
- •Тема 1. Сутність роль та методологічні основи менеджменту
- •1. Поняття менеджменту, його зміст і загальна термінологія.
- •2. Рівні менеджменту.
- •3. Основні поняття системного та ситуаційного підходів у менеджменті
- •4. Модель менеджера (10 ролей за Мінцбергом) та його обов’язки.
- •Тема 2. Формування та розвиток теорії та практики менеджменту
- •1. Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту.
- •2.1. Школа наукового управління
- •2.2. Класична (адміністративна) школа.
- •2.3. Школа людських стосунків.
- •2.4. Кількісна школа.
- •3. Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту
- •4. Маркетинговий підхід в управлінні.
- •Тема 3. Управлінські рішення
- •1. Суть та характерні особливості управлінських рішень, програмовані та не програмовані рішення
- •2. Рішення, що типові для реалізації управлінських рішень. Класифікація рішень.
- •3. Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.
- •3) Метод „дельфі” (дельфійський спосіб);
- •4. Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику та невизначеності.
- •Тема 4. Інформація і комунікація в менеджменті
- •1. Поняття комунікації і комунікаційного процесу.
- •2. Канали та засоби комунікацій.
- •1) Одножильний ланцюг
- •2) Ланцюг „пліткаря”
- •3) „Імовірнісний” ланцюг
- •3. Документація та діловодство.
- •4. Бар’єри комунікацій.
- •5. Забезпечення ефективності комунікацій
- •6. Методи поширення інформації про діяльність організації
- •7. Розвиток технічної бази комунікацій
- •Тема 5. Планування як загальна функція менеджменту
- •1. Постановка мети діяльності (формування стратегії).
- •2.1. Аналіз матриці Бостонської консультаційної групи (бкг)
- •2.2. Методи вибору стратегії в умовах нестабільної економіки
- •1. Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії
- •2. Крива досвіду
- •3.Лоцман
- •4. Модель МакКінсі " 7с "
- •5. Аналіз стратегії за Мінцбергом
- •Аналіз стратегії за Мінцергом
- •3.1. Класифікація за характером галузі і макросередовища
- •3.2. Класифікація за характером виробництва і реалізацією конкурентних переваг
- •4. Формування місії та цілей організації (реалізації стратегії). Різновиди цілей.
- •5. Дослідження життєвих циклів продукції (оцінка стратегії)
- •Тема 6. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •1. Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •2. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають.
- •3. Основні класи організаційних структур управління виробництвом
- •4. Типи бюрократичних структур управління виробництвом, їх особливості.
- •5. Типи адаптивних структур управління виробництвом, їх особливості переваги та недоліки
- •6. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •7. Розвиток організаційних структур управління виробництвом у сучасних умовах господарювання.
- •Тема 7. Мотивування як загальна функція менеджменту
- •1. Механізм дії мотивація до праці через поведінку. Потреби, винагороди, закон результату. Мотивація та компенсація.
- •2.1 Пятирівнева ієрархія потреб Маслоу
- •2.2. Теорія жвз Алдерфера
- •2.3. Теорія трьох потреб МакКлеланда.
- •2.4. Двофакторна теорія Герцберга
- •Герцбергова теорія мотивації
- •1. Фактори підвищення продуктивності:
- •2. Фактори, що роблять роботу більш привабливою:
- •3.1. Теорія сподівання Врума
- •3.2. Теорія справедливості
- •3.3. Об’єднана модель мотивації Портера-Лоулера.
- •Тема 8. „управлінський контроль”
- •1. Зміст, визначення та необхідність контролю.
- •2. Мета, завдання, об’єкт, предмет, суб’єкти та типи контролю.
- •3. Види контролю.
- •4. Процес контролю.
- •5. Етапи контролю.
- •А) встановлення бажаного результату (стандарту)
- •Б) вимірювання фактичного результату виконання
- •В) оцінка результатів виконання
- •Г) коригуючі дії
- •6. Системи контролю та механізм їх взаємодії
- •7. Контроль та контролінг.
- •8. Контроль та аудит
- •Тема 9. Управління групами
- •1. Групи та їх класифікація. Причини виникнення груп.
- •Основні відмінності формальних і неформальних груп
- •2. Управління формальними групами.
- •3. Особливості управління неформальними групами
- •4. Розвиток груп.
- •Тема 10. Керівництво та лідерство
- •1. Природа та визначення керівництва і лідерства. Форми впливу та влади.
- •2.1. Теорії особистих рис.
- •2.1. Теорії „х” та „y” МакГрегора
- •Теорії "X" та "y" Мак-Грегора"
- •2.3. Типологія керівництва.
