354 Л. К. Вороно

Фінансове право України

355

Статті видатків складаються на підставі норм витрат, тоб­то єдиних типових вимірів кошторисних витрат однорідних установ.

У кошторисі вмішуються бюджетні призначення — суми кош­тів, які затверджені у відповідному бюджеті, з якого фінансуй ється установа, і асигнуються головним розпорядникам кошт для виконання повноважень, установлених в актах, що визнач ють компетенцію установи (статутах, положеннях тощо).

Кошторис має дві складові (ст. 51 Бюджетного кодек­су) — загальний фонд, який включає надходження із загально­го фонду бюджету та розподіл видатків установи за повною економічною класифікацією на виконання усіх функцій цієї установи; спеціальний фонд, який включає надходження із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною еконо­мічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення. У цю частину кошторису можуть включатися за­ходи, пов'язані із виконанням установою основних заходів.

За скороченою формою економічної класифікації видатків складається помісячний розподіл видатків установи та їх асиг­нування з загального фонду бюджету. Установа може братда зобов'язання профінансувати протягом року видатки, пов'язаній з її функціонуванням, тільки за умов затвердження їх в кошто-' ■ рисі для загального фонду.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і за­тверджується разом з ним. Надходження в обох складових кош­торису за бюджетними запитами визначаються у державному або місцевих бюджетах. Обсяг витрат за кошторисами розра­ховують самі установи та організації. За основу беруться показ­ники економічного та соціального розвитку, виходячи з мере­жі та контингентів цих установ: по вузах — кількість студен­тів; по лікарнях — кількість ліжок.

Середньорічні показники установи розробляють самі, вихо­дячи з даних на початок планового року і середньорічного приросту.

Головний розпорядник бюджетних коштів, розпорядники вищого рівня складають на підставі індивідуальних кошторисів кожної бюджетної установи і планів асигнувань зведені кош­ториси та плани асигнувань і подають їх у відповідні фінан­сові органи. Зведені кошториси не затверджуються.

У тижневий строк після опублікування відповідних актів про бюджет фінансові органи доводять до головних розпоряд-

ників лімітні довідки. Лімітна довідка — це індивідуальний правовий акт, який містить затверджені бюджетні асигну­вання (бюджетні призначення) та їх місячний розподіл й інші показники, що визначаться на підставі нормативів. Лімітна довідка, видана фінансовими органами, слугує підставою для уточнення проектів кошторисів І складання проектів планів асигнувань.

У тритижневий термін після одержання лімітних довідок головні розпорядники бюджетних коштів подають фінансовим органам документи, необхідні для затвердження річного роз­пису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету.

Затверджений Мінфіном України річний розпис призначень державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загаль­ного фонду державного бюджету передається Державному каз­начейству, яке у триденний термін доводить до головних роз­порядників витяги, що є підставою для затвердження кошто­рисів.

Важливим при складанні кошторисів є нормування витрат, яке забезпечує однаковий рівень задоволення однотипних по­треб установи.

Існують матеріальні, фінансові та бюджетні норми. Нор­ма витрат — це величина витрат на розрахункову одиницю. Матеріальні норма — це кількість матеріальних цінностей, які витрачаються на одиницю виміру (кількість електроенергії на освітлення 1 м² площі, набір продуктів на хворого на день тощо). Якщо матеріальну норму перевести за діючими цінами, ми одержимо фінансову норму, яка може бути і бюджетною, якщо в цій установі всі витрати покриваються з бюджету. Як­що ж ця установа може додавати на витрати позабюджетні кошти, то фінансова норма буде бюджетна і позабюджетна.

За методами побудови фінансові норми поділяють на інди­відуальні (на окремі види витрат: опалення, освітлення, водо­постачання); комбіновані, що об'єднують різні види витрат: навчальні, канцелярські тощо; укрупнені, що відображають вар­тість утримання однієї установи (клуб, лікарня, школа)¹.

За юридичними властивостями норми поділяють на обо­в'язкові, встановлені компетентними владними органами (став-

¹ Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України. — К., 2004. — С. 333, 334.

Г

356

Л. К. Воронова

Фінансове право України 357

ки заробітної плати, норми харчування тощо), розрахункові, які визначає сама установа, виходячи із звітних даних за ми­нулі періоди.

Залежно від бази розрахунків розрізняють узагальнені і постатейні нормативи. Узагальнені нормативи — це обсяг витрат за всіма статтями видатків на певний виробничий (за профілем установи) показник. Наприклад, норми витрат на охорону здоров'я на одного жителя. Постатейні нормативи показують норми витрат у розрізі окремих статей. Наприк­лад, норма витрат на харчування у лікарнях на одного хворого.

Нормативи поділяються за методом обчислення на:

398. розраховані на підставі фізіологічних потреб (на харчуван­ня, на освітлення);

399. розраховані на підставі статистичних спостережень.

Виділення з бюджету асигнувань дає право розпоряднику бюджетних коштів брати зобов'язання на витрачання коштів для фінансування видатків очолюваної ним установи.

Видатки бюджетних установ поділяються на 2 групи: ка­пітальні і поточні. Капітальні — це видатки розвитку, а по­точні, в свою чергу, поділяються на адміністративно-госпо­дарські і операційні. Адміністративно-господарські — це ви­датки на утримання апарату управління, господарського і об­слуговуючого персоналу, відрядження, придбання Інвентарю тощо. Операційні — це витрати, пов 'язані з характером ді­яльності установи (придбання книг для бібліотеки, зарплата бібліотекаря тощо).