6.. Зміст лекційного матеріалу. Зубні відкладення та їх роль у розвитку стоматологічних захворювань.

В порожнині рота знаходиться декілька десятків мікроорганізмів серед яких зустрічаються аероби і анаероби, паразити і сапрофіти, внаслідок причин: достатня і постійна зволоженість ротової порожнини, наявність поживного середовища ( легко розчинних вуглеводів і білків), зниження самоочищення зубів ( атипове положення зубів в зубній дузі, неповноцінні пломби і ортопедичні апарати, порушення фізико-хімічних властивостей слини).

Причиною найбільш поширених стоматологічних захворювань є мікроорганізми порожнини рота. Найбільша їх кількість міститься в різних зубних нашаруваннях, а також у слинні і на поверхні слизової оболонки язика.

Зубні відкладення – це нашарування на тверді тканин зуба, які приводять або лише до зміни кольору зубів, або до більш глибоких змін в самих зубах та в оточуючих їх опорних тканинах.

Розрізняють:

1. Немінералізовані зубні відкладення ( м’які):

• пелікула;

• зубна бляшка, біоплівка;

• м’який зубний наліт;

  • білий

  • коричневий

- зелений

• харчові залишки.

2. Мінералізовані зубні відкладення ( тверді)

– Камінь за розташуванням:

• над’ясеневий;

• під’ясеневий.

- За консистенцією:

- м'який;

- середній ;

- твердий.

- За кольором:

- білий;

- жовтий;

- коричневий.

- За об’ємом:

- гніздовий;

- дифузний.

Пелікула формується на очищенній поверхні зуба– це набута тонка неструктурована органічна плівка, невидима неозброєним оком. Вона складається з протеїнів слини, з’єднаних електростатичними зв’язками. На її поверхні швидко колонізуються бактерії.

Пелікула виконує як захисну функцію, так сприяє адгезії мікроорганізмів, які фіксуються вже протягом декількох годин.

Поступово товщина нальоту зростає за рахунок розмноження, накопичення бактерій.

Зубна бляшка розміщується над пелікулою зуба, бляшка немає кольору, тому, щоб її виявити потрібно зафарбувати зуб розчинами - барвниками.

Зубна бляшка є м’яким аморфним відкладенням, яке накопичується на поверхнях зубів, пломбах, протезах і зубному камені. Вона щільно приліпає до поверхні зуба,розміщеної під нею, від якої її можна відділити тільки за допомогою механічної чистки, в малих кількостях бляшка невидима, якщо вона непігментована.

Коли зубна бляшка накопичується у великих кількостях, то стає видимою шаровидною масою сірого чи жовто-сірого кольору. Бляшка росте за рахунок постійного добавляння нових бактерій. Вони прикріпляються в бляшці за допомогою міжбактеріального матрикса.

Ужу через 6 годин після того, як зуби були почищені визначається певна кількість бляшки. Максимальне накопичення досягається протягом 30 днів. Швидкість утворення неоднакове на різних зубах, поверхнях.

Зубна бляшка складається із мікроорганізмів, епітеліальних клітин, лейкоцитів, і макрофагів. По мірі росту бляшки її мікробна флора змінюється, внутрі її створюються анаеробні умови. Поверхневі організми харчуються із ротового середовища, а більш глибокі використовують метаболічні продукти інших бактерій бляшки і компонента матрикса бляшки.

Матрикс бляшки складається з комплекса полісахаридів і протеїнів, бактеріїй, декстранів (вуглеводів), неорганічних компонентів.

В останні роки було введено поняття як « біоплівка». Біоплівка – це добре організована, взаємодіюча спільність мікроорганізмів. Мікроорганізми згруповані в мікроколонії. Бактерії в біоплівці взаємодіють між собою хімічними подразниками.

Матрикс, який оточує мікроколонії, відіграє роль бар’єра, що захищає біоплівку

М’який зубний наліт є місцевим подразником ясен і нерідко причиною хронічного гінгівіту. Він являє собою жовте чи сірувато-біле м’яке і липке відкладення, що менш щільно прилягає до поверхні зуба, ніж зубна бляшка. М’який зубний наліт добре видно без використання барвника. Наліт осаджується на поверхні зубів, пломб, каменя і на яснах, накопичується на верхній третині ясен і на зубах, особливо тих, які розміщені неправильно в зубному ряді. Біла речовина може утворюватись на раніше очищених зубах протягом декількох годин в той час, коли їжа не приймається.

Під мікроскопом в м’якому нальоті визначаються залишки їжі, накопичення клітин злущеного епітелію, лейкоцити, мікроорганізми. М’який зубний наліт не має постійної внутрішньої структури,яку має зубна бляшка. Його подразнююча дія на ясна, зв'язана з бактеріями і продуктами їх життєдіяльності.

