87654321:12345678 87654321:12345678

Зуби тимчасового прикусу позначають римськими цифрами, і зубна формула сформованого тимчасового прикусу має такий вигляд:

V IV III II I : I II III IVV

V IV III II I :I II III IV V

Умовні позначки стану твердих тканин зубів: С - карієс, Р - пульпіт, Рt періодонтит, П - пломба, К - корінь, О - відсутній зуб, Пс - карієс пломбованого зуба.

Для уніфікації запису зубної формули Міжнародна організація стоматологів РОІ-І8О (1970) запропонувала двозначну систему позначення зубів, що полягає в цифро­вому позначенні їх розташування на відповідному боці верхньої чи нижньої щелепи. Відповідно до цієї системи кожен зуб позначається двома арабськими цифрами. Пер­ша цифра ліворуч позначає квадрант розташування зуба. Позначення починають із верхньої правої щелепи і продовжують по ходу годинникової стрілки. Праву верхню щелепу умовно позначають цифрою 1, ліву - 2, ліву частину нижньої щелепи - 3, пра­ву - 4. Порядковий номер зуба позначають за загальноприйнятою системою, почина­ючи від центрального різця (1) до третього моляра (8). Зубна формула сформованого постійного прикусу за цього способу позначення має такий вигляд:

18 17 16 15 14 13 12 11: 21 22 23 24 25 26 27 28 48 47 46 45 44 43 42 41: 31 32 33 34 35 36 37 38

У прикусі тимчасових зубів праву верхню щелепу умовно позначають цифрою 5, ліву - 6, ліву частину нижньої щелепи - 7, праву - 8. Порядковий номер зуба також по­значають арабськими цифрами, починаючи з центрального різця (1) - до другого моля­ра (5). Зубна формула тимчасового прикусу за такого способу позначення має вигляд:

5554535251:6162636465 8584838281:7172737475

Огляд окремих зубів дозволяє визначити аномалії їхньої кількості, прорізування, розташування, величини, кольору, структури твердих тканин.п.

Тимчасовий прикус налічує 20 зубів, змінний - 24, постійний - 28-32. Тимчасові зуби мають блакитнуватий колір, а колір постійних зубів може бути білим або сіру­вато-білим, сірувато-жовтим або мати жовтий відтінок. Зміна кольору зубів у дітей може бути обумовлена вживанням матір'ю під час вагітності або в період лактації антибіотиків тетрациклінового ряду; наявністю вро­джених некаріозних вад розвитку (гіпоплазія, флюороз.).

Оглядають всі зуби верхньої і нижньої щелеп.Огляд проводять в певній послідовності: спочатку обстежують зуби н\щ справа наліво, починаючи з правих нижніх молярів, переходячи до центральних зубів і потім на лівий бік. Потім зуби в\щ, починаючи з лівих верхніх молярів і закінчують правими. Звертають увагу на відповідність зубної формули віковій нормі, форму зубів, їх розмір, колір, блиск емалі,положення в зубній дузі. Детально оглядають всі поверхні кожного зуба, що дозволяє виявити карієс, патологію твердих тканин некаріозного походження( стирання, зміну кольору емалі, наявність зубних відкладень. Особливо уважно обстежують фісури жувальних поверхонь, природні ямки , пришийкову ділянку зуба, контактні поверхні. Зондування проводять за допомогою зонду. Цей метод дозволяє виявити дефекти і зміни поверхні емалі, щільність дна і стінок каріозної порожнини.

Колір зуба також має важливе діагностичне значення. Зуби звичайно білого кольору з багатьма відтінками ( від жовтого до голубуватого) але незалежно від відтінку для емалі здорових зубів характерна особлива прозорість- живий блиск емалі. при деяких станах, емаль втрачає блиск, стає тускла. Так початком каріозного процесу є зміни кольору емалі.Депульповані зуби втрачають блиск емалі і набувають сіруватого відтінку. Колір зубів змінюється і під впливом зовнішніх факторів: куріння ( темно-бурий колір), металевих пломб( зафарбування зуба в темний колір), хімічної обробки каналів ( рожевий колір після резорцин-формалінового методу).

Визначення кількості зубів і термінів їх прорізування має особливе значення для дитячої стоматології,що дає змогу оцінити стан організму дитини, визначитися з планом лікування. У період постійного прикусу зубна дуга верхньої щелепи має форму напівеліпса, а нижньої- параболи. Під час обстеження можуть бути виявлені надкомплектні зуби, відсутність деяких зубів, аномалії форми, положення, порушення прорізування зубів. Аномалії форми та величини зубів можуть бути ознакою деяких загальних захворювань.

Функціональну повноцінність пломб визначають по таким ознакам:

• стан краєвого прилягання і наявність контактного пунуту;

• ступінь стирання пломби;

• ознаки вторинного карієсу;

• відповідність кольору зуба і кольору пломби.

Перкусія – постукування по зубу- застосовується для визначення стану пародонта. Легке постукування по ріжучій, або оклюзійній , поверхні зуба проводять зворотнім кінцем ( ручкою) зонду у вертикальному або горизонтальному напрямку. При нормальному стані періодонта це не викликає больових або неприємних відчуттів у пацієнта.

