Основні напрямки профілактики зубо-щелепних аномалій і деформацій

Аномалії зубо-щелепової системи за часом виникннення поділяють на: спадкові, вродженні, і ті,що з’явилися після народження дитини. Спадкові це адентія, надкомплектні зуби, діастема, прогенія глибокий прикус. До вроджених належать: розщілини губ, твердого і м’якого піднебіння. Причини: штучне харчування, рахіт, патологія верхніх дихальних шляхів (затруднене носове дихання внаслідок аденоїдних розростань), шкідливі звички ( смоктання пальців, язика, сторонніх предметів, закушування губ, неправильне положеня голови під час сну. Важливу роль у розвитку аномалій постійного прикусу відіграє збереження молочних зубів. Раннє видалення їх затримує ріст щелеп і постійні зуби, що прорізались розташовуються поза дугою через відсутність місця.

При ранньому видаленні шостого зуба відбувається затримка росту щелепи, можлива поява аномалій прикусу .

Діти з аномаліями зубо-щелепової системи повільно пережовують їжу, у них порушено ковтання, зменшений апетит. При скупченості зубів порушується самоочищення зубних рядів, затримуються рештки їжі, що створює умови для запалення ясен, пораження карієсом.

Аномалії зубів включають аномалії розмірів, положення, кількості, форми, терміну прорізування, структури твердих тканин.

Аномалії розмірів зубів.До них належать велетенські зуби ( макродентія). Частіше це верхні центральні або бокові різці. Вони займають багато місця, тому інші зуби не можуть правильно розташуватись. Можуть заважати прорізуванню сусідніх зубів, зумовлювати скупченість зубів. Є зуби з малими коронками ( мікродентія). Малі зуби розташовуються з великими проміжками і порушують вигляд обличчя.

Аномалії розташування окремих зубів. Вестибулярне положення – відхилення або зміщення дозовні від зубного ряду. Частіше відхиляються верхні або нижні різці та ікла, особливо на верхніх щелепах. При цьому відмічається затруднення при відкушуванні їжі і пережовування їжі, порушується чіткість вимови окремих звуків промови.

Оральне розташування-нахил або зміщення зубів всередину від зубного ряду. Нерідко травмується слизова язика, в ділянці зубів, що змістились, може виникати гінгівіт, пародонтит.

Медіодистальне зміщення зубів-розташування зубів попереду або позаду від нормального місця в зубній дузі. Причинами є рання втрата зубів, розташованих поряд із зубом, який змістився. Неправильне розташування зачатка зуба, шкідливі звички.

Поворот зуба навколо своєї вісі може бути невеликим і значним. Частіше повертаються з віссю різці. Причинами такої аномалії є брак місця в зубному ряду, неправильне розташування зачатка зуба, надкомплектні і молочні зуби, що затримались.

Діастема-проміжок між центральними різцями частіше спостерігається на верхній щелепі. Причинами є низьке прикріплення вуздечки верхньої губи, широка кісткова перетинка між центральними різцями, вроджена відсутність бокових різців, рання втрата бокових різців.

Треми -проміжки між зубами. Вони порушують зовнішній вигляд хворого і мовлення, травмуються ясна, що призводить до виникнення хвороб пародонта. У дітей віком 4-5 років спостерігаються фізіологічні треми, які виникають внаслідок росту щелеп.

Транспозиція зубів –це розташування, коли зуби міняються місцями. Причинами є атипове розташування зачатків.

Тісне розташування зубів ( скупченість) спостерігається, коли зуби не можуть розміститись в зубному ряді внаслідок недорозвинених щелеп або їх альвеолярних відростків, а також при відносно великих розмірах зубів. Зуби стоять з поворотом за віссю і налягають один на одного.

Аномалії кількості зубів. До аномалій кількості відносять адентію і надкомплектні зуби. Адентія ( відсутність зубів) є повна і часткова, що визначається рентгенограмою. Якщо зуби не прорізуються в розташованому місці їх називають ретинованими. Причини: рахіт, передчасне видалення молочних зубів, неправильне чи глибоке розташування зачатків, травми, спадковість.

