3. Основні поняття системного та ситуаційного підходів у менеджменті

До сьогоднішнього часу відомі чотири найважливіших підходи до управління, як науки:

1) підхід з позицій виділення різних шкіл;

2) процесний підхід, що розглядає управління, як безперервну серію взаємопов'язаних управлінських функцій;

3) системний підхід, який передбачає організації, як сукупності взаємопов'язаних елементів: людей, структури, завдань і технологи, які орієнтовані на досягнення визначеної мети в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється;

4) ситуаційний підхід передбачає, що придатність різних ме­тодів управління визначається ситуацією. Найефективнішим методом в конкретній ситуації є той, що найбільш їй відповідає,

Розглянемо докладніше 3-й та 4-й підходи до управління.

Система - це деяка цілісність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристики цілого,

Усі організації є системами. Оскільки люди є компонентами організацій (соціальні компоненти), поряд з технікою, що використо­вується для виконання роботи, вони носять назву - соціотехнічні сис­теми. Існує два основних типи систем: відкриті і закриті.

Закрита система має визначені фіксовані межі, а її дії віднос­но незалежні від навколишнього середовища (наприклад, годинник).

Відкрита система характеризується взаємодією з зовнішнім середовищем. Енергія, інформація, матеріали - це об'єкти обміну з ним. Всі організації є відкритими системами і мають здатність пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі для подальшого функціональні (рис.1. 3 ):

Рис. 1.3. Організація - відкрита система

Великі складові частини системи, як правило, самі є системами і м-оті» назву підсистем.

Ситуаційний підхід - імовір­нісний, залежний від випадковостей, обставин, що склалися, від ситуації.

Центральним моментом цього підходу є ситуація, тобто визна­чений набір обставин, які впливають на організацію в даний конкрет­ики Час. Він намагається інтегрувати різноманітні часткові підходи і підкреслює взаємозв'язок між управлінськими функціями, не розгля­даючи їх окремо.

Методологія даного підходу складається з чотирьох етапів:

а) керівник повинен володіти ефективними засобами професійного управління. Це передбачає розуміння процесу управління, індивідуальної та групової поведінки, системного аналізу, методів плану­вання і контролю, кількісних методів прийняття рішень;

б) керівник повинен передбачати імовірні наслідки - як сприятливі, так і негативні від застосування даної методики чи концепції;

в) керівник повинен вміти правильно інтерпретувати ситуацію, визна­чити, які чинники найважливіші у даній ситуації і який імовірний ефект викличе зміна однієї або кількох змінних;

г) керівник повинен пов'язати конкретні прийоми, що викличуть мінімальний негативний ефект і приховують у собі найменше не­доліків, з конкретними ситуаціями, забезпечуючи досягнення зав­дань організації найсприятливішим шляхом у обставинах, що скла­лися.

4. Модель менеджера (10 ролей за Мінцбергом) та його обов’язки.

Менеджери - це люди, відповідальні за отримання результатів конкретних зусиль інших людей, працюючих як . __ індивідуально, так і об'єднаних у групи чи організації.

Визначимо ролі, що виконує керівник. Роль - набір визначених правил поведінки, що відповідають конкретній установі чи конкретній посаді. Окрема особистість може вплинути на характер виконання ролі, але не на її зміст.

Десять управлінських ролей за визначенням Мінцберга:

1) Міжособові ролі: а) головний керівник; б) лідер; в) зв'язкова ланка. 2) Інформаційні ролі: в) отримувач інформації; б) розповсюджувач інформації; в) представник.

3) Ролі, пов'язані з прийняттям рішень: а) підприємець; б) ліквідатор порушень; в) розподілювач ресурсів; г) ведучий переговори.

Ці десять ролей беруть на себе керівники в різні періоди і за­лежно від рангу. Вони класифікуються в рамках трьох категорій: міжособові, інформаційні та ролі, що пов'язані з прийняттям рішень. Ролі взаємозалежні та взаємодіють для створення єдиного цілого.

Міжособові ролі випливають з повноважень і статусу керівника в організації і охоплюють сферу його взаємин з людьми. Міжособові ролі можуть зробити керівника об'єктом нагромадження інформації, що дає можливість і одночасно змушує його грати інформаційні ролі й діяти в якості центру обробки інформації. Приймаючи на себе міжособові та інформаційні ролі, керівник здатний відігравати ролі, пов'язані з прийняттям рішень: розподіл ресурсів, погодження кон­фліктів, пошук можливостей для організації, ведення переговорів від імені організації.

Обов'язки менеджера поділяються на три групи:

1) Контроль за стосунками серед персоналу, який передбачає Керуючі та зв'язкові функції.

Керуючі функції - координація та встановлення напрямів діяль­ності підлеглих, контроль за виконанням рішень та інші.

Зв'язкові функції - організація позаслужбових стосунків між персоналом.

2) Розподіл інформації. Передбачає одержання та розповсюд­ження інформації (непоточної та неповсякденної), моніторинг. Про­ведення моніторингу включає в себе аналіз навколишніх умов діяль­ності організації з метою отримання інформації про зміни цих умов, проблем і перспектив, що можуть впливати на діяльність підрозділу.

3) Ухвалення рішень. При вирішенні конфліктних ситуацій ме­неджер приймає рішення або виконує дії, спрямовані на утримання контролю над ситуацією.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення менеджмент, яке на вашу думку в найбільшій мірі відображає його суть.

2. Що об’єктом і суб’єктом, суб’єктом та предметом науки менеджмент.

3. Чи може бути бізнесмен менеджером, а менеджер бізнесменом.

4. Як ви розумієте поняття рівнів менеджменту.

5. Який з підходів до менеджменту ви вважаєте найкращим і чому?

6. Які переваги у процесного підходу до менеджменту як науки над іншими підходами.

7. Які переваги у ситуаційного підходу до менеджменту як науки над іншими підходами.

8. Якби організація була закритою системою то який вигляд вона мала?

9. Які ролі реалізовує менеджер виконуючи обов’язки по прийняттю рішень?