Білий наліт зустрічається в осіб, які не дотримуються правил гігієни порожнин рота і досить легко видаляється за допомогою зубної щітки і пасти.

Коричневий зубний налітпроникає в емаль, дентин внаслідок чого погано піддається видаленню. Він зустрічається у курців і некурців, особливо в жінок і може зустрічатися у дітей , слина яких містить багато невідновленого заліза, яке з’єднуючись із сіркою з гниючих білкових речовин, зумовлює коричневе забарвлення.

Зелений зубний налітвиникає переважно у дітей і в молодих осіб. Розташовується на губній поверхні фронтальних зубів, деколи проникає в емаль.

Харчові залишки розміщуються в ретенційних пунктах. Вони легко видаляються при рухах губ, язика, щік, полоскань порожнини рота. При вживанні липкої їжі залишки її підлягають бродінню, гниттю, збільшується активність мікроорганізмів зубної бляшки. Вплив на пародонт залежить від характеру їжі, що зв’язано зі швидкістю самоочищення порожнини рота і догляд за нею. Наприклад, сліди цукру, введеного у водному розчині, залишаються в слині протягом 15 хв, тоді як цукор, що вживається в твердому стані, залишається протягом 30 хв. Липкі продукти харчування – хліб, цукерки, кондитерські вироби з великим вмістом масла, маргарину – залишаються на поверхні зуба більше ніж 1 г.

Немінералізовані зубні відкладення покривають найчастіше пришийкові ділянки коронки зуба і міжзубні проміжки. Вони спостерігаються у людей, які погано доглядають за порожниною рота, а також у людей, які страждають захворюваннями ясен.

У осіб зі здоровими зубами та яснами при непорушеному жуванні на обох сторонах щелеп м’які нальоти в момент прийому їжі постійно видаляються. При поганому догляді за порожниною рота і затрудненні при розжовуванні їжі внаслідок шкодування хворих зубів або ясен, м’які нальоти відкладаються у великій кількості і на інших місцях, включаючи жувальні поверхні зубів, що супроводжується неприємним запахом з рота.

В невеликих кількостях на зубах наліт непомітний ( сірий, або жовто-сірий), але його можна легко виявити при пошкрябуванні поверхні емалі в пришийковій ділянці гладилкою чи екскаватором. В місці дотику ясен з нальотом часто спостерігається їх запалення

Механізм утворення зубних відкладень.

I стадія. Утворення безклітинної органічної плівки на поверхні емалі зуба. Для її утворення потрібно від кількох хв. до кількох год.

II стадія. На поверхні пелікули відбувається адсорбція білків, мікроорганізмів і епітеліальних клітин. Вони приклеюються до пелікули й поступово розпочинається ріст бактеріальних колоній.

III стадія – утворення і формування зрілої зубної бляшки. На цій стадії бляшка являє найбільшу небезпеку для емалі зубів, оскільки активно виділяє органічні кислоти і гідролітичні ферменти.

Зубний наліт , внаслідок скупчення в ньому мікроорганізмів здатний легко перетворювати вуглеводи на кислоти .Утворення кислот і зниження pH відбувається тільки за наявності в порожнині рота вуглеводів. Одночасно бляшка не пропускає лужні речовини слини, що здатні її нейтралізувати.

Розчинення емалі починається, коли pH знижується до 5,5, тому це значення вважають критичне.

Зубний камінь є мінералізованою зубною бляшкою,яка утворюється на поверхні зубів.

В залежності від відношення до ясенневого краю виділяють над’ясенний і під’ясенний камінь.

Над’ясенний камінь розміщується над гребенем ясенневого краю, його легко виявити на поверхні зубів. Над’ясеневий камінь має білий чи білувато-жовтий колір. Чим світліший зубний камінь, чим він крихкіший і неміцний , тим швидше він утворюється і накопичується у значній кількості. Темний зубний камінь міцніший і твердіший, утворюється повільніше і в незначній кількості. Колір його часто залежить від дії тютюну, чи харчових пігментів.

Над’ясенний камінь складається з органічних компонентів .Основними неорганічними компонентами є кальцій ( 39 %),фосфор ( 19%), магній

( 0,8 %). Мінерали, які входять до складу зубного каменю - це переважно фосфат і карбонат кальцію, сода, залишки фторидів, а також солі кальцію, стронцію, заліза.

Камінь можна знайти на одному зубі, групі зубів чи на всіх зубах. Над’ясенний камінь зустрічається часто в найбільших кількостях на щічних поверхнях верхніх молярів навпроти протоку привушної слинної залози, на язикових поверхнях передніх зубів нижньої щелепи навпроти протоків підщелепових і пад’язикової слинних залоз. В окремих випадках камінь може покривати жувальну поверхню зубів, що немають антагоністів.