Надкомплетні зуби найчастіше спостерігаються в постійному прикусі і на верхній щелепі. Вони можуть мати аномальну форму, розташовуватись у зубній дузі чи поза зубним рядом.

Аномалії форми зубів. До аномалій відносять шиповидні зуби, зуби з півмісяцевою виямкою на ріжучому краї центральних різців. Незвичайна форма таких зубів незадовільна в естетичному відношенні.

Аномалії прикусу – це відхилення від нормального взаємовідношення зубних рядів верхньої і нижньої щелеп. Вони бувають в трьох нпрямках: вертикальному, сагітальному, трансверзальному.

Глибокий прикус –це таке співвідношення зубних рядів у передній ділянці, коли верхні різці перекривають нижні більше ніж на 1\3 висоти їх коронки при відсутності ріжучого бугоркового дотику. У хворих із глибоким прикусом виникають труднощі при

відкушуванні і пережовуванні їжі; можливе перевантаження передніх зубів, порушеня мови, травмування слизової оболонки, що сприяє розвитку пародонтиту і утруднює його лікування.

Відкритий прикус. Характеризується відсутністю змикання зубів при центральній оклюзії, частіше в ділянці фронтальних зубів. При відкритому прикусі обличчя подовжене, має напружений вигляд. Висота нижньої третини обличчя збільшена. Губи незімкнуті або складаються з напруженням, видно збільшений язик, котрий закриває щілину між зубами. При цьому прикусі затруднюється відкушування їжі, жування, ковтання, порушується вимова окремих звуків( хворі шепелявлять), змінюється дихання, що викликає сухість слизової рота і глотки, виникає ризик інфекційних захворювань.

Прогнатичний прикусхарактеризується невідповідністю співвідношення зубних рядів внаслідок виступів зубів верхньої щелепи і дистального положення зубів нижньої щелепи.

У таких пацієнтів виявляється своєрідна конфігурація обличчя . Верхня щелепа і верхня губа виступають наперед. Нижня щелепа і нижня губа мовби відсунуті дозаду. Губи частіше не змакаються, і постає враження напруженого виразу обличчя. Відкушування і розжовування їжі утрудне, порушене дихання,мова, ковтання.

Прогенічний прикусхарактеризується переднім розташуванням нижньої щелепи і її зубного ряду у відношенні до верхньої. При зовнішньому огляді хворих на прогенію звертає на себе увагу порушення конфігурації обличчя: верхня губа і середня частина обличчя западають, над верхньою губою виражена поперечна борозна, підборіддя і нижня губа виступають вперед.

Перехресний прикус.Характеризується атиповим змиканням ( фронтальних або бокових, або і тих і інших), правої або лівої половини прикусу ( може бути і двостороннім). У хворих з цим прикусом змінюється зовнішній вигляд, що обумовлено асиметрією розвитку щелепних кісток. Нерідко хворі скаржаться на прикушування губи.

Антенатальна профілактика зубощелепно – лицевих аномалій.

Екзогенні чинники:

- Вплив внутрішньоутробної інфекції на розвиток плода..

Внутрішньоутробна інфекція – це ураження плода інфекційним агентом до родів, або під час проходження пологових шляхів. Патогенні організми за певних умов спроможні проникнути через плацентарний бар’єр і завдати шкоди плодові. Це такі інфекції: токсоплазмоз, хламідіоз, герпетична інфекція. Вважають, що така інфекція може спричинити патологію скронево –нижньощелепних суглобів та резистентності твердих тканин зубів.

• Режим праці та відпочинку вагітної;

Вагітна жінка повинна спати більше на 2 години, ніж до вагітності, гуляти на свіжому повітрі, тому, що потреба вагітної жінки в кисні підвищується.

• Фізичне навантаження ;

• Куріння;

Жінки, що палять народжують дітей з меншою масою тіла, а окис вуглецю спроможний інактивувати гемоглобін плоду і вагітної.

