- •Етнополітологія як наука
- •Об’єкт, предмет та структура етнополітології.
- •Методологічні засади етнополітології
- •Категорії та функції етнополітології.
- •Уявлення про етнічні спільноти у епоху Античності, Середньовіччя та Відродження
- •Етнополітичні ідеї н. Макіавеллі
- •Сутність та особливості етнополітичних ідей в епоху Нового часу
- •Етнополітичні ідеї ж-ж Руссо
- •Проблема нації в творчості й.Г. Гердера
- •Поняття національної спільності (нації) і національної самосвідомості у творчій спадщині е. Ренана
- •15) Етнополітична концепція австромарксизму.
- •16) Поняття нації та етапи націогенези в австромарксизмі.
- •17) Діалектика національного та соціально-економічного розвитку у концепції австромарксизму.
- •Поняття нації та історичні тенденції розвитку націй у марксизмі.
- •Роль творчої спадщини ф. Ліста у формуванні ідеології націоналізму.
- •Зародження та розвиток етнополітичних ідей у Київській Русі.
- •Обґрунтування незалежності України у творчій спадщині п. Орлика.
- •Українське національне питання в «Історії Русів».
- •Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у становленні української нації.
- •Місія України в інтерпретації м. Костомарова.
- •Особливості українського (південноруського) національного характеру (м. Костомаров)
- •Національне питання в політичних концепціях м. Драгоманова та і. Франка.
- •Етнополітичні ідеї ю.Бачинського
- •Проблема національного відродження у творчості м. Грушевського та в. Винниченка.
- •Етнополітична концепція в. Липинського.
- •Етнополітичні погляди представників українського націоналізму.
- •Д. Донцов як представник концепції “духу народу”.
- •Зародження та розвиток націології та теорії нації в Україні (перша половина хх століття).
- •Поняття та сутність етнополітики в інтерпретації о. Бочковського.
- •Етатистська та етніцистська концепції нації.
- •Нація та шляхи її формування.
- •Культурологічна та психологічна концепції нації.
- •Етнічні спільноти
- •Теорії етнічності: основні напрямки та підходи.
- •Примордіалістська теорія етнічності.
- •Модерністська теорія етнічності.
- •Переніалістська теорія етнічності
- •Етнополітика як сфера суспільного життя.
- •Принципи демократичної етнополітики.
- •Моделі етнополітики.
- •46. Суб’єкти етнополітики
- •47. Етнічні та етнополітичні процеси
- •48. Етнічний ренесанс
- •49. Політизація етнічності
- •50. Етнополітична поведінка: зміст та форми
- •51. Форми етнополітичної поведінки держави
- •52. Форми етнополітичної поведінки недомінуючих етнічних спільнот.
- •53. Сутність та ознаки геноциду
- •54. Характер і тенденції діяльності суб’єктів етнополітики в Україні.
- •55. Етнополітика як цілеспрямована діяльність держави та її інститутів.
- •56. Державна етнополітика у сучасній Україні.
- •57. Поняття та сутність національного характеру
- •58. Національна ідентичність, її роль в етнополітичних процесах.
- •59. Особливості українського національного характеру.
- •60. Типології націоналізму
- •61. Вплив націоналізму на формування сучасних світових ідеологій
- •62. Економічний націоналізм
- •63. Націоналізм, фашизм та нацизм.
- •64. Націоналізм, патріотизм, шовінізм та ксенофобія.
- •65. Інтегральний націоналізм
- •66. Етнічний націоналізм і громадянський націоналізм
- •67. Націоналізм: причини виникнення, сутність, різновиди
- •68. Етнополітичний конфлікт
- •69. Причини виникнення етнополітичних конфліктів у сучасному суспільстві.
- •70. Політизація етнічності та етнополітичний конфлікт.
- •71. Види етнополітичних конфліктів
- •72. Методи вирішення етнополітичних конфліктів, роль у цьому владних структур
- •73. Право націй на самовизначення та етнополітичні конфлікти (сучасний світовий досвід).
- •74. Етнічність та політичні режими
- •75. Етнократія:сутність, різновиди
- •76. Етнічність та демократія
- •77. Ліберальна демократія
- •78. Демократія міжетнічної згоди
- •79. Етнічна демократія - 77
- •80. Сутність та поняття національної ідеї
- •81. Етнополітичний міф
- •82. Національна місія
- •83. Національна держава: сутність та особливості.
