53.0Сновні групи методів військово-психологічного дослідження та їх характеристика.

Розрізняють універсальні та спеціальні методи психологічного дослідження. Універсальними називаються такі методи дослідження, які використовуються не тільки в психології, а й в інших галузях наукового знання: як у споріднених за змістом, так і ні. До універсальних методів належать спостереження, експеримент, бесіда, анкетування тощо. Спеціальні методи - це методи, які використовуються тільки в психологічному дослідженні або в близьких за змістом наукових пізнавальних актах.

Функціональна диференціація методів психологічного дослідження здійснюється за ознакою змісту пізнавальних та перетворюючих дій, що реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предметом дослідження. Структурно ця диференціація відповідає етапам психологічного дослідження, на кожному з яких відбувається своєрідне функціональне поєднання типів дослідницьких дій офіцера-дослідника. Отже, виділяють три групи методів психологічного дослідження.

1. Методи теоретичного дослідження, які забезпечують реалізацію теоретичних дослідницьких дій офіцера-дослідника щодо предмета дослідження. Теоретичне дослідження має не тільки забезпечити більш-менш повне з’ясування сутності досліджуваного явища, а й виявити основні закономірності його існування, взаємодії з іншими явищами, рушійні сили розвитку. В результаті використання цих методів вдається побудувати теоретичну модель досліджуваного явища, а на її основі - передбачити та визначити емпіричний цикл пізнавальних взаємодій із сутністю досліджуваного явища.

2. Методи емпіричного дослідження, які забезпечують дослідницьку взаємодію офіцера-дослідника з предметом дослідження, визначення її змістових характеристик та ознак у багатоманітності емпіричної інформації. В результаті емпіричного дослідження вдається підтвердити або відкинути деякі гіпотетичні уявлення про предмет дослідження, побудувати емпіричну картину його існування, а отже, відкрити для себе на практиці психологічний зміст досліджуваного явища і на підставі цього прогнозувати модель практичних дій з цим явищем у результаті прикладних різноманітних психологічних впливів (військово-педагогічних, психотерапевтичних тощо).

3. Методи аналізу, інтерпретації та тлумачення даних теоретичного й емпіричного дослідження дають змогу обгрунтувати об’єктивність дослідження, диференціювати змістовні прояви сутності предмета дослідження за їхніми типологічними характеристиками, визначити дослідницький ефект здійсненого психологічного дослідження. Ці методи обов’язково виявляють сутність характеристики предмета дослідження, його якісну неповторність. Наприклад, застосування методу аналізу в психологічному дослідженні дає можливість створити цілісну картину предмета дослідження; прогнозувати закономірності його розвитку і планувати перетворюючі дії психолога щодо нього.

Спостереження. Цей метод широко використовується у військовій психології. Він полягає в систематичному і цілеспрямованому сприйняття психічних явищ з метою вивчення специфічних проявів у конкретних умовах та з’ясування змісту цих явищ. Використовується в процесі дослідження явищ, що сприймаються безпосередньо як метод наукового пізнавання змістовно відрізняється від спостереження в буденному житті. З його допомогою можна вивчати психічні процеси, властивості, стани, утворення, зовнішні прояви почуттів, дій і поведінки військовослужбовців у різних умовах їх життя й діяльності. Аналіз матеріалів, отриманих при всебічному спостереженні, діє можливість пізнавати думки й почуття, відносини й мотиви, настанови та інші психічні явища, недоступні безпосередньому сприйманню, але які дають можливість знаходити характерні тенденції в розвитку психіки особистості, планувати обгрунтовані шляхи управління нею, формувати необхідні бойові, морально-патріотичні та психологічні характеристики.

Спостереження стає науковим методом у тому випадку, якщо воно не обмежується тільки констатацією фактів, а науково роз’яснює психологічне явище, яке вивчається.

Методика спостереження включає:

вибір ситуації та об’єкта спостереження;

узагальнення теоретичних уявлень про досліджувану реальність і виділення мети дослідження;

побудову програми або схеми спостереження у вигляді переліку ознак явищ, одиниць спостереження з детальною їх презентацією, а також спосіб і форму фіксації результатів спостереження (щоденниковий запис, відеореєстрація тощо);

опис вимог до організації роботи спостерігача;

опис способу обробки та подання отриманих даних.

Розрізняють неструктуралізоване спостереження (недостатньо формалізований процес реалізації методу) і структуралізований (високий ступінь стандартизації, використання спеціальних документів, бланків, досягнення достатньої подібності даних, отриманих різними спостерігачами).

