2.5 Обов’язки акціонерів. Чинне законодавство та статути акціонерних товариств про обов’язки акціонерів.

Існуючі права без зобов'язань завжди призводять до сумних наслідків, особливо в підприємництві. У господарських товариствах, які є прикладом спільного володіння (поки що господарські товариства являють собою відповідно до законодавчої бази України колективну власність), компетенція і відповідальність мають надзвичайно важливе значення. Тому крім прав учасники товариств мають певні зобов'язання. Зобов'язання мають подібні риси, характерні майже для усіх країн, особливо європейських. Учасники товариств зобов'язані:

а) дотримуватися установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

г) нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законодавчою базою країни перебування та установчими документами самого товариства.

Щодо організаційно-правової бази в Україні, то слід зазначити, що деякі обов'язки учасників товариств (особливо щодо дотримання установчих та внутрішньокорпоративних документів, нерозголошення таємниці та ін.) мають дещо декларативний характер, оскільки практично ніде не визначено санкції за їх невиконання. Іноді такі санкції вписуються в установчі документи, але вони можуть діяти тільки за умови їх відповідності чинному законодавству. Більш чітко прописані лише санкції щодо майнової участі.

Тема 3. Державне регулювання корпоративного сектору

3.1 Форми державного регулювання ринку цінних паперів і корпоративного сектору та функції державного регулювання. Управління державними корпоративними правами.

3.2 Органи державного регулювання корпоративного сектору.

3.3 Депозитарна система в корпоративному регулюванні. Реєстр акціонерів.

3.1 Форми державного регулювання ринку цінних паперів і корпоративного сектору та функції державного регулювання. Управління державними корпоративними правами.

Одним із найважливіших елементів зовнішньої сфери корпоративного управління є державне регулювання корпоративного сектору.

Світова практика свідчить про багатоманітність форм державного регулювання ринку цінних паперів та корпоративного сектору. Проте при деякій специфіці таких форм можна виділити ті, що мають спільні риси:

• прийняття актів законодавства з питань учасників ринку цінних паперів і корпоративних відносин;

• регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав і обов’язків учасників ринку цінних паперів;

• реєстрація випуску (емісії) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

• контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, а також умов їх продажу (розміщення);

• розробка норм і контроль за дотриманням антимонопольного законодавства;

• контроль за системами ціноутворення;

• встановлення правил і стандартів здійснення операцій і контроль за їх дотриманням та ін.

До функцій державного регулювання можна віднести такі:

• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

• видавання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльності;

• заборона та припинення на певний термін професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність і притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством.

У цілому управління державним корпоративним сектором в Україні можна поділити на три сектори:

1. створення загальної нормативно-правової бази функціонування економіки;

2. пряме управління державними підприємствами;

3. управління певною державною часткою статутного фонду господарських товариств.

Перший блок полягає в розробці законів та підзаконних актів економічної спрямованості, оскільки усі підприємства здійснюють діяльність у цьому нормативно-економічному полі.

Другий блок застосовується у випадках, коли держава є єдиним власником акціонерного товариства і керує його діяльністю через менеджмент підприємства.

Третій блок державного управління впливає на діяльність корпорації відповідно до наявності державного пакета корпоративних цінних паперів.