- •19.Суспільний і державний лад Риму в період імперії.
- •20. Джерела римського права.
- •21.Кодифікація римського права. Римське право класичного періоду.
- •22.Державний та суспільний лад Візантії.
- •23.Джерела та риси права Візантії.
- •24. Виникнення і розвиток франкської держави.
- •25. Суспільний і державний лад франків.
- •26. Характеристика «Салічної правди» як джерела права франків.
- •27. Суспільний і державний лад Франції.
19.Суспільний і державний лад Риму в період імперії.
У І ст. до н.е. усі протиріччя рабовласницького Риму загострюються, що загрожує існуванню римської держави. Наступає так званий період громадянської війни, відбуваються величезні повстання рабів. У середині панівної верхівки виникають серйозні протиріччя між інтересами великих землевласників і фінансової аристократії. Боротьба іде між трьома партіями:оптиматами (спадкова землевласницька аристократія), вершниками(торгівці, лихварі,банкіри, відкупники та ін.) і популарами(представники інтересів міського і сільського плебсу-дрібних землевласників, ремісників).Усі ці обставини сприяли переходу Риму від республіки до монархії. Перехід цей відбувався поступово і ділився на дві частини: принципат і домінант.
Етап принципату називається так через титул особи, яка стояла на чолі Риму-принцепса. З точки зору організації державного механізму цей етап є перехідним від республіки до імперії. У руках принцепса поступово зосереджується необмежена влада, і одночасно з цим продовжують діяти республіканські установи, які перебувають у залежності від принцепса.
Принцес був головнокомандуючим армією, оголошував війну і укладав мир, управляв провінціями. Він мав право вето на розпорядження магістратів, виконував функції цензора, а також судді. Народні збори поступово втрачають будь-яке значення. Сенат зберігав деякі повноваження, але уже з ІІ ст. до н. е. його роль полягала у механічному затвердженні позицій принцепса. Магістрати обиралися сенатом із осіб, запропонованих принце псом, і не мали якогось впливу на хід державних справ.
У ІІІ ст. Римська імперія переживає розпад рабовласницької системи господарювання. Класові протиріччя ще більше загострюються. Римська держава останнього етапу свого розвитку очолюється імператором –домінусом (владикою). У 395 р. стався поділ Рим. Імперії на дві половини- Західну і Східну.
У період імперії старі республіканські установи зникають. Управління державою зосереджується у руках декількох основних відомств, керівники яких призначаються імператором. Влада імператора є необмеженою і божественного походження. Йому належить законодавча влада. Він обирає собі найближчого помічника, який має титул цезаря. Цезар є спадкоємцем імператора. Найголовнішим після імператора органом, що розглядав найважливіші державні справи і готував законопроекти, була державна Рада при імператорі.
Суспільний лад Рим. Імперії характеризується розвитком великого землеволодіння, що почалося ще у період республіки. Велике землеволодіння набуло двох основних форм: латифундії(оброблялись за допомогою рабської праці), а сальтуси (орендарями).
Припинення в ІІ ст.. нових завойовницьких війн і невеликий приріст рабів призвели до їх зменшення. Рабська праця стала дорожчою, а тому їх власники, почали виділяти рабам земельні наділи, обкладаючи їх оброками і різними повинностями. Такі ж наділи здавались і вільним селянам. І ті і другі називались колонами.
У 476 р. варварський вождь Одоакр позбавив влади останнього римського імператора,який за іронією долі мав ім`я легендарного засновника Риму і зменшене ім`я засновника імперії- Ромула Августула.