27. Суспільний і державний лад Франції.

У період феодальної роздрібленості у Франції не існувало ні спільної мови, ні спільного культурного й економічного розвитку. Основними рисами феодального ладу Франції цього періоду є політична роздрібленість і слабкість королівської влади.

У ХІ ст. іде процес виникнення і зростання міст, населення яких було зацікавлене у зміцненні королівської влади, оскільки постійні феодальні війни ускладнювали і робили небезпечним ведення торгівлі.Ще більшою опорою королів була в той час церква, яка була порівняно стрункою організацією із спільним центром і спільною ієрархією.

У ХІІ ст. розпочинається боротьба королівської влади і об`єднанням Франції у централізовану державу.

Під час правління Людовика ІХ сформувалось центральне управління Францією. Королівська влада перетворилась у центральну бюрократичну установу, розгалужену на декілька відомств. Виділялась мала Королівська рада, куди входили найближчі вищі чиновники: канцлер, конетабль та ін. Особливе значення мали спеціальна судова установа- Парламент, особлива Рахункова палата, яка відала збором і витратами податей.

З виникненням і розвитком міст посилюється протиріччя між міщанами і феодалами і це робить короля своєрідним арбітром, що посилює його владу.

Визначалися 3 стани: духовенство, дворянство і міщани, які мали своїх представників у так званих Генеральних Штатах. Кожен із станів засідав і голосував окремо від інших. Стан мав один голос, тому схожість інтересів дворянства і духовенства забезпечували їм перевагу. Отже, на поч. ХІVст. У Франції сформувалась станово-представницька монархія. З`явився новий державний орган, який поєднував короля з найбільш впливовими станами населення. Генеральні штати було новою формою союзу королівської влади з містами. Спираючись на третій стан король міг зміцнити свої фінанси і обмежити владу непокірних феодалів.

Основну масу населення становили цензурії (міське населення та селяни) та міщани, які за своїм майновим станом не було однорідними.

У період феодальної роздробленості двірцево-вотчинна система управління базувалась на васальних відносинах. Головну роль у королівській адміністрації відігравав сенешаль, який був главою королівської адміністрації, підписував державні документи і командував армією. У військових справах після сенешаля був констебль, який командував кіннотою, помічником в нього був маршал, а з ХІІІ ст -адмірал. Королівською скарбницею і архівом відав за допомогою камергера королівський скарбник. Королівські акти редагував і скріпляв печаткою канцлер. При королі існувала курія, у якій брали участь васали. За допомогою курії королі вирішували питання про війну і мир, про відносини з папою римським та ін. Курія ухвалювала королівські акти.

7