84. Моноетнічна, поліетнічна, держава з поліетнічним складом населення та багатонаціональна держава.

КОРШУК стр 131-136

Моноетнічні, поліетнічні та багатонаціональні державиНа сьогодні у світі не існує країни, усі громадяни якої належали б до однієї етнічної спільноти. Відповідно, постає питання класифікації держав за етнічним складом населення.Більшість сучасних дослідників, виходячи з етнічного складу насе­лення, класифікують усі існуючі держави на моно- та поліетнічні. моноетнічною державу, в якій 95 та більше відсотків населення складають пред­ставники одного етносу.¹⁴⁴ На думку К. Янга, в сучасному світі є лише одинадцять етно-культурно гомогенних держав: Барбадос, Бах­рейн, Ботсвана, Катар, обидві Кореї, Коста-Ріка.На думку В. Б. Трощинського, зарахування певної держави до моно чи поліетнічної не повинно обмежуватись лише етнічним складом населення. Повністю погоджуючись з цією тезою, хотілося б лишень зазначити, що в справі визначення типу держави варто брати до уваги не лише етнічний склад населення, але й багато інших факторів: становище етнічних спільнот у державі; рівень націо­нальної свідомості їх членів та еліти; різноманітні варіанти чисельного співвідношення домінуючої спільноти та етнічних меншин; спосіб роз­селення етнічних меншин (компактний - дифузний); вплив етнічних спільнот на політичне життя; форму державного устрою; статус мов етнічних спільнот (кількість мов, визнаних державними (офіційними) на загальнодержавному рівні, наявність або відсутність визнання офіційними мов національних меншин у місцях їх компактного про живання тощо); міграційні процеси; завдання та наслідки державної етнополітики тощо.

На думку автора, використовуючи наукові здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених у цій царині, слід виокремлювати чотири основні типи держав: моноетнічна, держава з поліетнічним складом населення, поліетнічна та багатонаціональна держава.

Моноетнічна держава - це держава з абсолютною більшістю етнічно однорідного за складом населення(від 90 % і вище від загальної кількості громадян).

На території моноетнічної держави можуть проживати представ­ники інших народів, зокрема і корінних. Але в політичному житті їх роль мінімальна - як правило, максимум, на що вони здатні претен дувати - це певна форма культурно-національної автономії (саамська культурно-національна автономія у Норвегії). Еліти національних меншин не виявляють помітної активності в питанні політизації власної етнічності, у кращому разі обмежуючись створенням куль­турних організацій, підтримкою взаємозв'язків з етнічною батьків­щиною.

Державною (офіційною) мовою визнається лише мова домінуючої етнічної спільноти. Залежно від типу політичного режиму моноетнічна дер­жава може бути як етнократією (авторитарний і тоталітарний політичні режими), так і етнічною або ліберальною демократією (демократичний політичний режим).

Держава з поліетнічним складом населення - це держава, в межах якої проживає певна домінантна етнічна спільнота та значна кількість представників інших етнічних груп. Термін «домінантна етнічна спільнота» вживається як синонім титульної нації. У відсотковому відношенні кількість представників домінантної етнічної групи може коливатися в межах 89-51 % від загальної кіль­кості громадян. У державі з поліетнічним складом населення найбільш чисельна етнічна група за кількістю представників переважає всі інші разом узяті.

Титульна нація переважає не тільки загалом, але й у переважній більшості регіонів. Приклад України якнайкраще ілюструє цей тип, адже українці (згідно з пере­писом 2001 року) переважають в усіх 24 областях та місті Київ, хоча в деяких областях сходу та півдня ця перевага є незначною (Донецька обл. - 56,9 %, Луганська обл. - 57,9 %, Одеська обл. - 62,8 %). Винятком є лише Автономна Республіка Крим та місто Севастополь.

Наступним типом є поліетнічна держава. Це держава, на території якої проживає значна кількість етнічних груп, однак вони вна­слідок історичних обставин формування перебувають на досить високому ступені інтеграції в політичну націю. Для поліетнічної держави характерним є наявність багатоманітності етнічних груп у межах однієї нації. Прикладом такого утворення є Сполучені Штати Америки. Внаслідок історичних обставин формування США стали новою батьківщиною для представників різних народів та рас, предки яких емігрували до Америки, і які на сьогодні вважають себе представ­никами американської нації. Основною ознакою поліетнічної держави є високий ступінь національної свідомості, що формується на основі громадянства та територіального патріотизму, а не етнічної приналеж­ності (етатистська модель нації). У демократичних поліетнічних державах переважає модель лібе­ральної демократії. Один з її визначальних принципів - «етнічне похо­дження є особистою справою та особистим вибором громадянина і офіційно ніяк не враховується» - виступає наріжним каменем форму­вання політичної нації.

За формою державного устрою поліетнічна держава, як правило, є федерацією побудованою за територіальним принципом, або уні­тарною державою.

Останнім типом цієї типології виступає багатонаціональна держава, в якій проживають різні нації та етнічні спільноти, що історично сформувалися на певній території, вважають себе автохтонними, мають високий ступінь національної свідомості, прагнуть до автономізації свого національного життя шляхом формування державних та автономних утворень або культурно- національної автономії.

Важливою ознакою подібної держави є панування в масовій свідо­мості громадян факту її багатонаціональності. Подібні уявлення всі­ляко підтримуються органами державної влади, в окремих випадках можуть бути закріплені на законодавчому рівні. Наприклад, Консти­туція Російської Федерації починається зі слів: «Ми багатонаціо­нальний народ Російської Федерації об'єднаний спільною долею...».

За формою державного устрою багатонаціональні демократичні держави, зазвичай, є федераціями, побудованими на національно-тери­торіальній основі (Російська Федерація, Канада), або федераціями, сформованими на національній основі (Бельгія). Саме ці різновиди федерацій якнайкраще відповідають ідеї багатонаціональної держави. За демократичного політичного режиму найбільш оптимальним типом взаємодії етнічних спільнот у багатонаціональній державі є демократія міжетнічної згоди.