Крім цих видів спостереження, є інші: включення, польові, лабораторні, систематичні, несистематичні, об’єктивні та суб’єктивні. Включеним спостереженням називається такий його вид, при якому офіцер-дослідник, безпосередньо залучений до процесу дослідження, контактує, діє разом з учасниками дослідження. Зазначений вид часто використовується в процесі дослідження соціально-психологічних явищ та військово-професійної діяльності воїна.

Спостереження називається польовим, якщо воно відбувається в природних для досліджуваного психологічного явища умовах. Іноді необхідно організовувати лабораторний вид спостереження, який створює можливість спрямованої організації умов, характеру та специфічних особливостей розгортання досліджуваного явища.

Систематичне спостереження провадять регулярно і протягом визначеного проміжку часу, а несистематичне спостереження - часто в незапланованих ситуаціях, у випадку взаємодії з явищами, що не очікувались і не включалися до програми спостереження.

Об’єктивне (або зовнішнє) спостереження спрямоване на зовнішній бік перебігу різноманітних психічних процесів та соціально-психологічних явищ. Суб’єктивне спостереження - це внутрішнє спостереження або самоспостереження. Самоспостереження являє собою процес споглядальної взаємодії з власними внутрішніми психічними процесами невід’ємно від спостереження за зовнішніми проявами.

Спостереження розглядається як самостійний метод, але частіше він застосовується з якимось іншим: наприклад, під час бесіди, групового чи індивідуального тестування, анкетування тощо. Спостереження під час бесіди розпочинається з вивчення того, як військовослужбовець зайшов до кімнати. У ході бесіди відзначаються своєрідні прояви особистості, що відображають особливості його характеру, емоційно-вольової сфери, пізнавальної діяльності тощо. Спостереження під час психологічного дослідження допомагає помічати особливості поведінки військовослужбовця, отримати низку додаткових відомостей, що характеризують психічні процеси, дисциплінованість, емоційну мобільність, працездатність та інші якості.

Експеримент у військовій психології - один з основних методів наукового пізнання. Цей метод відрізняється від спостереження тим, що дає змогу активно, скеровано впливати на психологічне явище, яке досліджується. Під час експерименту офіцер-дослідник планомірно маніпулює однією або кількома змінними та реєструє зміни, що відбуваються з досліджуваними явищами. Його доцільно застосовувати у тих випадках, коли офіцеру відомі елементи гіпотези, які необхідно перевірити.

Позитивним у цьому методі є те, що сам дослідник може виконувати такі дії:

1) спричиняє досліджуване ним явище, замість чекати, коли випадковий потік явищ надасть йому можливість це явище спостерігати;

2) чітко враховувати різні умови, що впливають на досліджуване явище;

3) змінювати умови, за яких явище проявляє свої характеристики, замість того, щоб сприймати їх у випадковому контексті ситуацій;

4) маніпулювати різними варіантами умов дослідження, які дають можливість виявити закономірності перебігу тих чи інших процесів, явищ за конкретних умов і ситуацій;

5) визначити під час експерименту кількісні закономірності між різнорівневими явищами, взаємодія яких моделюється в конкретній процедурі дослідження;

6) повторювати дослідження й тим самим накопичувати дані й на їх основі судити про типовість або випадковість прояву явища, яке вивчається;

7)визначити надійність висновків під час використання інших методів дослідження.

Експеримент у військовій психології може бути лабораторним і природним. Лабораторний експеримент відбувається у штучних (лабораторних) для досліджуваного явища умовах, коли офіцер-дослідник навмисно організовує ситуацію для з’ясування психологічного явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює всі необхідні для цього умови. У зв’язку з цим експеримент провадиться у спеціальному приміщенні, обладнаному сигнальними та реєструючими пристроями. Він дає змогу фіксувати зовнішні впливи, відповідні реакції, дії, вчинки військовослужбовців. Зміст лабораторного експерименту полягає в тому, що офіцер-дослідник ставить перед військовослужбовцями завдання виконувати в лабораторних умовах певні дії, які за своєю структурою близькі до реальних дій у певній, конкретній військовій діяльності.