Перкусія завжди повинна бути порівняльною, тобто перкутують не тільки хворий, але і поряд розташовані здорові зуби або однойменний зуб в іншому квадранті. Наявність болю при перкусії свідчить про розповсюдження патологічного процесу до верхівкового періодонта.

Пальпація –прощупування – застосовується для лімфатичних вузлів, визначення зміни тканин при пухлинах, ущільненнях, рухливості органів і тканин порожнини рота. За допомогою пальпації визначають консистенцію тканин і органів, їх больову реакцію, розмірита кордони патологічного вогнища.

Виділяють пальпацію :

• поверхневу;

• глибоку;

• зовнішню;

• внутрішньо-ротову.

Прощупування проводять усіма пальцями обох рук. Пальпацію потрібно робити ніжно, не завдаючи болю і не викликаючи додаткових пошкоджень.

Рухомість зубів визначають за допомогою пінцета. Його браншами охоплюють коронку зуба з вестибулярного та язикового боку і зміщують у різних напрямках. У нормі зуб має незначну, практично непомітну фізіологічну рухомість. Якщо у хворого наявні пошкодження тканин періодонта або пародонта, зуби набувають патологічної рухомості.

Виділяють 3 ступені рухомості зубів:

I– зуб відхиляється у вестибулярно- оральному ( губно-язиковому) напрямку в межах ширини його різального краю ( 1-2 мм);

II- окрім рухомості, характерної для I ступеня, зуб рухомий в мезіодистальному напрямку;

III- окрім зазначених, зуб візуально рухомий і у вертикальному напрямку.

Термометрія – це визначення реакції тканин зуба на дію термічних подразників ( тепло, холод).

Для зубів характерна як холодова, так і теплова чутливість. Біль виникає в інтактому зубі, який має здорову пульпу, на температуру нижче 5-10° С та вище 55 -60° С. При карієсі зуб реагує на температуру нижче 18 - 20° С і вище 45° С .

Для визначення реакції на холод використовують зрошення холодною водою. При цьому подразники не повинні потрапляти на сусідні зуби. Тому підозрювані зуби ізолюють та висушують, джерело холоду спочатку кладуть на пришийкову поверхню контрольного зуба , а потім – на підозрюваний зуб.

Зуби, що мають некротизовану пульпу, не реагують на холод.

Електроодонтодіагностика ( електроодонтометрія) –визначення межі чутливості пульпи до електричного струму. Метод заснований на подразненні пульпи зуба електричним струмом. Пульпа інтактних здорових зубів реагує на силу струму в межах 2-6 мкА. Під час патологічних процесів у пульпі ( пульпіт, некроз пульпи) поріг збудливості знижується. Зниження в межах 8-60 мкА свідчить про переважне ураження коронкової пульпи, 60 -100 мкА –кореневої, більше 100 мкА – про загибель пульпи та реакцію на електричний струм рецепторів періодонта. При методиці визначення зуб висушують, ізолюють від слини, активний електрод апарату накладають на поверхню зуба. На різцях- середина ріжучого краю, на премолярах- верхівка щічного горбка, на молярах- верхівка переднього щічного горбка. У зубах з великою каріозною порожниною чутливість можна визначити з її дна, очищеного від дентину, який розпався.

Колірні тести з барвниками. Виявленні під час огляду поверхні коронки зміни кольору емалі можуть бути різного походження: карієс, некаріозні ураження. Для диференціальної діагностики застосовують методи забарвлення цих ділянок різними барвниками. Демінералізована внаслідок каріозного процесу емаль легко забарвлюється,тоді як некаріозні ураження не вбирають барвник.

Для фарбування твердих тканин використовують 2 % водний розчин метиленового синього , 0,1 % водний розчин метиленового червоного. Методика: зуб ізолюють від слини, висушують і на його поверхню поміщають кульку з вати, змочену р-ном барвника. Через 2-3 хв надлишки барвника змивають водою. Якщо є вогнище демінералізації, на поверхні зуба воно зафарбовується у відповідний колір.

Рентгенологічне обстеження має велике значення, оскільки досить багато захворювань зубів і пародонта розвивається з ураженням твердих тканин.

Внутрішньоротова контактна рентгенографія – дозволяє отримати чітке зображення зуба та прилеглих тканин (періодонта, кістки альвеолярного відростка щелеп).

Контактна рентгенографія вприкус – цей метод дає можливість отримати зображення відносно великих ділянок щелепи з просторовим розміщенням на ній зубів.

Позаротова рентгенографія – дає змогу отримати зображення досить великих ділянок щелеп (половини щелепи, фронтальної її ділянки).

Панорамна рентгенографія – принцип базується на отриманні збільшених рентгенограм за рахунок максимального наближення джерела ренггенівського випромінювання. Вона дає змогу вивчити взаємовідношення верхніх молярів і премолярів та дна верхньощелепової пазухи, а в дитячому віці –стан коренів тимчасових зубів і фолікулів постійних, стадії формування кореня.

Томографія- дозволяє отримати рентгенографічне зображення певного шару на необхідній глибині.

Ортопантомографія-дозволяє одержати розгорнуте по площині пошарове зображення відразу обох щелеп. Цей метод обстеження дає змогу виявити взаємовідношення щелеп, мати уяву про стан зубів, стрктуру кістки альвеолярних відростків, верхньощелепних пазух.