21. Мажоритарна система, її вплив на структуру парламенту

Проведення парламентських виборів за мажоритарною системою практикується у небагатьох

державах. Так, за цією системою обирають представників національних меншин в Данії (4 члени парламенту), Фінляндії (1 член парламент), представників найменших виборчих округів, розташованих на віддалених островах Греції (6 членів парламенту). В основному це пояснюється тим,

Повний склад нижніх палат обирається за мажоритарними системами лише у двох країнах – у Франції та Великобританії. У Франції застосовується мажоритарна система абсолютної більшості; у Великобританії – мажоритарна система відносної більшості («first_past_the_post») – найбільш архаїчна з існуючих

за мажоритарної системи на виборах перемагають представники більш сильної політичної течії в країні. Це в свою чергу сприяє витісненню з парламенту та інших органів влади представників дрібних та середніх партій. Як показує досвід, мажоритарна система значно зменшує шанси на успіх невеликих партій, якщо тільки ці партії не характеризуються великою територіальною концентрацією Мажоритарна система сприяє виникненню ті зміцненню тенденцій до формування двох - чи трьохпартійних систем. Вона є дуже зручною для будь-якої домінуючої партії, особливо якщо йдеться про вибори на місцевому рівні (часто одна партія зберігає домінування на місцях протягом десятки років). Наслідком застосування цієї системи може бути те, що, одержавши загалом близько 60 % голосів, така партія може забезпечити собі близько 90 % мандатів. Зрозуміло, що такі результати позбавлені будь-яких ознак пропорційності представництва. Але на загальнонаціональному рівні влада часто переходить від однієї з двох домінуючих партій до другої, і тут конкуренція між двома великими партіями нормально забезпечує політичну стабільність. Отже, мажоритарні виборчі системи можуть викривляти уподобання виборців, проте не лишають їх поза увагою.

Також в ідеалі мажоритарна виборча система розглядається як засіб забезпечення стабільного ефективного правління, сприяє встановленню поміркованого уряду. Але у країні, яка містить у собі територіальні чи етнічні суперечності і політична культура якої не є однорідною, така система (і особливо система відносної більшості) тягне за собою зовсім інші наслідки, підкреслюючи територіально зосереджену підтримку різних політичних сил та підігріваючи територіальні питання за рахунок питань соціально-економічних, як це відбувається, наприклад, у Канаді. Отже, мажоритарна система є менш придатною для застосування у нестабільних фрагментованих суспільствах. Головною передумовою її успіху є наявність консенсусу щодо базових питань суспільного життя; зміцнити ж його ця система здатна вже власними силами

22. Пропорційна в.Система, її вплив на структуру парламенту

Всі пропорційні виборчі системи, які застосовуються у 18 країнах ЄС, можна класифікувати за декількома критеріями:

1) за величиною виборчих округів – у більшості країн ЄС депутати парламенту (нижніх палат) обираються в декількох багатомандатних виборчих округах, і лише у Словаччині та Нідерландах вибори проводяться у загальнодержавному багатомандатному окрузі;

2) за ступенем «персоніфікованості» пропорційної системи – а) на пропорційні виборчі системи з преференційним голосуванням – розподіл мандатів між кандидатами від партій здійснюється не в порядку черговості, визначеної списком, а залежно від того, скільки голосів на свою підтримку отримав кожний кандидат від партії (Бельгія, Греція, Естонія, Латвія, Люксембург, Кіпр, Нідерланди, Польща, Словенія, Фінляндія, Швеція); б) на

пропорційні системи, за яких партії самі визначають, чи варто надавати виборцям право визначати порядок проходження кандидатів (ця система виборів застосовується лише у Данії, її особливості описано в Таблиці 1); в) на пропорційні виборчі системи з голосуванням переважно за закриті списки – надані виборцями преференції окремим кандидатам можуть

змінити визначений порядок проходження кандидатів лише у випадку, якщо рівень підтримки кандидата є досить високим – 10% голосів за партію (Словаччина і Чехія); г) на пропорційні виборчі системи з голосуванням за закриті списки; виборці не впливають на визначений партійним списком порядок проходження кандидатів до парламенту або палати (Австрія, Іспанія, Італія, Португалія);

3) за рівнем (стадіями) розподілу мандатів між партіями: а) на пропорційні системи з розподілом мандатів безпосередньо в округах, в яких проводились вибори (Бельгія, Естонія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, Фінляндія, Чехія); б) на пропорційні системи з розподілом нерозподілених мандатів (у тому числі

«компенсаційних», «вирівнювальних» мандатів, які компенсують диспропорційність системи у невеликих округах) на вищому – регіональному та/або загальнодержавному – рівні (Австрія, Греція, Данія, Словенія, Швеція);

