- •1. Поняття “парламентаризм”. Парла-зм як форма суспільного співжиття. Обмежений парлам-зм
- •2 Періодизація світового парламентаризму
- •3. Типи парламентаризму
- •4 Парламентські інститути в античному світі
- •5. Станово-представницькі установи Середньовіччя та Нового часу
- •6. Британські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль, Дайсі
- •7. Американські концепції парламентаризму
- •8 Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії: Гегель, Кант
- •9 Сучасний парламентаризм
- •10. Керівні органи парламенту
- •9. Сучасний парламентаризм, його значення, функції
- •11. Двопалатна структура парламенту
- •12. Структура сучасних парламентів
- •13. Повноваження верхньої палати
- •14. Однопалатні
- •15. Повноваження нижньої палати пар-ту в двопалатних парла-ах унітарних держав
- •16. Повноваження нижньої палати пар-ту в 2-палатних парл-ах федеративних держав
- •17 Принципи організації сучасних парламентів
- •18. Сесійність та пост. Сучасних парламентів
- •19. Кількісний склад сучасних парламентів
- •21. Мажоритарна система, її вплив на структуру парламенту
- •22. Пропорційна в.Система, її вплив на структуру парламенту
- •24. Поняття «обмежувальний пункт»/ виборчий барєр
- •25. Порядок формування верхньої палати парламенту
- •26 Проблема 2-палатності в унітарних дер-ах
- •27.Прямі,багатоступінчаті вибори, призначення членів парламенту, мандат «за посадою»
- •28. Парламентські фракції/групи/клуби
- •29. Парламентські комісії/комітети парламенту
- •30. Особливості політичної структуризації парламентів Великобританії та сша
- •31. Чергові та позачергові сесії парламентів
- •32. Допоміжний апарат парламенту
- •33 Парламентські слідчі комісії
- •34. Зміст законодавчої функції
- •35. Поняття законодавчий процес
- •36 Основні етапи законотворення
- •39 Етап обговорення законопроекту
- •40 Прийняття закону
- •41. Поняття «проста парламентська, конституційна, абсолютна більшість
- •42. Етап санкціонування/підписання закону
- •43. Право вето в конституціях країн світу
- •44. Відносне / відкладальне вето й процедура його подолання
- •45. Етап офіційного оприлюднення закону
- •46. Поняття «механізм стримувань та противаг
- •47. Установча функція парл-ту
- •48. Обрання глави держави парламентом
- •49. Участь парламенту у формуванні уряду
- •50. Позапарламентський спосіб формування уряду
- •51. Участь парламентів у формуванні органів державної влади або призначенні посадових осіб
- •52. Повноваження парламенту у сфері зовнішньої політики
- •53. Квазісудові функції парламентів
- •54. Контрольна функція парламенту
- •55. Об’єкти парламентського контролю
- •56. Поняття «парламент без парламентаризму
- •57. Контрольні органи парламентів
- •58. Форми парламентського контролю
- •59. Виконавча влада як об’єкт парлам-го контролю
- •60. Інтерпеляція та депутатський запит
- •61 Тимчасові комісії парламенту
- •63. Інститут омбудсмена
- •64. «Політична відповідальність уряду».
