Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Етнополітологія 1-90.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
7.71 Mб
Скачать

88. Національна та етнічна меншини.

КОРШУК стр 68-71

Поряд з корінними народами, специфічним суб'єктом і, водночас, об'єктом етнополітики є етнічні (національні) меншини. У сучасній міжнародній практиці не існує єдиного визначення поняття «націо­нальна (етнічна) меншина». Незважаючи на дану невизначеність, проблема етнічних меншин є однією з центральних в етнополітиці.

Етнічна (національна) меншина - це, насамперед, недомі- нуюча етнічна група, що за своїм статусом поступається домінуючій спільноті. На думку багатьох дослідників, становище етнічних меншин характеризується нерівноправністю, дискримінацією, занедбаним станом тощо. Одним з центральних напрямків етно­політики у демократичних країнах є забезпечення прав представників етнічних (національних) меншин. Варто зазначити, що навіть в умовах демократії меншість завжди буде програвати більшості, відповідно - більшість завжди буде домінувати. Основна проблема полягає у досягненні оптимального балансу співвідношення «більшість - етнічні меншини», створення таких правил гри, за яких домінування більшості не заперечувало б права етнічних меншин на власну етнічну ідентич­ність та розвиток культури.

Важливою умовою існування етнічної (національної) меншини є наявність культурних особливостей, що відрізняють її від більшості. Саме завдяки особливим культурним характеристикам формується усвідомлення меншиною себе як цілісної одиниці та ідентифікація її представників. Буття етнічної меншини, насамперед, залежить саме від рівня свідомості та прагнення до збереження власної культури.

Ще однією характеристикою національних меншин є наявність історичної батьківщини, що знаходиться за межами держави прожи­вання представників певної етнічної меншини. (відрізняє етнічні меншини від корінних народів).

Важливим критерієм, що вказує на належність представників тієї чи іншої спільноти до етнічної (національної") меншини, є офіційне визнання державою. Деякі країни (Андорра, Греція, Нідерланди, Сан- Марино, Франція, Туреччина) взагалі не визнають наявність етнічних меншин на власній території,деякі заперечують(деякі країни Латинської Америки), В окремих державах на законодавчому рівні закріплений статус лише деяких етнічних груп як національних меншин( Німеч­чині)

На думку українського дослідника В. В. Мицика «Національна меншина - це група осіб іншого етно- національного походження і чисельно менша, ніж титульна нація країни, це така група, що проживає на законних підставах під юрис­дикцією цієї країни, є недомінуючою, відрізняється від решти насе­лення комплексом об'єктивних ознак, а саме: культурою, релігією та мовою, - а особи, які до неї належать, виявляють почуття національ­ного самоусвідомлення і виражають прагнення до самоідентифікації як представники такої групи».(А Антонюк – представники нац. меншин мають бути громадянами держави, в якій проживають) Таким чином, представники етнічних меншини, що мають ряд ознак, які відрізняють їх від більшості насе­лення, не обов'язково мають бути громадянами держави. Перебування на законних підставах на території держави автоматично прирівнює їх до етнічних меншин, адже вони підпадають під юрисдикцію цієї держави.

Серед вітчизняних та зарубіжних науковців точаться суперечки щодо співвідношення етнічних та національних меншин. Доволі поширеним є підхід до їх розмежування за рівнем політизації та участі у політичному житті. О. В. Антонюк вказує на високий рівень участі у політиці саме національних меншин, адже вони перебувають на третій стадії етнічного ренесансу - стадії політизації. Натомість етнічні меншини виявляють лише колективну волю до виживання та прагнення до рівності з більшістю населення.