- •84. Моноетнічна, поліетнічна, держава з поліетнічним складом населення та багатонаціональна держава.
- •85. Національна автономія: сутність та різновиди.
- •86. Національно-культурна автономія.
- •87. Національно-державна та національно-територіальна автономії
- •88. Національна та етнічна меншини.
- •89. Типології етнічних меншин.
- •90. Шляхи забезпечення прав етнічних меншин у демократичному суспільстві.
52. Форми етнополітичної поведінки недомінуючих етнічних спільнот.
53. Сутність та ознаки геноциду
В настоящей Конвенции (о предупреждении преступления геноцида и наказании за него от 9 декабря 1948) под геноцидом понимаются следующие действия, совершаемые с намерением уничтожить, полностью или частично, какую-либо национальную, этническую, расовую или религиозную группу как таковую: а) убийство членов такой группы; b) причинение серьезных телесных повреждений или умственного расстройства членам такой группы; c) предумышленное создание для какой-либо группы таких жизненных условий, которые рассчитаны на полное или частичное физическое уничтожение ее; d) меры, рассчитанные на предотвращение деторождения в среде такой группы; е) насильственная передача детей из одной человеческой группы в другую. Вперше слово «геноцид» прозвучало в 1944 році. Рафаель Лемкін, польський юрист єврейського походження з’єднав грецьке слово genos («рід, плем’я») з латинським caedo («вбиваю»). Цим терміном Лемкін назвав нацистську політику систематичного знищення європейських євреїв. Геноцид не означає моментальне знищення нації. Скоріше, він передбачає координований план дій, який направлений на руйнування основ існування певних національних груп. Такий план складається в знищенні політичних і громадських інститутів, мови, культури, національної самосвідомості, економічних основ існування цих груп. Згідно з цим правовому акту, ознаками геноциду є прямі вбивства, заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, насильницька стерилізація з метою перешкоди дітородіння, примусове вилучення дітей в інші громади, насильницьке переселення, створення несумісних з життям умов. Планування і організація на державному рівні.
54. Характер і тенденції діяльності суб’єктів етнополітики в Україні.
Антонюк стр 232-235
українська нація, виступаючи основним суб'єктом етнополітики, взяла на себе головну функцію у плануванні й розвитку етнонаціональної концепції розвитку суспільства, гаранта збереження у ньому міжетнічної злагоди та міжнаціонального миру. Сучасний етнополітичний організм України (цей термін застосовується для визначення людської спільності, об'єднаної в рамках одного територіально-адміністративного утворення, а саме держави) характеризується тим, що у його структурі активно функціонують такі суб'єкти, як національні меншини. Учасники — суб'єкти етнополітики в Україні — делегують впровадження в життя власних етнополітичних інтересів певним державним органам, громадським, політичним організаціям. Дієвим суб'єктом етнополітики виступають національно-культурні товариства, яких нараховується в Україні близько 780, 32 з них мають статус всеукраїнських. Це громадські добровільні об'єднання, що створюються у місцях проживання національних меншин. До всеукраїнських національно-культурних товариств належать об'єднання, діяльність яких, з огляду на характер їх статутних завдань, поширюється на територію всієї України або більшість її областей, і які мають у них свої відділення. Місцевими національно-культурними товариствами є об'єднання, сфера впливу яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або кількох з них. Товариства нерідко виступають у формі асоціацій, культурних центрів, земляцтв, громад, клубів та ін. Національно-культурні товариства в Україні функціонують відповідно до своїх статусів і користуються правами юридичних осіб. Діяльність цих спрямована на розвиток міжетнічних та міжнаціональних відносин; відродження та розвиток етнічних культур; задоволення духовних запитів іноетнічного населення. В етнополітичних процесах сучасної України важливе місце посідають такі суб'єкти, як депортовані. вирішення усього комплексу питань, пов'язаних з поверненням, облаштуванням та інтеграцією в українське суспільство кримських татар, болгар, вірмен, греків, німців, які за національними ознаками були примусово переселені з території України. Україна надає першочергового значення питанням розробки нормативно-правової бази повернення, розселення та облаштування депортованих осіб. Особливу етнополітичну активність проявляє такий суб'єкт, як кримськотатарський народ. За ініціативою його етнічних лідерів створені органи самоврядування — Курултай (Національна Асамблея), і Меджліс.