1.2 Моделі управління акціонерним товариством в Україні.

Залежно від потреб акціонерного товариства й від кількості акціонерів в АТ в Україні може існувати чотири моделі управління:

• загальні збори акціонерів – спостережна рада – колегіальний виконавчий орган (наприклад, правління, дирекція) – ревізійна комісія;

• загальні збори акціонерів – спостережна рада – одноосібний виконавчий орган (наприклад, директор) – ревізійна комісія;

• загальні збори акціонерів – колегіальний виконавчий орган – ревізійна комісія;

• загальні збори акціонерів – одноосібний виконавчий орган – ревізійна комісія.

Отже, відмінність моделей полягає в: а) наявності або відсутності спостережної ради в АТ і б) різноманітних формах функціонування виконавчого органу (колегіальної чи одноосібної).

Можна виділити зовнішні та внутрішні структурні елементи корпоративного управління.

До зовнішніх елементів системи корпоративного управління відносять: державні органи загальної та спеціальної компетенції; механізми ринкового контролю (роль у системі корпоративного управління ринків продукції, а також фінансових ринків); громадські організації, засоби масової інформації.

Внутрішні елементи системи корпоративного управління залежать, насамперед, від наявності ефективних норм та процедур взаємовідносин власників та їх впливу на менеджмент підприємства. Такі норми і процедури (проведення загальних зборів і прийняття ними рішень, визначення органів нагляду за діяльністю менеджерів у період між зборами, визначення компетенції укладання угод та ін.) формуються частково із зовнішнього середовища – обов’язковими законодавчо розробленими приписами і нормами, та із внутрішнього – створеними внутрішьокорпоративними документами, які мають правову силу на рівні господарського товариства і не суперечать законодавчо визначеним нормам.

1.3 Корпоративне управління в Україні: основні риси.

Можна виділити наступні основні риси корпоративного управління в Україні:

• проблема виникла в 1992 році;

• наразі створено понад 34 тисячі акціонерних товариств;

• більше 12 тисяч акціонерних товариств створено в процесі приватизації;

• законодавство є недосконалим;

• переважна більшість осіб, зацікавлених в діяльності товариств, не володіє належним рівнем корпоративної культури та досвідом корпоративних відносин;

• усвідомлення необхідності запровадження ефективного корпоративного управління відчувається на всіх рівнях;

• розроблені проекти нових нормативних актів в сфері корпоративного управління;

• здійснюється багато освітніх заходів;

• надруковано перші видання з питань корпоративного управління.

Необхідність запровадження в Україні ефективного корпоративного управління обумовлена прагненням досягнення цілей:

а) політичних:

• приєднання до міжнародного економічного співтовариства;

• підвищення міжнародного авторитету держави.

б) економічних:

• отримання доступу до міжнародних фінансових ринків;

• покращання інвестиційного клімату;

• ефективне використання корпоративних прав держави;

• наповнення державного бюджету;

• забезпечення належної стабільності роботи товариств в стратегічно важливих для держави секторах економіки.

в) соціальних:

• вирішення проблеми зайнятості;

• захист прав більшості громадян України, які стали акціонерами в процесі приватизації;

• вирішення проблеми “містоутворюючих” підприємств та ін.

Рівень розвитку корпоративного управління в країні визначається рівнем розвитку корпоративного законодавства та корпоративної культури.

Поняття “корпоративна культура” охоплює:

• корпоративні звичаї та звичайну практику ділових відносин;

• корпоративні прецеденти;

• локальні нормативні акти акціонерних товариств.

У зв’язку з тим, що з відомих причин рівень розвитку корпоративної культури в Україні не є високим, головна увага під час реформування корпоративних відносин має бути приділена законодавству. Правове поле, в якому наразі діють товариства України можна умовно поділити на: