- •Етнополітологія як наука
- •Об’єкт, предмет та структура етнополітології.
- •Методологічні засади етнополітології
- •Категорії та функції етнополітології.
- •Уявлення про етнічні спільноти у епоху Античності, Середньовіччя та Відродження
- •Етнополітичні ідеї н. Макіавеллі
- •Сутність та особливості етнополітичних ідей в епоху Нового часу
- •Етнополітичні ідеї ж-ж Руссо
- •Проблема нації в творчості й.Г. Гердера
- •Поняття національної спільності (нації) і національної самосвідомості у творчій спадщині е. Ренана
- •15) Етнополітична концепція австромарксизму.
- •16) Поняття нації та етапи націогенези в австромарксизмі.
- •17) Діалектика національного та соціально-економічного розвитку у концепції австромарксизму.
- •Поняття нації та історичні тенденції розвитку націй у марксизмі.
- •Роль творчої спадщини ф. Ліста у формуванні ідеології націоналізму.
- •Зародження та розвиток етнополітичних ідей у Київській Русі.
- •Обґрунтування незалежності України у творчій спадщині п. Орлика.
- •Українське національне питання в «Історії Русів».
- •Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у становленні української нації.
- •Місія України в інтерпретації м. Костомарова.
- •Особливості українського (південноруського) національного характеру (м. Костомаров)
- •Національне питання в політичних концепціях м. Драгоманова та і. Франка.
- •Етнополітичні ідеї ю.Бачинського
- •Проблема національного відродження у творчості м. Грушевського та в. Винниченка.
- •Етнополітична концепція в. Липинського.
- •Етнополітичні погляди представників українського націоналізму.
- •Д. Донцов як представник концепції “духу народу”.
- •Зародження та розвиток націології та теорії нації в Україні (перша половина хх століття).
- •Поняття та сутність етнополітики в інтерпретації о. Бочковського.
- •Етатистська та етніцистська концепції нації.
- •Нація та шляхи її формування.
- •Культурологічна та психологічна концепції нації.
- •Етнічні спільноти
- •Теорії етнічності: основні напрямки та підходи.
- •Примордіалістська теорія етнічності.
- •Модерністська теорія етнічності.
- •Переніалістська теорія етнічності
- •Етнополітика як сфера суспільного життя.
- •Принципи демократичної етнополітики.
- •Моделі етнополітики.
- •46. Суб’єкти етнополітики
- •47. Етнічні та етнополітичні процеси
- •48. Етнічний ренесанс
- •49. Політизація етнічності
- •50. Етнополітична поведінка: зміст та форми
- •51. Форми етнополітичної поведінки держави
- •52. Форми етнополітичної поведінки недомінуючих етнічних спільнот.
- •53. Сутність та ознаки геноциду
- •54. Характер і тенденції діяльності суб’єктів етнополітики в Україні.
- •55. Етнополітика як цілеспрямована діяльність держави та її інститутів.
- •56. Державна етнополітика у сучасній Україні.
- •57. Поняття та сутність національного характеру
- •58. Національна ідентичність, її роль в етнополітичних процесах.
- •59. Особливості українського національного характеру.
- •60. Типології націоналізму
- •61. Вплив націоналізму на формування сучасних світових ідеологій
- •62. Економічний націоналізм
- •63. Націоналізм, фашизм та нацизм.
- •64. Націоналізм, патріотизм, шовінізм та ксенофобія.
- •65. Інтегральний націоналізм
- •66. Етнічний націоналізм і громадянський націоналізм
- •67. Націоналізм: причини виникнення, сутність, різновиди
- •68. Етнополітичний конфлікт
- •69. Причини виникнення етнополітичних конфліктів у сучасному суспільстві.
- •70. Політизація етнічності та етнополітичний конфлікт.
- •71. Види етнополітичних конфліктів
- •72. Методи вирішення етнополітичних конфліктів, роль у цьому владних структур
- •73. Право націй на самовизначення та етнополітичні конфлікти (сучасний світовий досвід).