• Алкоголь порушує ріст плоду, призводить до розвитку аномалій головного мозку і скелета, вроджених вад розвитку ( недорозвинена в/щ, випнутий лоб, косоокість, розумова недостатність, вади розвитку ССС, аномалії розвитку кінцівок .Велику загрозу для плода алкоголь становить в ранні терміни вагітності.

• Лікрські препарати;

Будь –які лікарські препарати потрапляють через плаценту в організм плода.Так аспірин негативно впливає на систему згортання крові плоду, тому застосування в пізні терміни вагітності протипоказане.. Талідомін може викликати вади кінцівок і піднебіння ( щілина твердого піднебіння).

• Харчування

Їжа має містити достатню кількість білків, жирів, вуглеводів.

Білки. За недостатністю надходження блків сповільнюється ріст плода. Під час вагітності потреба в білках складає 1,3г\на день на 1 кг маси. Більшу частину мають складати білки таринного походження. Рекомендують м’ясо, молоко, сир, яйця.

Вуглеводи.Якщо в організм жінки протягом 8 годин не надходять вуглеводи, то це призводить до порушення обміну,знижується загальна опірність організму. Раціон вагітної має містити достатню кількість фруктів, ягід свіжих овочів.

Жири є енергетичним резервом організму. Їх цінність полягає у тому, що до їх складу входять жиророзчинні вітаміни. Жири вживаються у вигляді вершкового масла, сметани і рослинної олії.

Мінеральні речовини.

Залізонеобхідне як для плоду, так і для збільшеного об’єму крові вагітної, якщо жінка страждає на анемію. Це збільшує ризик внутрішньоутробної гіпоксії. Залізо міститься в печінці, червоному м’ясі, яблуках, чорній смородині, сушених фруктах.

Кальцій і натрій. Кальцій міститься в молоці, сирі, йогурті.

Вітаміни:В2, вітамін С, фолієва кислота.

Постнатальна профілактика ( після народження дитини)

Звичка смоктання пальця частіше з’являється в дітей, яких штучно вигодовують, під час засинання.Якщо дитина позбулася цієї звички до 3 років, може відбутися саморегуляція зубощелепової системи. Якщо звичка збрігається тривалий час ( до 4 -5 років), аномалія стабілізується, або прогресує. Звичка смоктання пальця може призвести до дистального зсуву нижньої щелепи , формування відкритого прикусу; може спостерігатись поява проміжків між зубами. Залежно від положення пальця може розвиватись нахил верхніх передніх зубів вперед, відкритий прикус, «готичне» тверде піднебіння.

Звичка смоктання та прикушування губ, щік., різних предметів. Проявляється вона смоктанням або прикушуванням нижньої чи верхньої губи, язика, щік, обгризанням нігтів, ручки.Причинами є перевантаження, патологія носоглотки, неправильне положення голови під час сну, зміни в скронево – нижньощелеповому суглобі.. Це призводить до розвитку прогнатичного прикусу з протрузією та віялоподібним положенням верхніх різців, звуження щелеп, скупченністю нижніх різців.

Смоктання в\губи призводить до піднебінного нахилу різців в/щ .Смоктання щік призводить до формування різних форм косого прикусу, ця звичка може розвиватись після раннього видалення тимчасових молярів.

Смоктання щік може призвести до звуження щелеп , до формування бічного прикусу.

Під час смоктання рогу подушки, кінчика ковдри, комірця голова повертається в бік; при цьому може розвиватись патологічна асиметрія обличчя і зубних рядів.

При звичці гризти олівці чи ручку між передніми зубами, при цьому між зубами можуть виникати проміжки; звичка лускати насіння приводить до появи узур на різальному краї різців або їх повороту.

Для усунення звички смоктання пальців маленьким дітям надівають жорсткі ліктьові

пов’язки і рукавички з гумовими шипами.

Звичка смоктання і прикушування язика. Причиною є вкорочена вуздечка язика,

збільшення мигдаликів, розростання аденоїдів, що приводить до порушення дихання.

ця звичка приводить до деформації відкритого прикусу.