Результати лабораторного експерименту завжди аналізуються з урахуванням таких його особливостей, як штучність експериментальної ситуації, аналітичність та абстрактність процедури експерименту; ускладнюючий ефект впливу дослідника на перебіг та результати експерименту. Отже, за допомогою цього виду експерименту можна одержати об’єктивні дані про перебіг і розвиток різних психічних явищ у конкретних умовах. Недоліками цього виду експерименту є складність виділення для спостереження окремих елементів у цілісній діяльності військовослужбовців, а також труднощі у застосуванні прийомів кількісного аналізу.

Бесіда у військовій психології - емпіричний метод одержання інформації шляхом мовної комунікації. Бесіда виступає як допоміжний метод психологічного дослідження для уточнення висновків та результатів, отриманих іншими методами. В окремих випадках бесіда виступає основним засобом отримання фактичних даних, застосовується також як спосіб введення досліджуваного в ситуацію психологічного експериментування: від чіткої інструкції до вільного спілкування в ході психологічної консультації.

Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою. Перша передбачає стандартну постановку запитань і реєстрацію відповідей на них, що дає змогу чітко групувати й аналізувати отриману інформацію.

Неформалізована бесіда провадиться за більш гнучкою схемою, що дає можливість послідовно ставити запитання, грунтуючись на ситуації, яка склалася. В ході такої бесіди, як правило, можна досягти тісного контакту між офіцером-дослідником і досліджуваним, що сприяє отриманню більш повної та глибокої інформації.

Інтерв’ю у військовій психології - це спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.

В основі інтерв’ю лежить звичайна бесіда. Проте, на відміну від неї, ролі співбесідників закріплені, нормовані, а цілі задані “ззовні” програмою та задачами психологічного дослідження. Специфіка інтерв’ю полягаю в тому, що отримана інформація певною мірою формується в процесі спілкування офіцера-дослідника з опитуваним, а отже, несе на собі слід цього спілкування. Від характеру останнього, від тісноти контакту і ступеня взаєморозуміння сторін у багатьох випадках залежить успіх інтерв’ю, повнота і якість отриманої інформації.

Розрізняють два види інтерв’ю: вільні - нерегламентовані темою та формою бесіди, та стандартизовані - за формою вони близькі до анкети із закритими запитаннями. Проте межі між цими видами інтерв’ю рухливі (з цього приводу окремі автори виділяють також напівстандартизоване інтерв’ю) і залежить від складності проблеми, мети й етапу дослідження.

Статистичні методи - це методи прикладної математичної статистики, що застосовуються у військовій психології здебільшого для обробки експериментальних даних. Основна мета застосування статистичних методів - обгрунтованість висновків у психологічних дослідженнях завдяки використанню ймовірності логіки та ймовірності моделей.

Виділяють такі напрямки використання статистичних методів у військовій психології:

описова статистика, яка передбачає групування, табелювання, графічний вираз та кількісну оцінку даних;

теорія статистичного висновку, яка використовується в психологічних дослідженнях для передбачення результатів за даними обстежування вибірок;

теорія планування експериментів, яка застосовується для виявлення та перевірки причинних зв’язків між змінними. Найбільш поширеними методами є: кореляційний, регресивний та факторний аналізи.

Анкетування - метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет. Анкета - впорядкований за змістом і формою набір запитань, що має вигляд опитувального листа. Цей метод у військовій психології використовується з метою з’ясування даних біографічного характеру, поглядів, ціннісних орієнтацій, соціальних настанов та особистісних рис опитуваних. Залежно від характеру необхідної інформації та способів їх отримання, використовуються різні типи анкетування:

суцільне (охоплюються великі групи військовослужбовців) і вибіркове (охоплюється конкретна група опитуваних);

усне (за типом інтерв’ю) та письмове (робота з бланковими анкетами);

індивідуальне та групове;

очне (за умовою безпосередньої взаємодії) та заочне (поштою, телефоном тощо).

Для будь-якого типу анкетування необхідне попереднє розв’язання двох методичних проблем: по-перше, визначення обсягу та забезпечення однорідності вибірки; по-друге, забезпечення репрезентативності вибірки. Ці параметри дослідження зумовлюють його завершеність та достатність. Анкетування має забезпечувати отримання таких відповідей, які є правдивими стосовно й опитуваного, і проблеми дослідження. Тому суттєве значення має побудова анкети на основі теоретичних уявлень про сутність предмета дослідження, і відповідно до цього обираються параметри оцінок, типи запитань, визначається кількість та порядок запитань, що мають ставитися.