- •65. Послання глав держав та тронні промови
- •66. Парламентські слухання
- •67. Бюджетний процес та рахункові палати
- •68 Поняття «асигнатури ? та контра сигнатури»
- •69 Процедура розпуску парламенту
- •70. Процес становлення парламентаризму в Україні
- •I етап – віче
- •II етап – запорізька січ
- •III етап – центральна рада
- •IV етап – ліга землевласників
- •71. Процедура формування парламенту україни
- •72 Конституційно-правовий статут вр України
- •73 Парламент України в системі органів державної влади
- •74 Керівні органи укр. Парламенту
- •76 Повноваження парламенту України
- •77 Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні
- •79. Депутатський імунітет, ідемнітет
- •80 Процедура проходження законопроекту в парламенті
- •81 Президентське вето та процедура його подолання в Україні
- •82 Підстави та процедура розпуску парламенту в Україні
- •84. «Політичне лобіювання
- •85. Політичне лобіювання в укр.Парламенті
- •86. Проблема утвердження парламентаризму у постсоціалістичних державах (на прикладі Республіки Болгарії
- •87 Внутрішня організація парламентів
- •88 Моделі парламентського контролю
- •89 Проблема парламентаризму у президентських республіках
- •90. Поняття «криза парламентаризму»
13. Повноваження верхньої палати
Основна невід’ємна функція кожної з палат парламенту — законодавча. Тому
вплив кожної з палат на законодавчий процес може відрізнятися — від паралельної законопроектної діяльності депутатів в обох палатах (Польща — і Сейм, і Сенат продукують законопроекти) до контролю однієї за законодавчою діяльністю іншої (Казахстан — законодавча ініціатива депутатів і нижньої, і верхньої палат реалізується лише в нижній палаті. Верхня здійснює контроль і вказує нижній на необхідні, на її погляд, уточнення
Серед інших функцій верхніх палат доцільно відзначити:
• репрезентацію територіальних інтересів, як це має місце в Казахстані і Білорусі,
де частина сенаторів обирається на непрямих виборах депутатами місцевих органів представницької влади і представляє адміністративні території. Через це кількість сенаторів від кожної з адмністративно-триторіальних одиниць однакова; • репрезентацію інтересів суспільних груп і забезпечення плюралізму інтересів у
парламенті. Навіть в унітарних державах, зокрема у Польщі і Франції, регіональні
еліти і громади мають величезний вплив на формування персонального складу верхньої палати. Лише за умов прямих виборів сенаторів у Польщі, вони висуваються і обираються в округах, тоді як у Франції переважна частина сенаторів обирається непрямими виборами електорами (комісіями, створеними місцевими муніципалітетами) з числа всього населення;
• контроль за законодавчою діяльністю нижньої палати. Ця функція має місце в
деяких випадках, коли у верхній палаті не реалізується законодавча ініціатива. У таких випадках законодавча процедура у верхній палаті обмежена варіантами ревізії законотворчості, що реалізується в нижній палаті. Через це правом законодавчої ініціативи можуть наділятися також члени верхньої палати;
• забезпечення стабільності політичного управління в деяких випадках є вкрай
важливою функцією верхніх палат. Вона означає неможливість дострокового припинення повноважень однієї з двох палат (зміна депутатського корпусу, в якій забезпечується на основі ротації частини складу через визначений термін часу), як це, до прикладу, у Франції. Відповідно, може тривати законодавчий процес і забезпечуватися його спадковість, стабільність і передбачуваність. У значній кількості країн друга палата має відмінні від першої терміни повноважень, відповідно вибори до них розведені у часі. Стабільність досягається також шляхом заборони розпуску верхньої палати, в такому разі практикується ротація частини складу верхньої палати;
• убезпечення конституційного процесу від надміру політичного впливу. У країнах
з двопалатним парламентом верхня палата бере участь у процесі внесення змін до чинної конституції або прийняття нової, що більшою мірою захищає основний закон від політичного інтересу;
• кадрову функцію верхніх палат парламенту, яка варіюється від формальної участі у призначеннях і звільненнях, що характерно для авторитарних режимів, до делегування у демократичних режимах кадрів у структури виконавчої влади або структури з особливим статусом;
• в президентських і напівпрезидентських системах — участь у процесі відсторонення глави держави від влади;
• вплив на виконавчу владу, зокрема, в частині її вищої ланки — уряду. Ця функція залежить від форми правління і не є сталою для всіх випадків. Верхні палати беруть участь у цьому процесі як в частині формування, так і в частині відставки, в залежності від форми правління. В парламентських республіках вони можуть мати більші повноваження, а в президентських і напівпрезидентських — менші. Відповідно, вага палат є різною. Повноваження нижніх палат у цій функції відрізняються від символічної (Казахстан), коли вираження вотуму недовіри уряду Мажилісом не означає відставку уряду, а рішення ухвалюється президентом країни, до реальної (Польща), коли висловлення конструктивного вотуму недовіри Сеймом тягне за собою відставку уряду. В парламентських республіках обидві палати можуть брати участь у відставці уряду. Але в кожному разі в бікамеральних парламентах уряд стоїть перед необхідністю узгоджувати програму своєї діяльності та звітуватися про її виконання в обох палатах, що змушує уряд враховувати ширше коло думок. В окремих випадках (особливо для парламентських і напівпрезидентських форм) наявність підтримки уряду в обох палатах сприяє стабільнішій роботі уряду, хоча лише
ця обставина не є достатньою для стабільності уряду