57. Французький соціалізм епохи Просвітництва ( ж. Мол‘є, Мореллі, Маблі)

вчення Мельє стверджує, що всі люди рівні від природи, мають пра-во на свободу і на свою долю в земних благах, але разом із тим, виходячи за межі буржуазних концепцій, додає, що всі повинні за-йматись корисною працею.

Мельє суворо засуджує положення, при якому в одних зосе-реджені всі блага і задоволення, а в інших — всі тяготи, турботи, го-ре і неприємності життя. Мельє викриває хибність уявлень про знат-ність, якою хизуються феодали, заявляючи, що їх предки були люди кровожерливі і жорстокі гнобителі, тирани, підступні зрадники, по-рушники суспільного закону, віри, батьковбивці. Він суворо крити-кує феодальний устрій, викриває нещадну експлуатацію селян, порі-внює поміщиків з кишковими паразитами, що виснажують тіло людини. На його думку, вони є для селян найзлішими і справжніми дияволами. Мельє засуджує роль «служителів правосуддя» абсолю-тистської Франції, відносить їх до числа людей, котрі не тільки не приносять ніякої користі, але служать «лише нехтуванню, пограбу-ванню і знущанням над іншими людьми». До цієї категорії Мельє відносить відкупщиків, канцелярських чиновників, збирачів подат-ків і накінець «численних негідників і шахраїв в справі соляної та тютюнової монополій». «Всі ці люди, — говорить Мельє, — знахо-дять задоволення тільки в розоренні бідного народу, вони в захоп-ленні, коли їм вдається спіймати кого-небудь в свої тенети і одержа-ти добру здобичу».

Влучно критикує Мельє основи існуючого ладу, приватну влас-ність, існування якої розглядає як одне із зловживань, прийняте та узаконене в усьому світі «поряд із нерівністю і дармоїдством». Люди привласнюють собі в приватну власність блага і багатства зем-лі, тоді як всі повинні були б володіти ними спільно. І Мельє пропо-нує організувати життя суспільства на комуністичних засадах. Всі жителі однієї і тієї ж місцевості повинні становити одну сім’ю, жити мирно і спільно, користуватись однією і тією ж їжою, мати однако-вий хороший одяг і взуття, однаково хороші житла. Всі повинні

Ідеї утопічного соціалізму виражені також в працях Габріела Бонно де Маблі.

Вступивши в лави духовенства віддав свої сили на-уковим заняттям і літературній діяльності, ставши автором багатьох творів на історичні, філософські та політичні теми. Серед них «Про права і обов’язки громадянина» (1789), «Про законодавство або принцип законів» (1776). В першій праці він доводить, що по приро-ді людям властивий розум, свобода. Ці природні властивості по-винні бути збережені і зміцнені із створенням державної влади. Він — прихильник рівності як природного закону людей. Природане створила ні великих, ні малих людей, вона визначила одних бути господарем інших. Приватна власність не відповідає «природі» лю-дей і не була властива людям в природному стані. Був час, твердить Маблі, коли не існувало приватної власності і всі працювали спіль-но, розподіляючи продукти за потребами. Встановлення приватної власності створило всі біди людей і породило пороки. Нерівність — джерело наших пороків, яка породжує деспотизм і рабство. Маблі вважає багатство несумісним з моральністю, його зразком є суворе і просте життя спартанця. Майнова рівність об’єднує всіх людей, зба-гачує їх душу і виховує їх в почуттях взаємної доброзичливості і дружби. Нерівність майна деформує людину і змінює природне тя-жіння її серця.

Маблі вважає неможливим повернення в первісний стан спіль-ності майна. Тому необхідно обмежити це реформами, законами. Чим суворіші будуть закони, — переконує він, — тим менш небез-печним буде нерівність майна. Маблі говорив про необхідність обмежити торгівлю, котрій властивий «дух жадібності» і котра по-роджує всялякі пороки. Слід видати закони, що ускладнювали б куп-лю-продажу майна. Великого значення Маблі надає аграрним зако-нам, які покликані обмежувати розміри земельних володінь. Ідеаліс-тично вирішуючи питання розвитку суспільства, Маблі покладав головні свої надії на просвітництво. Однак він не виключав і рево-люційного шляху перетворення суспільства. «Громадянська війна, — говорить він, — буває іноді великим благом». Він порівнює грома-дянську війну з ампутацією, цілком необхідною при гангрені руки чи ноги. «Політичному суспільству, — заявляє Маблі, — буває іноді необхідний рух, інакше воно стає трупом». «Народ ніколи не буває більш сильним, більш поважним і більш щасливим ніж після потря-сінь громадянської війни».

Проте Маблі не міг вказати, які саме сили здатні зробити рево-люційний переворот, здатний привести до ліквідації існуючого су-спільного устрою. Ось чому здійснення комуністичного устрою він