- •74. Етнічність та політичні режими
- •75. Етнократія:сутність, різновиди
- •76. Етнічність та демократія
- •77. Ліберальна демократія
- •78. Демократія міжетнічної згоди
- •79. Етнічна демократія - 77
- •80. Сутність та поняття національної ідеї
- •81. Етнополітичний міф
- •82. Національна місія
- •83. Національна держава: сутність та особливості.
- •84. Моноетнічна, поліетнічна, держава з поліетнічним складом населення та багатонаціональна держава.
- •85. Національна автономія: сутність та різновиди.
- •86. Національно-культурна автономія.
- •87. Національно-державна та національно-територіальна автономії
- •88. Національна та етнічна меншини.
- •89. Типології етнічних меншин.
- •90. Шляхи забезпечення прав етнічних меншин у демократичному суспільстві.
79. Етнічна демократія - 77
КОРШУК! Книга стр 122-123
80. Сутність та поняття національної ідеї
КОРШУК! Книга стр 180-181
Історія людства протягом останніх століть є, перш за все, історією становлення модерних націй та національних держав і, відповідно, тріумфу національних ідей. Національна ідея виступає тим елементом державо-та націотворення, без втілення якого в життя, наповнення реальним змістом нація не здатна сконсолідуватися, самоусвідомити себе одним цілим, визначити своє місце і роль у процесі історичного розвитку людства.
Виникнення поняття «національна ідея» пов'язують з боротьбою народів за самовизначення, становлення модерних націй. Цей відрізок в історії людства більшість дослідників пов'язують з Великою Французькою революцією.
Французькі революціонери (абат Е. Сіес та інші) поширювали ідею, що саме народ (третій стан) є справжньою нацією. Центральне завдання діячів революції полягало у прищепленні національної свідомості усім громадянам Франції. Саме на основі цього типу самоідентифікації, нових об'єднуючих гасел та ідей, у Франції відбулося формування новітньої нації та національної ідеї.
Реалізація національної ідеї у Франції призвела, перш за все, до зміни самосвідомості членів нації. Як зазначає сучасний український дослідник М. М. Розумний, «підлеглі короля Франції стали французами. Якщо підлеглі короля утворювали ієрархічну систему, де причетність до цілого, до джерела суверенітету мала різку станову градацію, то належність до нації стала вираженням того ідеалу суспільної організації, що виражений у знаменитих гаслах "рівності, свободи і братерства"».
Саме це завдання - об'єднання Італії та визволення її від гніту іноземців, стало центральною складовою італійської національної ідеї. Ця ідея стала поживним ґрунтом для руху карбонаріїв - борців за національне визволення та відродження - Рісорджименто.
Американська ідея, подібно до французької, є універсальною, зі значним наголосом на месіанізмі, особливій місії Америки в світі. Віра в Боже Провидіння зародилася в умах і знайшла гарячий відгук у серцях перших колоністів, яких доля закинула на край світу. Америка, з погляду нових можливостей для втілення свого призначення в земному житті, була для цих людей новою землею. Ця віра підкріплювалась релігією, зокрема таким напрямком протестантизму, як пуританізм. Ще під час війни за незалежність деякі діячі американського руху наголошували: саме Америка, а не усі християнські народи є Новим Ізраїлем. Америка розглядалася як Новий Сіон, що має прийняти до свого лона найкращих представників усього людства йутворити цілком нову спільність - американську націю. Ця віра в американську унікальність підкріплювалась вірою в божественне призначення американського народу як носія універсальних цінностей свободи і демократії. Відбулася своєрідна сакралізація демократичних цінностей та Америки (американського народу) як їх носія.
81. Етнополітичний міф
Ситуація із "міфологією третього рівня", або етнополітичним міфом дає унікальну можливість вивчати цю міфотворчість в "системі координат" етнополітичних процесів як "об'єктивну даність.