За швидкістю утворення зубного каменю виділяють людей зі швидким, помірним і незначним утвореням каменю.

Під’ясенний камінь розміщується під маргінальною ясною і звичайно в ясенневих кишенях. Під’ясенний камінь невидно під час візуального обстеження ротової порожнини. Для визначення каменю потрібне акуратне зондування. Під’ясенний камінь щільний, твердий, темно-коричневого чи зеленовато –чорного кольору і щільно прикріплений до поверхні зуба. Часто у хворих спостерігається і над’ясенний камінь і під’ясенний камінь.

Структура зубного каменя. Над’ясенний камінь відноситься до слюнного типу і складається з трьох зон: зони бактеріального нальоту без ознак мінералізації, проміжної, другої, зони з центрами мінералізації і зони, власне надясневого зубного каменю, покритої шаром бактеріального нальоту.

Під’ясенний камінь відноситься до сивороточного типу , основуючись на теорії, що перший утворюється із слини, а другий – із сиворотки крові. Мінерали для утворення над’ясенневого каменю надходять із слини, а ясеннева рідина, яка нагадує сиворотку, є джерелом мінералів для під’ясенневого каменю.

Над’ясенний камінь складається з: неорганічних і органічних компонентів, слинних білків. Під’ясенний камінь не має слинних білків на відміну від над’ясенного каменю.

Механізм утворення зубного каменю.

Джерелом звапніння надясенного нальоту є слина, підясенного - ясенна рідина. Характерна особливість нальоту накопичувати в своєму складі мінерали в концентрації, яка в 2-20 разів перевершує їх вміст у слині. Характерно, що в процесі мінералізації головну роль грає не кальцій, а фосфор.

Починається звапніння уздовж внутрішньої поверхні надясенного нальоту і на прикріпленою до зуба частини поддесневого нальоту. Спочатку вапняніють окремі ділянки, потім вони збільшуються в розмірах. В результаті з них утворюються масивні скупчення каменю. У міру формування каменю змінюється його мінеральний склад і кількість мікробного нальоту: збільшується кількість філаментів. У міру зростання вогнища звапніння зливаються в єдиний конгломерат, а тонкі мікробні оболонки стають практично нерозрізненими.

Час початку формування каменю та швидкість його утворення значно відрізняються у різних людей, в різні періоди життя, в різних ділянках зубних рядів. Час, протягом якого обсяг каменю досягає максимуму, коливається від 10 тижнів. до 6 міс.

Зменшення маси каменю після досягнення максимального обсягу, відоме як явище реверсії каменю, може бути пояснено тим, що великі конгломерати каменю руйнуються від тиску губ і язика.

У зв'язку з цим для профілактики утворення каменю корисно використання зубних паст, так як вони забезпечують зменшення кальцію в складі каменю і його зв'язок з фосфором.

Причини утворення зубного каменю: недотримання правил гігієни порожнини рота, звичка жувати тільки на одній стороні, вживання в основному м'якої їжі. Зубні відкладення з'являються також у людей, що мають порушення сольового обміну речовин.

Зубний камінь небезпечний тим, що він може стати причиною розвитку хвороб пародонту.Через підеясенний камінь, який створює хороші умови для життя патогенних мікроорганізмів, відбувається запальний процес. Крім того, зубний камінь виглядає дуже неестетично і псує посмішку людини. Отже, в етіології запалення пародонту провідне значення має мікробний чинник, а не мінеральний компонент зубного каменя.

Методи оцінки зубних відкладень.

Для оцінки гігієни порожнини рота, ефективності засобів гігієни, а також для виявлення ролі гігієни в етіології захворювань зубів і пародонта потрібні об’єктивні індекси, що відображають якість і кількість зубних відкладень. Виділено 4 групи індексів оцінки зубного нальоту в залежності від ряду факторів:

1.- величини площі зубного нальоту ( індекс Федорова – Володкіної; індекс Green- Vermillion, Ramfiorda, індекс Нейві – Квіглі- Хейн, індекс Турейкі, індекс Arnim.

2.- товщини зубного нальоту; ( Silness – Loe)

3.- маси зубного нальоту;

4- фізичних, хімічних, мікробіологічних параметрів.

Всі ці індекси направлені на вивчення - зубної бляшки. Оскільки зубна бляшка не має кольору, то для її зафарбування використовують бісмарк коричневий, спиртовий р-н фуксину, метиленовий синій, р-н еритрозину червоного, р-н Люголю, таблетки Dent, індикаторна речовина для виявлення зубного нальоту під галогеновим світлом, р-н флюоресцируючого натрію. Розроблені комбіновані розчини, що дозволяють визначити вік зубної бляшки. Так при обробці таким розчином незріла ( до 3 днів ) зубна бляшка зафарбовується в чорний колір, зріла ( більше 3 днів) – в синій.