54-55 . Загальна методика військово-психологічного дослідження

Психологічне дослідження будь-якого явища повинно мати завершений цикл. Завершеність циклу дослідження зумовлює цілісне пізнання його предмета. Загальна методика психологічного дослідження виступає послідовною реалізацією дослідником пізнавальних та перетворювальних дій щодо свого предмета. Отже, методика військово-психологічного дослідження, незважаючи на свою оригінальність під час розв’язання будь-якого конкретного завдання, має певну структуру, її основні елементи такі:

• концепція, на основі якої будується методика;

• психічні явища, що досліджуються, їхні ознаки, параметри;

• зв’язки та залежності між ними;

• використовувані методи;

• порядок використання методів і методичних прийомів;

• послідовність і техніка узагальнення результатів дослідження;

• склад, роль та місце дослідників у процесі дослідження [18].

Правильна методика є основою успішного здійснення будь-якого дослідження. Неметодичність або хибна методика призводять до помилок, внаслідок яких накопичуються надлишки безсистемне зібраних матеріалів, які не дають змоги дійти обґрунтованих висновків.

В узагальненому вигляді методика військово-психологічного дослідження має такі складові:

• підготовка, що передбачає вибір проблеми й визначення мети дослідження; формулювання проблеми дослідження; виділення і визначення змінних; розроблення гіпотези; визначення емпіричних параметрів для верифікації сформульованих гіпотез; вибір методів і техніки дослідження; розроблення плану дослідження;

• реалізація, що означає пошук емпіричних даних із застосуванням обраних методів і техніки; збір результатів дослідження та їх попередній відбір; їхнє обґрунтування; остаточний аналіз результатів дослідження; формулювання висновків та рекомендацій;

• впровадження, тобто визначення можливостей і сфери застосування сформульованих рекомендацій і висновків, які стосуються військово-педагогічної і морально-психологічної практики, втілення у військову практику.

Така логіка військово-психологічного дослідження має сприяти досягненню основної мети наукового пошуку, яка полягає в розкритті об’єктивних закономірностей функціонування психіки воїна, психології військового колективу (малих груп) і різних соціально-психологічних явищ, що мають місце на полі бою [5; 18].

56 За своєю структурою кожний емпіричний метод психологічної науки являє собою сукупність прийомів та операцій, спрямованих на вивчення реальних проявів тих чи інших психологічних явищ. Добір методів залежить від конкретних умов, цілей і завдань дослідження. Існує велика кількість засобів вивчення психологічних явищ, однак усі вони в процесі практичної реалізації спираються на головні принципи побудови психологічних досліджень: об'єктивність вивчення психічних явищ; вивчення психічних явищ у їх розвитку; аналітико-синтетичний підхід до вивчення психічних явищ.

Найпоширенішими з емпіричних методів є такі: спостереження; експеримент; опитування; тести; аналіз документів; вивчення продуктів діяльності; експертна оцінка.

Метод спостереження. Під спостереженням розуміють цілеспрямоване вивчення поведінки і діяльності особистості в природних ситуаціях, засноване на їх безпосередньому сприйманні.

Найдревнішим емпіричним методом психології справедливо вважають самоспостереження, або інтроспекцію, що в перекладі означає «дивитися всередину». Для кожної людини самоспостереження є необхідним елементом самопізнання і самовиховання. Не можна вдосконалювати себе, не вивчаючи свій внутрішній світ. Саме це примушує людину змінюватися. Результати самоспостереження можна фіксувати у різних документах: листах, автобіографіях, анкетах тощо. Проте цьому методу, найбільш доступному на перший погляд, притаманний цілий ряд недоліків. Спостерігаючи за самим собою дуже важко бути об'єктивним. Важко переключати увагу з того, що ми робимо, на те, як це відбувається. Окрім того, в психіці людини існують підсвідомі та неусвідомлені переживання, про які людина може взагалі не здогадуватися.

Позбутися зазначених недоліків дозволяє об'єктивне спостереження, яке здійснюється психологом-спостерігачем. План і програму такого спостереження складають виходячи з цілей та завдань психологічного дослідження. Об'єктивне спостереження може бути реалізоване у двох формах:

а) у формі простого спостереження, за якого спостерігач особисто в ситуації участі не бере, а люди, яких він спостерігає, про це не знають;

б) у формі включеного спостереження, коли дослідник адаптується до певного соціального оточення і люди, яких спостерігають, мають можливість з ним взаємодіяти.