Виникає цілком резонне питання: чи можна відрізнити етнополітичний міф від твору не спотвореного політичними пристрастями історика? Якщо відповідати на це питання ствердно, то які потрібні поняття і терміни?
Хоча межі між цими "понятійними просторами" залишаються вельми хиткими, все ж є деякі критерії, які дають змогу провести такі розмежування.
По-перше, різними є цілі: якщо історик прагне відшукати об'єктивну історичну істину, то "історичний міфотворець" вибудовує хронологічні дані для досягнення абсолютно іншої мети. Вона пов'язана вже з іншим, ніж історія, предметом - з сучасною етнополітикою, яка функціонує в іншому, ніж історія, просторі. "Змінити минуле - не означає змінити тільки події, - помітив Х. Л. Борхес, - це означає, закреслювати його наслідки, які повинні мати нескінченне продовження. Кажучи іншими словами - це означає, створити дві суспільні історії" [8]. Найближчим наслідком такої методики "переінтерпретації" минулого стає деформація всієї системи історичних знань і створення нового кодування фактів задля того, щоб сформувати новий соціально-історичний політико-ідеологічний простір. При цьому "пе-реінтерпретовані витоки" і "нова логіка" їх природно-еволюційного розвитку, стає єдино можливим результатом. По-друге, якщо історичний твір має відкриті межі і допускає внесення коректив і змін відповідно до нової історичної інформацієї, то міф вибудовує жорстку конструкцію, що не допускає критики і апелює лише до безумовної віри. По-третє. "Історичний міфотворець", як правило, повністю ігнорує вироблені історичною або іншою наукою методики. Добиваючись від історії "потрібного" для нього сценарію, розвитку подій, він спирається на підходи, які не мають нічого спільного із традиційною наукою, з її правилами і законами, що склалися і визначали параметри "проблемного поля" [9].
Етнополітичний міф "третього рівня" обслуговує абсолютно конкретне сучасне ідеологічне завдання. Насамперед він виконує інструментальну роль. Чи то територіальні претензії, вимоги політичної автономії, чи прагнення протидіяти культурному нівелюванню або зберегти свою етнокультурну ідентифікацію. Очевидно при цьому, що для чималої частини сучасників, апеляція до стародавньої державності полегшує боротьбу за підвищення політичного статусу висунутої етнополітичної ідеї.
І навпаки, тим, кому через певні причини не вдається створити переконливої етноісторичної конструкції, вести полеміку в потрібному для себе напрямі виявляється значно важче.
І нарешті, по-четверте, етнополітичний міф не визнає різночитань і заперечує вірогідність декількох рівнозначних гіпотез. Він заснований на стереотипізації минулої або нинішньої дійсності, в якій перебуває дослідник / політик.
Отже, етнополітичний міф корегує історичну дійсність і вдається до неправомірних (з наукової точки зору) узагальнень на основі другорядних, спорадичних і часто вельми неоднозначних фактів - саме через свою інструментальну роль. Згідно з Сорелем, призначення міфу полягає у відображенні "інстинктів", "очікувань" і "страхів" національного руху або політичної партії, в наданні їм певної семантичної (і ідеологічної) завершеності. Відтоді багато лідерів націоналістичних рухів, зокрема, німецькі нацисти, комунобільшовики, ідеологи інших авторитарних режимів, послідовно і цілком ефективно, використовували схожі міфи для додання легітимності своїх домагань на владу [10].
Сучасна політична міфологія має на меті пояснити світ і в певному руслі скеровувати дії "об'єкта свого впливу" - суспільства своєї країни. Тим самим вона створює ґрунт для виникнення символів і ритуалів, які, у відповідних соціальних і політичних обставинах, набувають у масовій свідомості нормативно канонізованого значення. Такий підхід сприяє розквіту ірраціонального, містичного сприйняття історичного процесу, відповідно до якого "новітня форма сприймає всі попередні ступені як причину самої себе" (Маркс). "Користувачі" цієї дефініції свідомо упускали її завершення: "…і в цьому її обмеженість".