.
- •9.Закономірності виховної роботи та їх характеристика.
- •15. Методи і форми виховної роботи та їх характеристика.
- •16.Органи виховної та соціально психологічної роботи в Збройних Силах України.
- •17.0Сновні завдання діяльності Головного управління виховної та соціально - психологічної роботи Збройних Сил України.
- •116. Заступник командира роти з виховної роботи зобов'язаний:
- •19.0Собливості професійної діяльності заступника командира підрозділу з виховної роботи.
- •20. Характеристика форм і методів безпосереднього виховного впливу.
- •25 Принципи виховання військовослужбовців
- •26 Характеристика основних напрямів військового виховання
- •27 Методи інформаційно-виховної роботи.
- •28 Методи безпосереднього виховного впливу
- •31 • Методика підготовки та проведення бесіди.
- •32 • Методика підготовки та проведення дискусій.
- •33. Методика підготовки та проведення лекцій як форм безпосереднього виховного впливу.
- •34. Поняття особистості в психології та фактори її формування.
- •35. Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність».
- •37. Пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприймання, увага.
- •38. Пам'ять як пізнавальний психічний ¬процес та її основні види
- •39. Мислення. Уява, мовлення та їх роль у військовій діяльності.
- •40. Психічні властивості особистості та їх загальна характеристика.
- •41. Емоції та почуття військовослужбовця та основні шляхи їх виховання.
- •Воля - це:
- •43.0Сновні вольові якості військовослужбовця.
- •44. Розвиток вольових якостей військовослужбовців Збройних Силах України.
- •45. Спрямованість провідна властивість особистості військовослужбовців.
- •44. Характеристика складових спрямованості військовослужбовця: потреби, мотиви, інтереси, переконання, світогляд.
- •47. Темперамент і характер особистості військовослужбовця та їх врахування в процесі військової діяльності.
- •48.0Сновні типи темпераменту та їх характеристика.
- •49. Характеристика основних рис характеру.
- •50. Поняття "здібності" та їх розвиток у військовослужбовців у процесі військової діяльності.
- •52.0Сновні складові військово-психологічного дослідження.
- •53.0Сновні групи методів військово-психологічного дослідження та їх характеристика.
- •57. Поняття «малої групи» та її класифікація.
- •3. Головними підходами до вивчення малих соціальних груп є: соціометричний, соціологічний і “школа групової динаміки”.
- •58.Визначення поняття «військовий колектив» та динаміка його розвитку.
- •Сутність, значення і характеристика спілкування у військовому колективі.
39. Мислення. Уява, мовлення та їх роль у військовій діяльності.
Мислення, увага та мовлення є важливими компонентами в психологічному розвитку воїна. Вони допомагають воїну не тільки дізнатися те, чого раніше він не знав, опанувати техніку, якої раніше не володів, але разом з цим піднімаєть його на більш високий рівень функціонування своєї психіки і свідомості. Підвищується ефективність його психічної діяльності в цілому, всіх психічних процесів, комунікативниї функцій. Воїн стає більш спостережливим, він помічає багато такого, чого раніше не помічав взагалі, у нього підвищується швидкість сприйняття і його точність. Розширюються можливості пам'яті, вона більш надійно служить воїну в важких ситуаціях. Також завдяки цим компонентам військовослужбовець має змогу передбачувати і прогнозувати розвиток подій, практично опанувати закономірностями дійсності.
В сучасній психології сприйняття, уява, пам’ять та мислення розглядається як система дій і операцій, в якому всі його елементи тісно взаємозв’язані.
Ми́слення — це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відносини з природним і соціальним світом, що її оточує.
Уя́ва — конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи у даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду: така побудова є або творчою, абонаслідувальною, будучи творчою, коли вона є само-розпочатою і само-сформованою, та наслідувальною, коли вона слідує формуванню започаткованим і сформованим іншим.
Мо́влення — спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення по радіо чи телебаченню.
40. Психічні властивості особистості та їх загальна характеристика.
Психічні властивості – сталі, стійкі душевні якості суб’єкта, яким притаманні закріпленість і повторюваність в структурі особистості: темперамент, характер, здібності.
Темперамент (від лат. temperare – змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини – їх темп, швидкість, ритм та інтенсивність. Існує основні 4 типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний.
Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляються в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, а про інших – лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені. Ці й подібні риси виявляються настільки виразно й постійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості.
Отже, характер – сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишнього світу та самої себе.
Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов’язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в діяльності, у праці вони виявляються. Люди, які мали розвинені здібності, в усі часи відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.
Здібності – це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.
Основні поняття і ключові слова: психічні властивості, види психічних властивостей: темперамент, характер, здібності.