
- •Тема 1. Сутність роль та методологічні основи менеджменту
- •1. Поняття менеджменту, його зміст і загальна термінологія.
- •2. Рівні менеджменту.
- •3. Основні поняття системного та ситуаційного підходів у менеджменті
- •4. Модель менеджера (10 ролей за Мінцбергом) та його обов’язки.
- •Тема 2. Формування та розвиток теорії та практики менеджменту
- •1. Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту.
- •2.1. Школа наукового управління
- •2.2. Класична (адміністративна) школа.
- •2.3. Школа людських стосунків.
- •2.4. Кількісна школа.
- •3. Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту
- •4. Маркетинговий підхід в управлінні.
- •Тема 3. Управлінські рішення
- •1. Суть та характерні особливості управлінських рішень, програмовані та не програмовані рішення
- •2. Рішення, що типові для реалізації управлінських рішень. Класифікація рішень.
- •3. Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.
- •3) Метод „дельфі” (дельфійський спосіб);
- •4. Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику та невизначеності.
- •Тема 4. Інформація і комунікація в менеджменті
- •1. Поняття комунікації і комунікаційного процесу.
- •2. Канали та засоби комунікацій.
- •1) Одножильний ланцюг
- •2) Ланцюг „пліткаря”
- •3) „Імовірнісний” ланцюг
- •3. Документація та діловодство.
- •4. Бар’єри комунікацій.
- •5. Забезпечення ефективності комунікацій
- •6. Методи поширення інформації про діяльність організації
- •7. Розвиток технічної бази комунікацій
- •Тема 5. Планування як загальна функція менеджменту
- •1. Постановка мети діяльності (формування стратегії).
- •2.1. Аналіз матриці Бостонської консультаційної групи (бкг)
- •2.2. Методи вибору стратегії в умовах нестабільної економіки
- •1. Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії
- •2. Крива досвіду
- •3.Лоцман
- •4. Модель МакКінсі " 7с "
- •5. Аналіз стратегії за Мінцбергом
- •Аналіз стратегії за Мінцергом
- •3.1. Класифікація за характером галузі і макросередовища
- •3.2. Класифікація за характером виробництва і реалізацією конкурентних переваг
- •4. Формування місії та цілей організації (реалізації стратегії). Різновиди цілей.
- •5. Дослідження життєвих циклів продукції (оцінка стратегії)
- •Тема 6. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •1. Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •2. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають.
- •3. Основні класи організаційних структур управління виробництвом
- •4. Типи бюрократичних структур управління виробництвом, їх особливості.
- •5. Типи адаптивних структур управління виробництвом, їх особливості переваги та недоліки
- •6. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •7. Розвиток організаційних структур управління виробництвом у сучасних умовах господарювання.
- •Тема 7. Мотивування як загальна функція менеджменту
- •1. Механізм дії мотивація до праці через поведінку. Потреби, винагороди, закон результату. Мотивація та компенсація.
- •2.1 Пятирівнева ієрархія потреб Маслоу
- •2.2. Теорія жвз Алдерфера
- •2.3. Теорія трьох потреб МакКлеланда.
- •2.4. Двофакторна теорія Герцберга
- •Герцбергова теорія мотивації
- •1. Фактори підвищення продуктивності:
- •2. Фактори, що роблять роботу більш привабливою:
- •3.1. Теорія сподівання Врума
- •3.2. Теорія справедливості
- •3.3. Об’єднана модель мотивації Портера-Лоулера.
- •Тема 8. „управлінський контроль”
- •1. Зміст, визначення та необхідність контролю.
- •2. Мета, завдання, об’єкт, предмет, суб’єкти та типи контролю.
- •3. Види контролю.
- •4. Процес контролю.
- •5. Етапи контролю.
- •А) встановлення бажаного результату (стандарту)
- •Б) вимірювання фактичного результату виконання
- •В) оцінка результатів виконання
- •Г) коригуючі дії
- •6. Системи контролю та механізм їх взаємодії
- •7. Контроль та контролінг.
- •8. Контроль та аудит
- •Тема 9. Управління групами
- •1. Групи та їх класифікація. Причини виникнення груп.
- •Основні відмінності формальних і неформальних груп
- •2. Управління формальними групами.
- •3. Особливості управління неформальними групами
- •4. Розвиток груп.
- •Тема 10. Керівництво та лідерство
- •1. Природа та визначення керівництва і лідерства. Форми впливу та влади.
- •2.1. Теорії особистих рис.
- •2.1. Теорії „х” та „y” МакГрегора
- •Теорії "X" та "y" Мак-Грегора"
- •2.3. Типологія керівництва.
- •2.4. Лейкертові системи керівництва
- •2.5. „Решітка менеджменту” Блейка та Мутон.
- •3. А)Модель Фідлера
- •3. Б) Модель Херсі і Бланшара
- •3.В) Теорія Мітчела і Хауса „шлях-ціль”
- •3.Г) Модель Врума-Йеттона.
- •Тема 11. Основи менеджменту персоналу
- •1. Поняття менеджменту персоналу. Суб’єкти і об’єкти управління.