Усі отримані в процесі спостереження факти, які стосуються об'єкта дослідження, обов'язково реєструються. Якість реєстрації залежить від досвіду й кваліфікації спостерігача. Щоб зменшити суб'єктивний вплив спостерігача, використовують технічні засоби: магнітофони, фотоапарати, відеокамери. Окрім того, об'єктивність спостереження зростає при збільшенні його тривалості та паралельному використанні інших методів дослідження психічних явищ.

Метод експерименту. Одним з основних методів наукового психологічного дослідження є експеримент. На відміну від спостереження, експеримент передбачає активний вплив дослідника на досліджувані психічні явища через окремі керовані і контрольовані дослідником чинники.

Розрізняють лабораторний і природний експерименти. Перший проводять у спеціально створених умовах, де апаратура дозволяє досліджувати взаємодію сенсорних, моторних, інтелектуальних, характерологічних компонентів і таким чином вивчати діяльність людини в цілому.

У природному експерименті поєднуються активність методу експерименту і природність методу спостереження: дослідник створює умови, що викликають бажане явище, а зміст звичних для людини умов лишається без змін.

Обидва методи можуть мати констатуючий або формуючий характер. Експеримент констатуючого характеру вивчає рівень розвитку окремих якостей особистості або готовності до професійної діяльності в цілому. Формуючий експеримент спрямований на вивчення й розвиток професійних якостей в умовах цілеспрямованих виховних впливів.

Важливою перевагою методу експерименту є можливість повтору з метою накопичення кількісних даних про типовість явища, що досліджується. Водночас умови експерименту можуть призвести до порушення природного плину діяльності людини, внаслідок чого можливі помилкові висновки.

Переваги й недоліки методу слід враховувати при розробці програм дослідження.

Метод опитування базується на пропонуванні учаснику дослідження серії запитань, відповідаючи на які він надає досліднику деяку інформацію про себе. Опитування проводиться як в усній (бесіда), так і письмовій формі (анкета). Розрізняють два види запитань: закриті і відкриті. У першому випадку опитуваний вибирає відповідь на запитання з кількох запропонованих, у другому він сам формулює відповідь у довільній формі.

Метод бесіди. Бесіда - метод отримання інформації про індивідуально-психологічні особливості в процесі безпосередньої вербальної (усної) комунікації за спеціальною програмою. Можливість вести спостереження за співбесідником під час особистого спілкування дозволяє досліднику при необхідності змінювати напрям розмови на підставі спостережуваних жестів, міміки, інтонації співбесідника, робити висновки щодо його особистого ставлення до фактів, про які він повідомляє. Неприпустимо, щоб бесіда перетворилася на розпитування чи допит.

Метод бесіди відіграє допоміжну роль, оскільки всю інформацію дає сам опитуваний. Тому бесіду як метод дослідження треба використовувати на початковому етапі для підготовки людини до участі в експерименті.

Одним з різновидів бесіди є інтерв'ю - одержання вихідного матеріалу для наукового дослідження шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди дослідника з випробуваним. У разі проведення інтерв'ю двобічний зв'язок є обмеженим, оскільки дослідник лише фіксує відповідні відповіді випробуваного, зберігаючи нейтральну позицію.

Метод анкети. Анкета - методичний засіб для отримання соціально-психологічної інформації на основі письмового самозвіту випробуваного. Анкета являє собою набір запитань, кожне з яких логічно пов'язане з центральним завданням дослідження. Практична реалізація методу анкети відбувається, як правило, у два етапи. На першому етапі за допомогою відкритих анкет виконують «пілотажне» дослідження. На другому - відбирають більш типові відповіді і на їх основі розробляють закриті анкети. Перевага використання закритих анкет полягає в можливості автоматизації процесу обробки отриманих результатів, що дуже важливо при проведенні масових опитувань.

Для вивчення й оцінки окремих рис і проявів особистості розроблена велика кількість опитувальних листів, які включають питання щодо переживань, стану, реакцій тощо, з якими випробуваний має погодитися чи ні. За допомогою опитувальних листів можна отримати від випробуваного різнобічну інформацію - від особливостей його психофізіологічного стану до переконань та ідеалів.

Метод тестів. Серед методів психології особливе місце посідає метод тестів (тестування). На відміну від інших методів, тестування спрямоване не на дослідження психічних явищ для отримання тих чи інших нових даних, а на вимірювання вже відомих психологічних особливостей випробуваних за допомогою стандартизованих завдань (тестів). Найбільш відомими в психології є три види тестів: тести досягнень; тести здібностей; проективні тести.

