44. Відносне / відкладальне вето й процедура його подолання

Конституційне (державне) право зарубіжних країн знає три види вето.

Абсолютна, або резолютивної вето полягає в тому, що відмова глави держави утвердити прийнятий парламентом законопроект є остаточним і безумовним і подолати його не можна. Абсолютна вето - інститут чисто феодальний, так як це право глави держави фактично зводить нанівець всі повноваження парламенту. В даний час правом абсолютного вето мають формально монархи Великобританії, Бельгії, генерал-губернатори домініонів, що входять до Співдружності націй. Однак абсолютна вето лише числиться в арсеналі прерогатив монарха, але ніде не застосовується. Юридично вона існує, фактично ж вона перебуває в стані тривалого летаргічного сну.

Відносне, або відкладальне вето являє собою таку заборону, що накладається главою держави на законопроект, який або може бути подолана парламентом, або носить тимчасовий характер. Прийнятий парламентом законопроект направляється для підпису главі держави, який у встановлений термін (іноді цей термін не визначено) може або підписати його, санкціонувати, або відмовити в санкції, тобто накласти вето. Сам акт накладення вето полягає в тому, що глава держави становить послання, в якому викладаються його заперечення проти законопроекту. Опротестований законопроект разом з посланням направляється главою держави парламенту, який може надійти двояко:

а) прийняти заперечення глави держави, внести відповідні зміни до законопроекту і знову відправити його для отримання санкції (капітуляція);

б) відхилити заперечення глави держави, для чого необхідно повторне схвалення законопроекту кваліфікованою більшістю голосів.

Відкладальне вето в руках президента президентської республіки є потужним дієвим знаряддям, за допомогою якого глава виконавчої влади активно втручається в законодавчий процес. Часте застосування вето в президентських республіках пояснюється також тим, що уряди цих країн формуються позапарламентським шляхом, а тому виникає основа для колізій між «двома владами» - виконавчої і законодавчої

45. Етап офіційного оприлюднення закону

Ця стадія в межах парламенту існує в Великобританії та тих країнах, які сприйняли вестмінстерську модель організації вищої влади. В інших країнах дана стадія існує поза парламентом, хоча він повинен бути задіяний.

Промульгація закону – це (за «Малою енциклопедією права) – особливиц акт виконавчої влади, зазвичай глави держави, який постановляє про опублікування прийнятого парламентом законодавчого акту і який пропонує органам виконавчої влади дотримуватися даного акту. Тобто, це видання спец.акту, який містить розпорядження про офіційне опублікування закону

Опублікування закону – це друк його тексту в установленому офіційному періодичному виданні чи виданні, в якому друкується повний автентичний текст закону. Дата опублікування має важливе значеня для дії закону: від неї ведеться відлік строку, встановленого для вступу закону в дію

В демократ-их країнах закон не може вступити в силу раніше, ніж він буде опублікований і громадяни й інші особи отримують можливість ознайомитися з його змістом. З моменту опублікування вступають в силу лише такі закони, які звернені до держ органів і не зачіпають прав і свобод, обов’язків, особливостей, інтересів людини