Порушення функції смоктання. За неправильного штучного вигодовування припускають таких помилок:

• у виборі матеріалу, з якого виготовлена соска ( кращими є силіконові соски);

• у виборі форми і розмірів соски ( по формі соски є соскові, що відповідають довжині піднебіння, і ареолярні, залежать від висоти верхньої губи і довжини ротової щілини);

• у розмірі та кількості отворів соски ( до 3 місяців –рекомендують соску з одним отвором, із 3 місяців – із двома або трьома отворами, а з чотирьох- соска з перемінним отвором. За використанням соски з великим отвором змінюється характер рухів н\щ , що може призвести до дистального положення н\щ.. За використанням соски з маленьким отвором, збільшується навантаження на мімічні м’язи, що може призвести до недорозвинення передньої ділянки щелеп.

• у положенні пляшечки. За штучного вигодовування пляшечку з молочною сумішшю або кашею потрібно розташовувати таким чином, щоб вона не прилягала до нижньої щелепи, а була нахилена до неї під кутом.

Порушення функції жування..

Функціональний подразник, що виникає при жувальному навантажені, є стимулятором для правильного росту і розвитку щелепних та інших кісток лицевого скелета. Під час довільного жування виникає рівномірний розподіл навантаження на обидва боки жувального апарату.

Одним із видів порушення жування вважають звичку жування на одному боці, що сприяє виникненню косого прикусу, а в деяких випадках – медіодистального прикусу. Іншим порушенням цієї функціє є звичка „ ледачого жування”, яке визване вживанням дитиною м'якої їжі . У таких дітей в тимчасовому прикусі відсутні фізіологічні проміжки між зубами, характерна їх скупченість.

Неправильне ковтання.

Ковтання становить собою суму рухових реакцій, завдяки яким їжа переміщується з порожнини рота через стравохід у шлунок. У 5 -6 місячному віці, із прорізуванням перших зубів, починається процес перебудови ковтання (інфантильного) , де язик впирається і відштовхується від піднебінних поверхонь різців – це соматичне ковтання. Під впливом причин : штучне вигодовування із застосуванням довгої соски або соски з великим отвором; порушення активності м’язів язика, м’якого піднебіння, годування дитини рідкою та напіврідкою їжею, патологією верхніх дихальних шляхів, смоктання пальця, не відбувається перебудови способу ковтання , і стаючи дорослою, людина продовжує під час ковтання впиратися язиком у зімкнуті губи або щоки. Інфантильний тип ковтання призводить до формування відкритого прикусу, особливо в передній ділянці зубних рядів. Під час неправильного ковтання зуби не зімкнуті, губи і щоки контактують з язиком. Відбувається додаткове скорочення м’язів : напружуються мімічні м'язи в ділянці кутів рота, підборіддя, іноді тремтять, стуляються повіки, витягається шия і нахиляється голова; на підборідді з’являються мілкі заглибини – симптом

„ лимонної шкірки” або „ наперстка”; можуть спостерігатися втягуання губи або щік.

Ротове дихання

Розрізняють носовий, ротовий і змішаний типи дихання.При носовому диханні повітря яке проходить через ніс зігрівається, відбувається його механічне і біологічне очищення

( повітряний струмінь звільняється від неорганічних і органічних домішок). Неорганічні домішки, викидаються разом зі слизом, мікроорганізми зазнають бактерицидної дії слизу. Перевага носового дихання в тому, що повітря, завдяки насиченності слизової оболонки кровоносними судинами і слизовими залозами зволожується.

Ротове дихання призводить до деформації кісток лицевого скелета. А саме, тверде піднебіння набуває вигляду високого куполоподібного ( „готичне піднебіння”). Проходить деформація альвеолярних відростків - звуження в ділянці премолярів і молярів. За тривалого порушення функції дихання внаслідок розростання аденоїдів визначаються широка спинка носа, вузькі ніздрі, нерухомі крила носа, незімкнені сухі губи.Формується вузьке опукле обличчя із збільшеною довжиною нижньої частини „ подвійне підборіддя”.

Порушення постави.

