- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, колоквіумів та індивідуальної роботи
- •Розділ 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- •Загальні методичні вказівки
- •Приклад розв'язання завдання за темою «Злочини проти власності»
- •4.1. Тема 1. Поняття Особливої частини кримінального права, її система і значення. Наукові основи кваліфікації злочинів (тема вивчається самостійно)
- •4.2. Тема 2. Злочини проти основ національної безпеки
- •4.3. Тема 3. Злочини проти життя та здоров'я особи Злочини проти життя особи
- •4.4. Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи
- •4.5. Тема 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
- •4.6. Тема 6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина
- •4.7. Тема 7. Злочини проти власності
- •4.8. Тема 8. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг
- •4.9. Тема 9. Злочини у сфері господарської діяльності
- •4.10. Тема 10. Злочини проти довкілля
- •4.11. Тема 11. Злочини проти громадської безпеки
- •4.12. Тема 12. Злочини проти безпеки виробництва
- •4.13. Тема 13. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
- •4.14. Тема 14. Злочини проти громадського порядку та моральності
- •4.15. Тема 15. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
- •4.16. Тема 16. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
- •4.17. Тема 17. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян
- •4.18. Тема 18. Злочини у сфері використання електронно- обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку
- •4.19. Тема 19. Злочини проти правосуддя
- •4.20. Тема 20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)
- •4.21. Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародното правопорядку
- •1. Вступ 2
Загальні методичні вказівки
Пропоновані завдання розраховані на знання студентом положень Загальної частини кримінального права України і спрямовані на закріплення теоретичного матеріалу курсу Особливої частини кримінального права України, юридичний аналіз окремих її норм, вироблення навичок правильного застосування закону про кримінальну відповідальність при кваліфікації злочинів. В основу переважної більшості завдань покладено конкретні кримінальні справи із судової практики Верховного Суду України та місцевих судів, а також слідчо- судової практики правоохоронних та судових органів м. Харкова і Харківської області.
При виконанні конкретних завдань рекомендується використовувати Конституцію України, чинні міжнародні договори, декларації, конвенції, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, Кримінальний кодекс України (далі - КК України), інші закони та підзаконні нормативио-правові акти України, постанови Пленуму Верховного Суду України, підручники з кримінального права, лекційний матеріал, наукові джерела (монографії і статті).
Для вирішення конкретної проблеми, поставленої в завданні, слід дотримуватися такої послідовності:
визначити місце злочину в системі Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - Особлива частина КК України). Наприклад, умисне вбивство передбачене Розд. II Особливої частини КК України «Злочини проти життя та здоров'я особи» (ст. 115);
якщо диспозиція відповідної статті Особливої частини КК України є описовою, тобто містить визначення поняття злочину, необхідно знати це визначення та розкрити його зміст (наприклад, вбивство - це умисне або через необережність протиправне заподіяння смерті іншій людині);
проаналізувати ознаки складу цього злочину (об'єкта, предмета (за наявності), об'єктивної та суб'єктивної сторін, суб'єкта);
з'ясувати зміст кваліфікуючих обставин розглядуваного злочину (наприклад, при умисному вбивстві: з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою групою осіб та ін.) - у законі це обтяжуючі обставини;
- відмежувати розглядуваний злочин від суміжних (наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), від умисного вбивства (ст. 115 КК України) та вбивства через необережність (ст. 119 КК України).
Рішення завдань за окремими темами мають бути виконані у письмовій формі (у зошиті) і відповідати таким вимогам:
Необхідно встановити наявність або відсутність складу злочину в діянні особи (осіб), характеристика якого надана в завданні. Якщо вчинене не містить складу злочину, то слід точно вказати, які саме ознаки складу злочину відсутні.
Якщо діяння містить склад злочину - дати юридичну кваліфікацію (вказати пушсг, частину статті Особливої частини КК України, яка підлягає застосуванню). У разі незакінченого злочину - визначити стадію вчинення злочину, а при співучасті - вид співучасників та форму співучасті, пославшись на відповідні частини ст. 27, 28 Загальної частини КК України. Якщо з питань кваліфікації злочину є роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, рішення має містити розгорнуте посилання на ці роз'яснення.
Кваліфікація злочину має бути детально мотивована шляхом юридичного аналізу складу злочину, тобто характеристики об'єкта (з урахуванням класифікації), предмета (за наявності), потерпілого (при необхідності), об'єктивної і суб'єктивної сторін та суб'єкта злочину. Аналіз передбачає обов'язкове встановлення відповідності фактичних ознак суспільно небезпечного діяння, яке описане в завданні, всім ознакам (елементам) складу злочину, що передбачений відповідною статтею Особливої частини КК України. З урахуванням конструкції складу злочину важливо визначити момент його закінчення. На підставі вимог ст. 24 і 25 КК України та законодавчого окреслення суб'єктивної сторони злочину слід вказати форму і вид вини, розкрити зміст її інтелектуального та вольового моментів, факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину. Характеризуючи суб'єкт злочину, слід відповідно до ст. 18 КК України назвати три обов'язкові його ознаки, а також ознаки спеціального суб'єкта якщо вони передбачені статтею Особливої частини КК України.
Якщо встановлено кваліфікуючі ознаки, необхідно розкрити їх зміст.
5. При сукупності злочинів вчинення самостійних злочинів декількома особами та злочину у співучасті необхідно кваліфікувати кожний із злочинів окремо, мотивуючи це відповідним чином.
На практичних заняттях студент доповідає обставини завдання і своє рішення.
Кожен студент може брати участь в обговоренні запропонованого рішення, доповнити або розвинути його. Якщо хто-небудь із студентів має рішення, яке відрізняється від запропонованого, його слід викласти й обговорити.
Викладач підсумовує висловлені пропозиції щодо правильності рішення, акцентуючи увагу на допущених помилках та способах їх усунення. На підставі висновку викладача студенти повинні внести у свої відповіді корективи на полях зошита для практичних занять.
Студент повинен готуватися і брати участь у колоквіумах, які проводяться за графіком практичних занять. Ця активна форма оволодіння знаннями передбачає обговорення теоретичних питань за відповідною темою. Для успішної підготовки до колоквіуму необхідно: ознайомитися з програмою навчальної дисципліни «Кримінальне право України", питаннями, які винесені для обговорення на колоквіумі, відповідними статтями КК України та іншими нормативними актами; повторити матеріал, викладений на лекціях, у підручниках, науково-практичних коментарях, монографічній літературі; розглянути матеріали судової практики (рішення, висновки Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України та ін.).
На колоквіумі студент повинен брати участь в обговоренні питань, які розглядаються, і виявити знання законодавства, теоретичного матеріалу та судової практики.
Відвідування практичних занять є обов'язковим для студентів. Якщо студент був відсутнім на практичному занятті або не виконав у письмовій формі домашнє завдання чи одержав під час занять незадовільну оцінку, він повинен відпрацювати цю тему індивідуально.
Відповідь на всі додаткові запитання студент може одержати, звернувшись до чергового викладача кафедри кримінального права.