Тести досягнень являють собою методики психологічної діагностики, які мають на меті вияв ступеня оволодіння певними уміннями, навичками і знаннями. Використовують їх у професійному доборі. Наприклад, тести «Перевірте, який ви керівник», «Чи вмієте ви проводити ділове обговорення?» тощо.

Тести здібностей дозволяють визначити рівень розумового потенціалу, творчих здібностей, а також рівень готовності до розв'язання певних типів навчальних та професійних завдань.

Проективні тести - це методики цілісного вивчення особистості. Назва їх пов'язана з використанням у них процесу проеціювання, коли випробуваний свідомо чи підсвідомо переносить свої установки, емоційні стани чи особистісні якості на запропоновані до розв'язання завдання чи ситуації. Приміром, дописати речення чи розповідь, зробити малюнок на вільну тему, скласти розповідь за малюнком тощо. Виконуючи такі завдання, він допомагає скласти уявлення про свою індивідуальність. До найбільш застосовуваних проективних методів належать тести Рошарха і Люшера, тематичний операційний тест тощо.

Крім названих існують і так звані групові тести для вимірювання групових психічних процесів - психологічного клімату групи, рівня її згуртованості, взаємовідносин між членами групи тощо. Найпоширенішою серед групових тестів є соціометрична процедура, призначена для визначення структури емоційних зв'язків між членами групи, тобто взаємних симпатій і антипатій.

Головними критеріями якості тесту є надійність і валідність. Надійність тесту розглядають як стабільність його результатів при повторному тестуванні. Крім того, дуже важливо, щоб тест дозволяв визначати з високою точністю саме ту якість, котра цікавить дослідника. Це умова валідності. Чим вища валідність тесту, тим точніше він вимірює ту рису, для визначення якої був розроблений.

Процедура тестування включає декілька етапів. На першому дослідник вибирає тести. Другий етап - безпосередньо тестування одного чи групи учасників. Третій етап - інтерпретація результатів, висновки. Ефективність тестування значною мірою залежить від досвіду і кваліфікації дослідника.

Метод аналізу документів. Під документом у психології розуміють будь-яку інформацію, зафіксовану у вигляді рукописного або друкованого тексту, фотографії, відео- або магнітних записів. Інакше кажучи, аналіз документів є методом збирання фактів про учасника дослідження, що матеріалізовані у тій чи іншій формі.

Щодо конкретної людини розрізняють документи особові і безособові. Особові документи - це карти індивідуального обліку, що завірені підписом особи, щоденники, листи, заяви тощо. До безособових належать статистичні дані, протоколи зборів, повідомлення в пресі. Метод аналізу документів потребує перевірки їх справжності. Цей метод успішно застосовують при формуванні гіпотези дослідження й визначенні загальних напрямів вивчення особистості. Він має допоміжний характер, оскільки документи відображають тільки результати діяльності людини, а не сам процес.

Метод вивчення продуктів діяльності. Під продуктом діяльності особистості розуміються реально-практичні та ідеальні за формою вияви її активності щодо явищ об'єктивного та суб'єктивного світу. Метод вивчення продуктів діяльності являє собою систему дослідницьких процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення результатів попередньої психічної діяльності людини: трудової, учбової, ігрової.

В продуктах діяльності людини відображається її ставлення до самої діяльності, до оточуючих, до навколишнього світу, а також рівень розвитку її розумових, сенсорних та моторних навичок. Отже, при аналізі продуктів діяльності їх характеристика є необхідною для відтворення процесу створення готового продукту.

Використовуючи цей метод, дослідник має з'ясувати:

а) чи є продукт, що аналізується, результатом типової для даної людини діяльності, чи створений нею випадково;

б) в яких умовах здійснювалася діяльність людини;

в) чи можна дослідити аналогічні та інші різноманітні продукти діяльності цієї людини.

Цінністю цього методу є наявність у дослідника зафіксованих матеріально результатів психічної діяльності людини. Проте, метод вивчення продуктів діяльності частіше використовують як допоміжний, оскільки він не дозволяє дослідити багатогранність психічної діяльності, що призвела до створення продукту.

Метод експертної оцінки. Сьогодні психолог все частіше виступає як експерт з питань управління, організаційного розвитку, розв'язання конфліктів тощо. Управлінці, педагоги, юристи запрошують психолога, щоб сумісно з ними проаналізувати будь-яку ситуацію, дати оцінку нововведень, того чи іншого способу поведінки в конкретній ситуації. Продуктом діяльності психолога у даному випадку є експертний висновок.