Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Етнополітологія 1-90.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
7.71 Mб
Скачать
  1. Етнополітика як сфера суспільного життя.

Антонюк стр. 23 – 25

політика має всеосяжний характер і охоплює усі сфери життєдіяльності індивідів та соціальних спільностей. Серед останніх чільне місце в сучасному світі посідають етнічні спільноти та етнічні групи в усіх формах їх вияву - нації, етноси, субетноси, національні та етнічні меншини, корінні народи тощо. Невід'ємною складовою політики є взаємодія держави та етнічних спільнот, що мешкають на її території, політичні відносини етнічних спільнот між собою як в межах однієї держави, так і поза її межами. Саме ця складова політики виступає під назвою «етнополітика». На сучас¬ному етапі розвитку людства роль етнополітики невпинно зростає, адже етнічність виступає не тільки об'єктом та політичним ресурсом, але й суб'єктом політики. Доволі поширеним є погляд щодо етнополітики як, насамперед, діяльності держави, її практичних дій, спрямованих на забезпе­чення розвитку і життєдіяльності етнічних спільнот. Етнополітика в державі обумов­люється не лише інтересами більшості, але й вимогами представників непанівних етнічних спільнот, що відстоюють власні групові інтереси. Етнополітика - це діяльність, яка, насамперед, стосується групових інтересів етнічних спільнот. Особливості діяльності держави в етнічній сфері визначають сут­ність власне державної етнополітики. Іноді державну етнополітику помилково асоціюють лише з мовною або культурною політикою. Однак етнополітика охоплює усі без винятку сфери життєдіяльності етнічних спільнот: культурну, економічну, соціальну, духовну тощо. Особливою складовою етнополітики сучасних держав є іммігра¬ційна політика - система методів та засобів регулювання при¬буття та перебування іноземців на території держави, поселення на постійне проживання та отримання громадянства особами, що прибули на територію держави. Особливості імміграційної політики держави значно впливають на формування етнічного складу населення, що проживає в її межах. Етнополітика тільки тоді буде ефективною, коли її метою виступає інтеграція, узгодження інтересів етнічних спільнот, які живуть в державі, попередження та уникнення етнополітичних конфліктів. Загалом особливості етнополітики тієї чи іншої держави обумовлюються етнічним складом населення, особливостями політич­ного режиму та політичної системи, характерними рисами політичної культури, що склалася історично тощо. має зовнішньополі­тичний аспект, що виявляється в таких формах: участь міжнародних організацій в етнополігиці, їх вплив на формування етнополітики держав; участь окремої держави в розробці міжнародних угод та договорів, що стосуються етнополітичної сфери, взяття державою зобов'язань згідно з цими угодами та договорами; співпраця та під­тримка державою діаспори.

  1. Принципи демократичної етнополітики.

Антонюк стр. 25 – 26

При розробці етнополітики необхідно врахувати певні визначальні принципи (особливості, способи створення, правила поведінки), покладені в її основу. Політика в етнонаціональній сфері має бути насамперед узгоджена з економічною, соціальною, культурно-освітньою, демографічною й іншими видами державної політики.Державна політика не матиме успіху, якщо не ґрунтуватиметься на принципі рівності прав і свобод людини, незалежно від її національності, мови, ставлення до релігії, приналежності до соціальних груп і громадських об'єднань.принципами є й такі:

• визначення національних прав особи невід'ємною частиною прав людини та громадянина, її основних свобод;

• дотримання балансу загальнонаціональних, регіональних та етнічних інтересів;

• забезпечення оптимального співвідношення задоволення етнокультурних потреб титульної нації, національних (етнічних) меншин, корінних народів;

• право кожного громадянина визначати і вказувати свою національну належність;

•заборона будь-яких обмежень прав громадян за ознаками національної, мовної, соціальної, релігійної належності;

• своєчасне і мирне вирішення суперечностей і конфліктів шляхом розробки й реалізації узгоджувальних процедур;

• заборона громадських об'єднань і організацій, а також пропаганди і агітації, спрямованих на розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

• захист прав та інтересів громадян за межами держави їхнього проживання відповідно до норм міжнародного права;

• підтримка власних діаспор у зарубіжних країнах з метою збереження і розвитку рідної мови, культури і національних традицій, зміцнення їхніх зв'язків з Батьківщиною.