![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Поняття “парламентаризм”. Парла-зм як форма суспільного співжиття. Обмежений парлам-зм
- •2 Періодизація світового парламентаризму
- •3. Типи парламентаризму
- •4 Парламентські інститути в античному світі
- •5. Станово-представницькі установи Середньовіччя та Нового часу
- •6. Британські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль, Дайсі
- •7. Американські концепції парламентаризму
- •8 Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії: Гегель, Кант
- •9 Сучасний парламентаризм
- •10. Керівні органи парламенту
- •9. Сучасний парламентаризм, його значення, функції
- •11. Двопалатна структура парламенту
- •12. Структура сучасних парламентів
- •13. Повноваження верхньої палати
- •14. Однопалатні
- •15. Повноваження нижньої палати пар-ту в двопалатних парла-ах унітарних держав
- •16. Повноваження нижньої палати пар-ту в 2-палатних парл-ах федеративних держав
- •17 Принципи організації сучасних парламентів
- •18. Сесійність та пост. Сучасних парламентів
- •19. Кількісний склад сучасних парламентів
- •21. Мажоритарна система, її вплив на структуру парламенту
- •22. Пропорційна в.Система, її вплив на структуру парламенту
- •24. Поняття «обмежувальний пункт»/ виборчий барєр
- •25. Порядок формування верхньої палати парламенту
- •26 Проблема 2-палатності в унітарних дер-ах
- •27.Прямі,багатоступінчаті вибори, призначення членів парламенту, мандат «за посадою»
- •28. Парламентські фракції/групи/клуби
- •29. Парламентські комісії/комітети парламенту
- •30. Особливості політичної структуризації парламентів Великобританії та сша
- •31. Чергові та позачергові сесії парламентів
- •32. Допоміжний апарат парламенту
- •33 Парламентські слідчі комісії
- •34. Зміст законодавчої функції
- •35. Поняття законодавчий процес
- •36 Основні етапи законотворення
- •39 Етап обговорення законопроекту
- •40 Прийняття закону
- •41. Поняття «проста парламентська, конституційна, абсолютна більшість
- •42. Етап санкціонування/підписання закону
- •43. Право вето в конституціях країн світу
- •44. Відносне / відкладальне вето й процедура його подолання
- •45. Етап офіційного оприлюднення закону
- •46. Поняття «механізм стримувань та противаг
- •47. Установча функція парл-ту
- •48. Обрання глави держави парламентом
- •49. Участь парламенту у формуванні уряду
- •50. Позапарламентський спосіб формування уряду
- •51. Участь парламентів у формуванні органів державної влади або призначенні посадових осіб
- •52. Повноваження парламенту у сфері зовнішньої політики
- •53. Квазісудові функції парламентів
- •54. Контрольна функція парламенту
- •55. Об’єкти парламентського контролю
- •56. Поняття «парламент без парламентаризму
- •57. Контрольні органи парламентів
- •58. Форми парламентського контролю
- •59. Виконавча влада як об’єкт парлам-го контролю
- •60. Інтерпеляція та депутатський запит
- •61 Тимчасові комісії парламенту
- •63. Інститут омбудсмена
- •64. «Політична відповідальність уряду».