- •2. Соціальне партнерство та його функції.
- •3. Основні функціональні обов’язки дирекції персоналу.
- •4. Планування та формування персоналу.
- •5. Побудова ефективної мотиваційної системи .
- •6. Управління кар’єрою.
- •Тема 12. Управління конфліктами, стресами та змінами в організації
- •1. Природа конфлікту, його складові та види конфліктів.
- •2. Причини конфліктів. Типи темпераменту та характеру людини.
- •3. Способи розв’язання конфліктних ситуацій.
- •4. Стреси, фактори, що їх викликають і шляхи уникнення.
- •Тема 13. Процес створення операційної системи
- •1. Поняття про операцію та операційну систему.
- •2. Продуктивність і конкурентноздатність.
- •3. Склад і взаємозв’язок елементів організації.
- •4. Розроблення продукту (послуг).
- •5. Проектування виробничого процесу.
- •Тема 14. Функціонування операційної системи
- •1. Планування виробничих запасів
- •Рівні управління виробничою програмою
- •2. Оцінка можливостей досягнення стратегічних цілей операційної системи.
- •3. Управління якістю продукції та послуг
- •4. Управління запасами
- •5.Оперативне управління виробництвом.
- •Література
2. Канали та засоби комунікацій.
Для менеджера доступними є два типи комунікацій: формальні та неформальні.
Формальні комунікації - передбачені організаційною структурою. Схема організаційної структури є ілюстрацією "проходження інформації каналами". Формальні комунікації поділяються на вертикальні, горизонтальні та діагональні.
До вертикальних комунікацій належать комунікації зверху вниз і знизу вгору.
Комунікації зверху вниз вирішують п'ять основних завдань:
ознайомлення працівників з цілями організації для усвідомлення ними важливості виконуваної роботи;
викладення конкретних інструкцій щодо виконання робіт;
забезпечення розуміння роботи та її зв'язку з іншими завданнями організації;
надання інформації про процедури .і методи виконання роботи;
забезпечення підлеглих інформацією зворотного зв'язку про результати діяльності організації.
Отже, комунікації зверху вниз допомагають пов'язувати різні рівні організації, координувати їх діяльність.
Поряд з тим комунікації зверху вниз мають ряд недоліків:
створення передумов для формування авторитарної системи;
значне завантаження підлеглих;
постійні втрати інформації внаслідок викривлень, помилкової інтерпретації.
Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії. Такий обмін інформацією забезпечує координацію діяльності (наприклад, між віце-президентами з маркетингу, фінансів, виробництва).
Діагональні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на різних рівнях ієрархії (наприклад, між лінійними та штабними підрозділами, Коли штабні служби керують виконанням певних функцій).
Неформальні комунікації - не передбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів. Особливо слід підкреслити, що неформальними каналами комунікацій передається значна частина достовірної інформації. Неформальна інформація буває досить корисною для доповнення інформації, отриманої через формальні канали комунікації. Ця інформація є цінною для керівника, однак не можна допускати, щоб система розповсюдження чуток виступала замінником формальних каналів комунікації. Неформальні канали, як і формальні, передають інформацію у чотирьох напрямах: вгору, вниз, горизонтально, по діагоналі.
Неформальні канали комунікацій мають певну логічну структуру. Курт Девіс, автор багатьох робіт з біхевіористики, вказував на такі типи комунікаційних ланцюгів, що використовуються в неформальних комунікаціях:
1) Одножильний ланцюг
2) Ланцюг „пліткаря”
3) „Імовірнісний” ланцюг
4) кластерний ланцюг використовується найчастіше. При цьому повідомлення надсипають одним особам і обходять інших. Кластерні ланцюги (аналогічно до математики, математичної статистики, факторного аналізу) характеризують вибірковість комунікацій і забезпечують оперативність передавання інформації.
Комунікації поділяються на два великих класи: письмові та. усні. Письмові комунікації виступають у формі планової та звітної документації, пам'ятних записок, доповідей, оголошень, довідників, фірмових газет тощо. Переваги таких комунікацій:
добре збереження інформації;
можливість вивчення, багаторазове перечитування інформації;
ґрунтовність підготовки;
можливість доведення до багатьох працівників.
Недоліки письмових комунікацій:
складність поновлення;
об'ємність інформації (особливо знизу вгору).
Усні комунікації - телефонні розмови, публічні виступи, наради, безпосереднє спілкування тощо). Позитивним аспектом таких комунікацій є економія часу, забезпечення глибшого взаєморозуміння.
Вдосконалення письмових й усних комунікацій можна забезпечити використанням контрольного переліку „П'ять „С” комунікації”, який приводиться Р.Фалмером. Якщо повідомлення високо оцінюється за кожною з наступних категорій, то воно успішно перенесе ідеї від відправника до отримувача:
1. Ясність.
2. Повнота.
3. Лаконічність.
4. Конкретність.
5. Коректність
„П'ять „С” комунікації” корисні при оцінюванні будь-якого повідомлення, і досвідчені менеджери вміло реалізують ці вимоги.