78. Вічні проблеми історії політичних і правових вчень.

Кожній політичній системі притаманні як позитивні,так і негативні риси, але існує низка проблем,яких жодна з ідеологій не змогла перемогти,наприклад:

- боротьбою різних класів. Класи, соціальні групи людей, виражаючи своє ставлення до держави і права у вигляді вчення-доктрини, прагнуть вплинути на масову політико-правову свідомість, на політику держави, на зміст чинного права. Оскільки інтереси класів і соціальних груп часто бувають різними, є закономірною боротьба політико-правових доктрин. Історія політичних і правових вчень знає періоди гострих зіткнень політичної ідеології різних напрямків, наприклад, боротьбу аристократичної та демократичної політичної ідеології в античному світі, церковних і світських феодалів за середньовіччя. Ця боротьба приводила до посиленого розроблення політико-правових доктрин, що виражали ставлення тих чи інших сил, які їх розробляли, до держави і права.

Також проблемою ІППВ є та, що будь-яке вчення про державу, право, політику будується з урахуванням сучасної йому політико-правової дійсності, яка обов´язково відображається в найбільш, абстрактній теоретичній побудові. Кожна велика епоха будь-якого суспільства мала свої, властиві тільки їй, політико-правові установи, поняття і способи їх теоретичного пояснення. Тому в центрі уваги теоретиків держави і права різних історичних епох були різні політико-правові проблеми, пов´язані з особливостями державних установ і принципів права відповідного історичного типу і виду. Історія політичних і правових вчень не тільки відображає відповідний тип держави і права, а й виражає їх оцінку. Політико-правові доктрини створюються не для уяснення тим чи іншим мислителем суті держави і права, а для впливу на політику і суспільну свідомість у напрямку, який збігається з інтересами якогось класу або соціальної групи людей.

Ще однію проблемою ІППВ є те, що кожне політико-правове вчення складається і розвивається у складній системі ідеологічних впливів. Найважливішими є: панівна форма суспільної свідомості, політико-правовий світогляд протилежного класу або соціальної групи, а також ідейний матеріал, створений попереднім розвитком.В історії політичних і правових вчень існує спадковість - кожна наступна доктрина враховує уявлення і поняття, які містяться в попередніх доктринах. А це означає, що уявлення, сприйняті від попередніх часів, певною мірою відтворюються в наступних ідеологічних системах. Таке відтворення може мати різні причини. Наприклад, використання старих ідей для вирішення аналогічних завдань історичного розвитку (наприклад, використання правових ідей римських юристів за середньовіччя).

Проблема виявляеться також в взаємодії доктрин протилежних класів, соціальних груп. Кожний клас, соціальна група прагне заперечити ворожу їм ідеологію, представити свій світогляд як єдино правильний, який відповідає справедливості, прогресові, загальному благу.Основне завдання всякої ідеології - боротьба за вплив на суспільну свідомість. Ця боротьба - важливий стимул розвитку самих доктрин. Кожна з них доповнюється доводами, аргументами, запереченнями, зорієнтованими на ідейний арсенал противника. Успіхи передової політичної теорії, ріст її популярності спонукає захисників старого ладу, реакційних ідеологів перебудувати старі концепції в дусі нових ідей.Нові ідеї у своєрідній інтерпретації використовуються для обґрунтування старих політичних систем. Так, у період розкладу і кризи феодалізму ряд прихильників кріпосного ладу, враховуючи стрімкий ріст популярності та авторитету революційної ідеології Просвітництва, падіння престижу і переконливості теологічних доводів, зробили спробу обґрунтувати абсолютизм, кріпацтво, станову нерівність та інші устої феодалізму за допомоги окремих ідей і положень прогресивної ідеології (наказ Катерини II, твори Щербатова та ін.). Ці ідеї та положення, привнесені в чужу їм ідеологічну систему, ставали способом обґрунтування і маскування реакційних ідей.