- •65. Послання глав держав та тронні промови
- •66. Парламентські слухання
- •67. Бюджетний процес та рахункові палати
- •68 Поняття «асигнатури ? та контра сигнатури»
- •69 Процедура розпуску парламенту
- •70. Процес становлення парламентаризму в Україні
- •I етап – віче
- •II етап – запорізька січ
- •III етап – центральна рада
- •IV етап – ліга землевласників
- •71. Процедура формування парламенту україни
- •72 Конституційно-правовий статут вр України
- •73 Парламент України в системі органів державної влади
- •74 Керівні органи укр. Парламенту
- •76 Повноваження парламенту України
- •77 Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні
- •79. Депутатський імунітет, ідемнітет
- •80 Процедура проходження законопроекту в парламенті
- •81 Президентське вето та процедура його подолання в Україні
- •82 Підстави та процедура розпуску парламенту в Україні
- •84. «Політичне лобіювання
- •85. Політичне лобіювання в укр.Парламенті
- •86. Проблема утвердження парламентаризму у постсоціалістичних державах (на прикладі Республіки Болгарії
- •87 Внутрішня організація парламентів
- •88 Моделі парламентського контролю
- •89 Проблема парламентаризму у президентських республіках
- •90. Поняття «криза парламентаризму»
81 Президентське вето та процедура його подолання в Україні
Інститут вето Президента України порівняно з іноземними аналогами є достатньо потужним. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого терміну не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом. Сила президентського вето проявляється в тому, що подолати його можливо лише двома третинами голосів Верховної Ради, отже Президент може не мати більшості у Парламенті для того, щоб бути впевненим у власній можливості ветувати будь-які законопроекти. До того ж Президент України має право ветувати будь-які закони, навіть закони про внесення змін до Конституції, і, таким чином, він отримує доволі сильні законодавчі повноваження. Також така розстановка сил між Президентом та Парламентом у випадку їх приналежності до різних політичних сил стимулює конфліктну поведінку обох гравців за умов слабкості важеля Верховної Ради (а саме – необхідність 2/3 голосів для подолання президентського вето), що спричиняє слабкість законодавчої гілки влади. Президент може звернутися до Конституційного Суду для підтвердження конституційності законопроекту, однак термін розгляду законопроекту Конституційним Судом не є фіксованим, отже такий захід представляє собою можливість затягування процесу прийняття закону і є моделлю застосування „кишенькового вето”
Практика повторного розгляду закону парламентом в Україні є ближча до американської системи взаємовідносин Президента США і Конгресу. В Україні, як і в США, необхідною є кваліфікована більшість для подолання вето Президента, неможливим є застосування вибіркового (постатейного) вето. Але наслідки подолання вето різняться. Згідно з американською Конституцією, законопроект, щодо якого було застосовано право вето главою держави, у разі його повторного прийняття двома третинами голосів обох палат Конгресу стає законом і підпису Президента на цій стадії законодавчого процесу не вимагає. В Україні ж і після повторного прийняття закону підпис Президента необхідний. Конституційна практика США не знає випадків не підписання чи не опублікування законів, оскільки після подолання конгресменами вето Президента законопроект “стає законом”.
Така регламентація наслідків подолання президентського вето зумовлена тим, що міжнародна політична практика знає випадки, коли після подолання вето парламентом глава держави ігнорував його волю й не підписував закон, у результаті доля його залишалась юридично невизначеною, оскільки без підпису глави держави закон не міг бути обнародуваний. У таких випадках створювалася критична ситуація, коли президент порушував конституційні вимоги про підписання й публікування ним законодавчих актів, а у парламенту не було способів реалізувати до кінця свою законодавчу функцію.
В Україні випадки не підписання Президентом України закону після подолання Верховною Радою України вето теж мали місце, незважаючи на припис статті 94 Конституції України. У таких випадках інститут президентського вето виступає як інструмент протистояння Глави держави та Верховної Ради України. З цього приводу Верховна Рада України 15 серпня 1997 року прийняла навіть звернення до Президента України. Причиною звернення послужило повернення Президентом України втретє на повторний розгляд Верховної Ради України закон “Про місцеві державні адміністрації”. На той момент Парламент уже двічі долав відкладальне вето в установленому Конституцією України порядку – двома третинами від конституційного складу Парламенту. Але, тим не менше, закон не був схвалений і підписаний Президентом України.
Після набуття чинності новою редакцією Конституції України питання доцільності зобов’язувати Президента України підписувати й офіційно оприлюднювати закон, який під час повторного розгляду був прийнятий кваліфікованою більшістю в 2/3 голосів депутатів, лишається актуальним. Нелогічним є встановлення норми про підписання законодавчого акта вищою посадовою особою держави, з положеннями якого вона не погоджується.
Однією з об’єктивних причин застосування права вето Главою Української держави є невисокий рівень якості законів, прийнятих Верховною Радою України. Тому відповідне повноваження Президента України можна розглядати як важіль удосконалення результатів законотворення, а наявність у Конституції України норми, що вимагає відхилення президентського вето лише кваліфікованою більшістю голосів, озброює Главу держави дієвим засобом впливу на зміст закону на етапі його підготовки. Так, про ефективність цього президентського повноваження в США свідчить те, що оприлюднені наміри Президента застосувати право вето мають наслідок – активізацію конгресменами пошуку компромісу главою держави.
Загалом, як засвідчує досвід зарубіжних країн, збільшення кількості законів, щодо яких було застосовано право вето, часто спостерігається в період істотного загострення відносин між гілками влади і не є позитивною характеристикою взаємовідносин між ними та законодавчого процесу