- •2.4. Лейкертові системи керівництва
- •2.5. „Решітка менеджменту” Блейка та Мутон.
- •3. А)Модель Фідлера
- •3. Б) Модель Херсі і Бланшара
- •3.В) Теорія Мітчела і Хауса „шлях-ціль”
- •3.Г) Модель Врума-Йеттона.
- •Тема 11. Основи менеджменту персоналу
- •1. Поняття менеджменту персоналу. Суб’єкти і об’єкти управління.
- •2. Соціальне партнерство та його функції.
- •3. Основні функціональні обов’язки дирекції персоналу.
- •4. Планування та формування персоналу.
- •5. Побудова ефективної мотиваційної системи .
- •6. Управління кар’єрою.
- •Тема 12. Управління конфліктами, стресами та змінами в організації
- •1. Природа конфлікту, його складові та види конфліктів.
- •2. Причини конфліктів. Типи темпераменту та характеру людини.
- •3. Способи розв’язання конфліктних ситуацій.
- •4. Стреси, фактори, що їх викликають і шляхи уникнення.
- •Тема 13. Процес створення операційної системи
- •1. Поняття про операцію та операційну систему.
- •2. Продуктивність і конкурентноздатність.
- •3. Склад і взаємозв’язок елементів організації.
- •4. Розроблення продукту (послуг).
- •5. Проектування виробничого процесу.
- •Тема 14. Функціонування операційної системи
- •1. Планування виробничих запасів
- •Рівні управління виробничою програмою
- •2. Оцінка можливостей досягнення стратегічних цілей операційної системи.
- •3. Управління якістю продукції та послуг
- •4. Управління запасами
- •5.Оперативне управління виробництвом.
- •Література
4. Типи бюрократичних структур управління виробництвом, їх особливості.
Лінійний тип організаційної структури характеризується лінійними формами зв'язку між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління.
Суть лінійного управління полягає в тому, що очолює кожен виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу). В свою чергу, останній є підзвітним вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого без посереднього керівника. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип єдиності керівництва). На цій основі створюється ієрархія даної системи управління(наприклад, майстер дільниці, начальник цеху, директор підприємства). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівникові збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але самі вказівок та інструкцій керованому об'єкту не дають.
Рис.6.1. Лінійний тип організаційної структури управління виробництвом
Функціональний тип організаційної структури. Для сучасного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації виробництва та управління, і реалізація управлінських функцій, розподіляється між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов'язкові дам них завдання. Отже, диференціація функція управління є основою переходу до функціональної структури управління.
Рис.6.2. Функціональний тип організаційної стратегії
При такому управлінні передбачається, що кожний орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів.
Лінійно-функціональний тип (комбінований) тип організаційної структури повинен усувати недоліки лінійного та функціонального типів структур управління: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього виливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців. Передбачається, що першому (лінійному) керівнику у виробленні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп. бюро).
Комбіновані структури забезпечують такий розподіл праці, при якому лінійні ланки управління повинні приймати рішення та контролювати, а функціональні - консультувати, інформувати, організовувати, планувати.
Рис.6.3. Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури управління виробництвом
Продуктовий тип передбачає створення в структурі фірми самостійних господарських підрозділів - виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень в головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями, розташованими в своїй країні та за кордоном.
Рис.6.4. Продуктовий тип організаційної структури управління виробництвом
Виробниче відділення не створює відмінностей в методах управління між вітчизняними та зарубіжними дочірніми компаніями, які несуть відповідальність за прибутки та підлягають фінансовому контролю і звітності з боку виробничого відділення. Координація діяльності вітчизняних та зарубіжних підприємств в межах виробничого відділення здійснюється відповідним функціональним відділом виробничого відділення, або координатором продукту (координатором міжнародних операцій). Функціональні служби виробничих відділень одночасно підтримують тісні контакти з відповідними центральними службами, отримуючи від них вказівки з усіх питань проведення єдиної політики та координації діяльності в межах фірми в цілому.
При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за всю діяльність компанії на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути як виробничі відділення і бути центрами прибутку, а можуть організовуватися в форму дочірних компаній і бути центрами прибутку та центрами відповідальності.
Регіональні підрозділи здійснюють фінансовий контроль за діяльністю кожної дочірньої компанії, а також контролюють складання поточного бюджету і знають питання планування, дотримуючись вказівок вищого керівництва компанії та центральних служб.
Регіональна структура управління діяльністю компаній в цілому зустрічається рідко, хоча регіональний принцип управління закордонною діяльністю разом з управлінням продукту досить поширений.
Рис.6.5. Регіональний тип організаційної структури управління виробництвом