- •1. Поняття “парламентаризм”. Парла-зм як форма суспільного співжиття. Обмежений парлам-зм
- •2 Періодизація світового парламентаризму
- •3. Типи парламентаризму
- •4 Парламентські інститути в античному світі
- •5. Станово-представницькі установи Середньовіччя та Нового часу
- •6. Британські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль, Дайсі
- •7. Американські концепції парламентаризму
- •8 Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії: Гегель, Кант
- •9 Сучасний парламентаризм
- •10. Керівні органи парламенту
- •9. Сучасний парламентаризм, його значення, функції
- •11. Двопалатна структура парламенту
- •12. Структура сучасних парламентів
- •13. Повноваження верхньої палати
- •14. Однопалатні
- •15. Повноваження нижньої палати пар-ту в двопалатних парла-ах унітарних держав
- •16. Повноваження нижньої палати пар-ту в 2-палатних парл-ах федеративних держав
- •17 Принципи організації сучасних парламентів
- •18. Сесійність та пост. Сучасних парламентів
- •19. Кількісний склад сучасних парламентів
- •21. Мажоритарна система, її вплив на структуру парламенту
- •22. Пропорційна в.Система, її вплив на структуру парламенту
- •24. Поняття «обмежувальний пункт»/ виборчий барєр
- •25. Порядок формування верхньої палати парламенту
- •26 Проблема 2-палатності в унітарних дер-ах
- •27.Прямі,багатоступінчаті вибори, призначення членів парламенту, мандат «за посадою»
- •28. Парламентські фракції/групи/клуби
- •29. Парламентські комісії/комітети парламенту
- •30. Особливості політичної структуризації парламентів Великобританії та сша
- •31. Чергові та позачергові сесії парламентів
- •32. Допоміжний апарат парламенту
- •33 Парламентські слідчі комісії
- •34. Зміст законодавчої функції
- •35. Поняття законодавчий процес
- •36 Основні етапи законотворення
- •39 Етап обговорення законопроекту
- •40 Прийняття закону
- •41. Поняття «проста парламентська, конституційна, абсолютна більшість
- •42. Етап санкціонування/підписання закону
- •43. Право вето в конституціях країн світу
- •44. Відносне / відкладальне вето й процедура його подолання
- •45. Етап офіційного оприлюднення закону
- •46. Поняття «механізм стримувань та противаг
- •47. Установча функція парл-ту
- •48. Обрання глави держави парламентом
- •49. Участь парламенту у формуванні уряду
- •50. Позапарламентський спосіб формування уряду
- •51. Участь парламентів у формуванні органів державної влади або призначенні посадових осіб
- •52. Повноваження парламенту у сфері зовнішньої політики
- •53. Квазісудові функції парламентів
- •54. Контрольна функція парламенту
- •55. Об’єкти парламентського контролю
- •56. Поняття «парламент без парламентаризму
- •57. Контрольні органи парламентів
- •58. Форми парламентського контролю
- •59. Виконавча влада як об’єкт парлам-го контролю
- •60. Інтерпеляція та депутатський запит
- •61 Тимчасові комісії парламенту
- •63. Інститут омбудсмена
- •64. «Політична відповідальність уряду».
