3.3. Об’єднана модель мотивації Портера-Лоулера.

Лаймам Портер і Едвард Лоулер розробили комплексну процесуальну теорію мотивації, що передбачала поєднання елементів теорій очікування та справедливості. Модель побудована на основі взаємодії п'яти змінних: витрачених зу­силь, сприйняття, отриманих результатів, винагород і відносної міри задоволення.

Рис.7.4.Модель Портера -Лоулера

Послідовно розглянемо принцип дії механізму мотивації. Циф­ри подані за рис.7.4. Згідно з моделлю Портера-Лоулера результати, що досягнуті співробітником, залежать від витрачених зусиль (3), здібностей і характерних особливостей виконавця (4) та ус­відомлення ним своєї ролі в процесі праці (5). Рівень витрачених зусиль пов'язаний із цінністю винагороди (1) і того, чи справді існує об'єктивна залежність між витратами зусиль і можливими винагоро­дами (2). Досягнення відповідного рівня результативності (6) викли­че внутрішні (Та) та зовнішні винагороди (76).

Пунктирними лініями на малюнку зображено існування опосе­редкованої (непрямої) залежності між результативністю та зовнішніми винагородами, а також суб'єктивний характер власної оцінки ~- співробітником міри справедливості тієї чи іншої винагороди.

Задоволення (9) - це результат внутрішніх та зовнішніх винаго­род з врахуванням їх справедливості (8). Задоволення є еталоном ви­міру того, наскільки цінна винагорода насправді (1). Ця оцінка вплива­тиме у майбутньому на сприйняття людиною схожих ситуацій.

Загальний висновок теорії полягає в тому, що результативна праця приведе до задоволення потреби, а не навпаки, як вважали прихильни­ки школи людських стосунків.

Контрольні запитання

1. Яке місце займає функція мотивації у менеджменті.

2. Охарактеризуйте такі поняття „мотив”, „потреба”, „спонукання”.

3. Переваги та недоліки змістовних теорій мотивації.

4. Переваги та недоліки ієрархії потреб Маслоу.

5. Переваги та недоліки теорії мотивації ЖВЗ Алдерфера.

6. Переваги та недоліки мотиваційної теорії трьох потреб МакКлеланда.

7. Переваги та недоліки двофакторної теорії Герцберга.

8. Переваги та недоліки мотиваційної теорії очікування Врума.

9. Переваги та недоліки теорії справедливості Адамса.

10. Переваги та недоліки об’єднаної моделі мотивації Портера-Лоулера.

Тема 8. „управлінський контроль”

План.

1. Зміст, визначення та необхідність контролю.

2. Мета, завдання, об’єкт, предмет, суб’єкти та типи контролю.

3. Види контролю.

4. Процес контролю.

5. Етапи контролю.

6. Системи контролю та механізм їх дії.

7. Контроль і контролінг.

8. Контроль та аудит.

1. Зміст, визначення та необхідність контролю.

Під контролем розуміють перевірку діяльності когось або чо­гось, за його допомогою виявляють негативні тенденції під час вико­нання запланованих завдань, запобігають зривів у виробництві.

Термін "контроль", як і термін "влада", викликає, перш за все, негативні емоції у виконавців. Для них контроль пов'язаний з певними обмеженнями, відсутністю самостійності та виявів ініціативи у при­йнятті рішень, примусовим виконанням визначених дій, застосуванням штрафних санкцій за порушення встановлених правил і процедур.

Контроль - це процес забезпечення досягнення цілей орга­нізації за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності, опера­тивного втручання у виробничий процес і прийняття коригуючих дій.

Контроль також визначають як механізм перевірки дотримання та виконання нормативне встановлених завдань, планів та рішень. Зазначимо, що контроль завжди має функціональне призначення і ви­никає на певній стадії управлінського процесу.

Контроль - це одна з функцій управління виробництвом, що має аналітичний характер. Під час її виконання здійснюється спостере­ження за ходом виробничих процесів і дотриманням виробничої про­грами, порівнюються величини та значення параметрів, що контро­люються з заданою програмою, фіксуються результати порівняння у зручній для використання формі.

Трактування терміна "контроль" залежить від об'єкта контро­лю. Наприклад, його зміст змінюється, якщо мова йде про контроль за діяльністю підприємства в цілому, і про контроль якості продукції зокрема.

Поняттю "контроль в управлінні" необхідно розглядати у трьох основних аспектах

• як систематичну та конструктивну діяльність керівників та органів управління, одну з управлінських функцій, тобто контроль як діяльність;

• як підсумкову стадію процесу управління, серцевиною якої є меха­нізм зворотного зв'язку;

• як складову процесу, розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень, яка безперервно бере участь у цьому процесі від його початку до завершення.

Керівництво розпочинає здійснювати функцію контролю з ви­значення цілей і завдань або з моменту створення організації. Відсут­ність контролю породжує хаос, а координація й узагальнення діяльнос­ті структурних підрозділів стає неможливою. Вже самі собою цілі, плани та структура організації визначають напрями її діяльності, роз­поділяють зусилля та впливають на виконання робіт. Пітер Друкер за­значає, що "контроль та напрями діяльності - взаємозалежні поняття".