В ортодонтії приділяється увага положенню тіла, особливо голови, під час сну. Звичка спати в одній позі – тільки на спині, на животі або на боці, а також із підкладанням під щоку руки – сприяє несиметричному розвитку щелеп, зсуву щелепи в бік. Неправильне положення голови під час сну в поєднанні з патологією носоглотки ( звичка спати зі схиленою на груди головою або закинутою вгору, витягуючи шию для полегшення дихання) призводить до розвитку прогенії . Спання в позі зі схиленою головою на груди також призводить до неправильного розвитку щелеп. При такій поставі змінюється тонус шийних м'язів ( що сприяє глосоптозу – опущенню язика), виникають „запалі груди”, випинаються лопатки.

Коригувальна гімнастика та міогімнастика як засіб профілактики.

Коригувальна гімнастикарекомендується дітям дошкільного і молодшого шкільного віку. Її проводять в кабінеті лікувальної фізкультури дитячих поліклінік,у дитячих садках під контролем медперсоналу , а після навчання – дома під керівництвом батьків.

Перд заняттям необхідно провітрити приміщення. Кожен комплекс вправ виконується двічі за день ( у першу та другу половину дня), краще до їди, або не раніше ніж через 40 -60 хв після їди. Вправи проводять у строгій послідовності та дозуванні, паузи між вправами – у 20 -30 с. Тривалість заняття залежить від віку дитини: діти від 3 до 4 років виконують вправи протягом 20 -25 хв, від 4 –до 5 років – 25 -30 хв, від 5 до 6 років – 30-35 хв, від 6 до 7 років -35 -40 хв, а школярі -45 хв.

Комплекси коригувальної гімнастики складаються із загальнорозвивальних, дихальних та спеціальних вправ.

Кожне заняття складається з трьох етапів: вступного, основного та завершального. Мета вступного етапу є підготовка організму до зростаючих навантажень. Використовують загальнорозвивальні та дихальні вправи. Потім призначають спеціальні вправи, які діють на відповідні м’язи і спрямовані на нормалізацію функції окремих органів та систем. На завершальному етапі фізичне навантаження зменшують. На початку курсу кожна вправа повторюється 4 -6 разів. Тривалість курсу – не менше 3-х місяців.

Міогімнастика - метод профілактики і лікування кісткових деформацій. Вона найбільш ефективна у віці від 3 до 7 років.

Проведення міогімнастики відповідає таким принципам:

- систематичності,;

- послідовності;

- свідомості та активності,;

- доступності та індивідуальності;

- повторності;

- наочності.

Основні правила проведення міогімнастики:

• скорочення м’язів необхідно робити з мінімальним розмахом;

• інтенсивність не має бути надмірною;

• скорочення м’язів має бути повільним і плавним;

• швидкість і тривалість скорочень необхідно поступово збільшувати;

• між двома скороченнями необхідна пауза;

• скорочення м’язів повторяють до появи відчуття легкої втоми;

• кожна вправа спочатку виконується 3 -5 разів, через кожні 2 -3 дня навантаження збільшується;

• кількість вправ збільшується до 15 -25 ;

• проведення міогімнастичних вправ має бути регулярним.

В основі лікувальної дії лежить дозоване тренування певної групи м’язів, направлене на відновлення, нормалізацію порушених функцій окремих м’язів, в результаті виконання вправ, розвивається функціональне пристосування до певних нагрузок, що приводить до корекції різних функцій м’язів.

При аномаліях розвитку, деформацій зубів і щелепних кісток проводяться такі вправи:

1) при оральному розташуванні окремих зубів: тиск кінчиком язика на аномалійно розташований зуб, прикушування дерев’яної палички;

2) при вестибулярному розташуванні окремих зубів: пальцевий масаж, тобто тиск пальцем на зуб в оральному напрямку.

При прогнатичному прикусі порушується функція кругового м’язу і м’яза, який висовує нижню щелепу. Для їх тренування пропонується комплекс вправ.