- •65. Послання глав держав та тронні промови
- •66. Парламентські слухання
- •67. Бюджетний процес та рахункові палати
- •68 Поняття «асигнатури ? та контра сигнатури»
- •69 Процедура розпуску парламенту
- •70. Процес становлення парламентаризму в Україні
- •I етап – віче
- •II етап – запорізька січ
- •III етап – центральна рада
- •IV етап – ліга землевласників
- •71. Процедура формування парламенту україни
- •72 Конституційно-правовий статут вр України
- •73 Парламент України в системі органів державної влади
- •74 Керівні органи укр. Парламенту
- •76 Повноваження парламенту України
- •77 Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні
- •79. Депутатський імунітет, ідемнітет
- •80 Процедура проходження законопроекту в парламенті
- •81 Президентське вето та процедура його подолання в Україні
- •82 Підстави та процедура розпуску парламенту в Україні
- •84. «Політичне лобіювання
- •85. Політичне лобіювання в укр.Парламенті
- •86. Проблема утвердження парламентаризму у постсоціалістичних державах (на прикладі Республіки Болгарії
- •87 Внутрішня організація парламентів
- •88 Моделі парламентського контролю
- •89 Проблема парламентаризму у президентських республіках
- •90. Поняття «криза парламентаризму»
3. Типи парламентаризму
- незавершений – це різновид парламентаризму, при якому парламент формує уряд, проте відсутня політична відповідальність уряду перед парламентом;
- парламентське правління характеризується верховенством парламенту, наявністю основних принципів парламентаризму: формування уряду, парламенту, відповідальність, а також фактичний перехід влади від глави держави до уряду;
- моністичний парламентаризм – це режим, який побудовано на тих же принципах, що і парламентське правління, проте характеризується одним джерело влади – парламентом. При такому типі глава держави фактично не володіє політичною владою;
- дуалістичний парламентаризм – це такий різновид, який побудовано на формальному бажанні законодавчої та виконавчої влад;
- раціоналізований – за яким парламент позбавлений таких повноважень як інвеститура (юр затвердження уряду з боку парламенту) та зменшення форм контролю парламентом уряду;
- парламентський міністеріалізм / «правління кабінету» - парламент відіграє 2-у роль відносно до уряду, адже останній формується за однопартійною основою і де-факто більшість в парламенті належить єдиній політ силі, лідером якої є глава уряду
В.Беджгот, який характеризував його як тісний союз, як “особливе злиття” виконавчої і законодавчої влад. Він вважав, що кабінет слід розглядати у якості “комісії законодавчого корпусу”, в силу чого він повинен рекрутуватися із членів парламента
Зовсім інше розуміння ми знаходимо у Дж.Ст.Мілля. Англійський класик державознавчої науки висловлювався за те, що при парламентському правлінні переважання у державних справах була в руках представницького органу. Водночас він проголошував його нездатним до здійснення не тільки адміністративної, але й законодавчої діяльності. Вчений вбачав головне призначення парламенту не в тому, щоб самому діяти, а в тому, щоб служити спонуканням до діяльності спеціально на те призначених осіб
Водночас більшість сучасних зарубіжних учених воліє говорити не про парламентське правління, а про двох самостійних принципів парламентаризму: принципі формування уряду на основі співвідношення сил в парламенті - з партії або партій парламентської більшості - та принципі відповідальності уряду перед парламентом. Доречно підкреслити, що про це говорили у свій час класики конституційного права, зокрема Л.Дюгі: “У кінцевому рахунку рисою, яка найбільше впадає в око при парламентському режимі, є солідарна і політична відповідальність кабінету перед парламентом, і коли його визначають як політичний режим, при якому глава держави призначає міністрів, які утворюють раду кабінету, солідарним і політично відповідальним перед парламентом, то таке визначення уявляється... цілком бездоганним
Ще у конституційній теорії ХІХ ст. частина відомих учених рішуче відстоювала відокремлення законодавчої функції держави від виконавчої та позиції сильного кабінету. В силу цього важливим елементом, який характеризує парламентаризм, вони визнавали кабінетне правління (правління кабінету). Вважається, що концепцію “правління кабінету” першим запропонував В.Беджгот, який вбачав у кабінеті “могутню державну установу”, яка і законодавствує, і виконує закони Уже тоді багатьом його сучасникам такий погляд В.Беджгота здавався шокуючим, оскільки, на їхню думку, це йшло всуперч із ідеями парламентаризму. Однак, як роз’яснював А.Есмен, мова йшла не про перехід влади від парламенту до уряду, а про концентрацію виконавчої влади в руках кабінету, перехід її від глави держави до уряду (підкреслено нами - А.Г.), який ставав відповідальним не перед ним, а перед парламентом. Збереження формальних прерогатив за главою держави А.Есмен виправдовував тим, що парламентське правління “передбачає існування єдиного носія виконавчої влади”, без санкцій якого жоден акт не може бути введений в дію