4) за способами розподілу нерозподілених мандатів між партіями: а) з розподілом нерозподілених мандатів на основі методу д’Ондта – шляхом ділення невикористаних голосів кожної партії на послідовний ряд чисел – 1; 2; 3; 4 і т.д., і передачі мандатів тим партіям, які в результаті ділення отримали найбільші залишки (Австрія, Греція, Естонія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Польща, Португалія, Словенія, Фінляндія (особливості застосування методу д’Ондта в Фінляндії розкрито в Таблиці 1), Чехія); б) з розподілом нерозподілених мандатів на основі методу Сен_Лагю – шляхом ділення невикористаних голосів кожної партії на послідовний ряд непарних чисел – 1; 3; 5; 7 і т.д., і передачі мандатів тим партіям, які в результаті ділення отримали найбільші залишки (на етапі розподілу мандатів між округами – Данія, Латвія, Литва (в пропорційній складовій змішаної системи); в) з розподілом нерозподілених мандатів на основі модифікованого методу Сен_Лагю – шляхом ділення невикористаних голосів кожної партії на послідовний ряд непарних чисел, однак поділ починається не з одиниці, а з 1,4; 3; 5; 7 і т.д., і передачі мандатів тим партіям, які в результаті ділення отримали найбільші залишки (Швеція); г) з розподілом мандатів на основі «датського методу» – шляхом ділення невикористаних голосів на такі дільники: 1, 4, 7, 10, 13, 16 і т.д. (цей метод застосовується на завершальному етапі поділу нерозподілених мандатів в Данії) ; д) з розподілом вільних мандатів за методом найбільших залишків (Італія, Кіпр, Словаччина); 5) за способом визначення партій, які допускаються до участі у розподілі

мандатів в округах: а) до участі у розподілі мандатів допускаються партії, які отримали на свою підтримку кількість голосів, яка дорівнює виборчій квоті Т.Хера – кількості голосів за всі партії, поділену на кількість мандатів (Австрія– на етапі розподілу мандатів в регіонах; Греція – на проміжному та остаточному етапах розподілу мандатів; Естонія – на першому етапі розподілу мандатів; Кіпр – на першому етапі розподілу місць в парламенті; Нідерланди); б) до участі у розподілі мандатів допускаються партії, які отримали на свою підтримку кількість голосів, яка дорівнює виборчій квоті Друпа – кількості голосів за всі партії, поділену на кількість мандатів плюс один (Греція – на першому етапі перерозподілу мандатів; Люксембург); в) до участі у розподілі мандатів допускаються партії, які отримали

встановлений відсоток голосів виборців на свою підтримку

Депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів, зібраного кожного з них в межах виб. округу. Вперше було використано в Бельгії 1889 р.

Виб. бар’єр – Мін. кількість голосів, яку повинна набрати партія для того щоб бути допущеною до розподілу мандатів. Для пол. партій і пол. блоків в деяких країнах може бути різний виб. бар’єр.

Позитиви ПВС:

• адекватність;

• забезпечення представництва меншості;

• принцип партійності;

• гнучкість;

• мякість;

• прозорість.

Недоліки ПВС:

• проблема більшості;

• проблема безпосереднього контакту з виборцями;

• проблема відчуження партій від суспільства;

• проблема критеріїв відбору до парт. Списку;

• відсутність незалежних кандидатів;

складна конфігурація Пол. сил

23. змішані

Змішані виборчі системи на виборах до нижніх палат і однопалатних парламентів сьогодні використовуються тільки в Німеччині, Угорщині та Литві. При цьому системи формування німецького Бундестагу та угорського парламенту більше наближаються до пропорційних систем, оскільки перемога партії в одномандатних округах і нестача голосів у багатомандатних взаємно зрівноважуються, і кількість мандатів, які отримує партія, наближається до результату, який би вона отримала у випадку проведення виборів за пропорційною виборчою системою з преференційним голосуванням. Іншими словами, у Німеччині і Угорщині на виборах фактично застосовується пропорційна виборча система. З 1993 по 2005 рік змішана система формування нижньої палати використовувалась також в Італії, однак, оскільки вона не сприяла досягненню цілей, поставлених перед виборчою реформою у 1993 році, у 2005 році парламент Італії повернувся до пропорційної системи виборів, за якою і були проведені вибори до обох палат парламенту у квітні 2006 року

Використовується в двох випадках:1. коли існує двопалатний парламент, верхня мажоритарна, нижня пропорційна. 2. за наявністю однопалатного парламенту, одна част. Де пут. Обирається за мажори., друга за пропорційною.

Позитивні зміни ЗВС : - є компромісом між мажори і пропорц ВС;-дозволяє забезпечити водночас і представництво регіонів і соц-етнічних груп, партій;- в умовах становлення багатопартійності сприяє розвитку політ партій;м’якіша

Недоліки ЗВС:

1) достатньо складна в технічному плані;

2) проблема партійної єдності;

3)розподіл місць в парламенті не відповідає реальним вподобанням населення;

4)породжує депутатів з подвійним статусом;

5) є не стабільною

В залежності від повного або вибіркового застосування МВС і ПВС на терит всієї країни:

1) географічно однорідні;

2) географічно неоднорідні.

Від наявності паралельного чи послідовного комбінування М та ПС:-відповідного послідовного комбінування; - паралельного

Чи існує взаємозв’язок між визначенням переможців за МС і ПС:

1звязані;

2незвязані.

Який принцип домінує при голосуванні та визначенні переможців виборців М чи П:

1) мажорит –пропорц;

2) П-м;

3) врівноважені.

Географ неоднорідні-на одній депутати обираються за М, а на іншій за П.(Греція,Ісп).

Паралельне комбінування- голосування відбувається одночасно.

Послідовне- виб відбуваються за однією схемою, а результати встановлюються за іншою.

Незв’язана- за якою вибори і підсумки проводяться окремо по 2-х системах і кандидати, як правило не мають право балатуватися одночасно з М та ПС.

Зв’язана- за якою вибори відбуваються одночасно за М та ПС, а підсумки або разом по двум системах,або з врахуванням результатів по кожній окремо системі.

М-П з домінуванням М підчас розподілу мандатів в парламенті

П-М з домінуванням П способу під час розподілу де пут місць в парламенті