1) вставленими в кути рота пальцями дитина намагається розтягнути губи, долаючи їх напруження в зімкнутому стані;

2) струменем повітря, направленим через губи, складеними трубочкою змусити ритмічно, в такт повітрю, що видихається, коливатись підвішений на нитці кусочок вати.

Вправи для м’язів , що висувають нижню щелепу:

Дитина повнна стоячи притулитись до стінки так, щоб потилиця, лопатки, сідниці і п’ятки торкалися стіни. Потім при зімкнутих зубних рядах із відведеними назад руками повільно висовує нижню щелепу вперед до перекриття нижніми різцями верхніх. При цьому підборідок піднімається якомога вище . У такому положенні щелепа утримується 5 -10 с., потім повільно стає у вихідне положення. Вправи повторюються до відчуття легкої втоми.. По мірі підвищення тонусу м’язів, час утримання м’яза в мезіальному положенні збільшується.

При прогенічному прикусі призначені вправи для тренування м’язів,що піднімають і зміщують н\щ дитально. При широко відкритому роті дитина повинна кінчиком язика доторкнутися до твердого піднебіння в місці переходу його в м’яке, потім повільно закрити рот, змістити щелепи назад. Вправи повторюють 5 -6 разів на день до появи відчуття втоми.

При відкритому прикусі дитині рекомендують 5 -6 разів на день прикушувати з максимальним зусиллям жувальними зубами дерев’яну паличку.

Вправи для відновлення носового типу дихання.

І. Підготовчі вправи.

Вихідне положення: ноги на ширині плечей, голову на тулубі тримати прямо, груди

розвернуті.

1. Ноги разом, піднятися на носках , руки вгору – вдих, опустити руки – видих;

2. Видихнути. Зробити тривалий вдих та видих через ніс.

ІІ . Тренування правильного носового дихання

Вихідне положення: стоячи, ноги разом ,руки вздовж тулуба.

1. Повільно вдихати повітря ротом та видихати почергово, через праву і ліву ніздрі,

іншу затиснувши пальцем.

2. Повільний вдих носом на рахунок 5, видих ротом, склавши губи в трубочку.

ІІІ. Впарви для тренування кругового м’яза порожнини рота.

1. Губи витягнути вперед, зімкнути, склавши в трубочку, потім широко розтягнути.

2. Зімкнути губи та надути щоки, після чого, притиснувши кулаки до щік, повільно видихнути повітря через зімкнуті губи.

Вправи для тренування м’язів язика при порушенні ковтання.

Вихідне положення: сидячи перед дзеркалом, голову тримати прямо, плечі відведені назад та трохи опущені, груди розвернуті.

1. Рот відкритий, провести язиком від правого кута рота до лівого.

2. Рот відкритий, дістати язиком підборіддя .

3. Кінчиком язика погладжувати піднебіння по серединному піднебінному шву.

Вправи для тренування м'язів , що піднімають н\щ.

1. Губи зімкнуті, зуби стиснути. Посилити тиск на зуби скороченням жувальних м’язів, потім зуби розтиснути.

2. Вправа з прикушуванням дерев’яної палички. На дерев’яну паличку надівають гумову трубочку, прокладають її між бічними зубами та утримують у такому положенні. Дитина стискує і розтискує зуби, поступово перміщуючи палочку по зубному ряду.

Вправи для м'язів, що висувають н\щ.

1. Н\щ повільно висувають уперед доти, доки різальні краї нижніх різців не встановляться спереду від верхніх. У такому положенні н\щ утримують 10 сек., а потім повільно повертають у вихідне положення.

2. Ту ж вправу виконують із поворотом голови спочатку вправо, а потім уліво.

Після засвоєння вправи н\щ утримують у висунутому вперед положенні якомога довше і повторюють вправу до 10 разів. Навантаження на м’язи збільшується, якщо вправу виконують стоячи. При цьому голову злегка закидають, ноги ставлять на ширину плеч, руки відводять назад, н\щ повільно висувають уперед доти, доки нижні різці установляться спереду від верхніх

Протипоказами до міогімнастики є::

• видимі обмеження рухомості скроневонижньощелепних суглобах;

• виражені аномалії прикусу;