4. Співстрахування та механізм його застосування

Співстрахування – це страхування, при якому декілька страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного ринку, видаючи спільні або окремі страхові свідоцтва.

Співстрахування можна розглядати як організацію пулів (союзів). Існує 2 типи пулів:

• пул страховиків;

• пул перестраховиків.

Пули несуть відповідальність при страхуванні ризиків з потенційно катастрофічною відповідальністю.

Учасники пулу повинні прийняти усі зазначені в договорі норми і повинні прийняти участь у перестрахуванні частки усіх ризиків, що передаються до пулу. Кожен з учасників бере участь у ризиках, що покриваються пулом, на підставі системи пропорційної відповідальності.

Один з головних принципів організації страхового пулу – визначення ліміту відповідальності, який визначяється як сукупність максимальних обсягів відповідальності кожного страховика.

Перестрахуванні пули можуть бути: ринкові; урядові; андеррайтерські.

Тести для самоконтролю

1. Які ризики співстрахуються:

а) значні, але однорідні;

б) ризики в масових видах страхування, навіть не дуже великі.

2. Страховий пул — це:

1. добровільне об'єднання страхових компаній з метою співстрахування значних ризиків;

2. добровільне об’єднання, що формується за рахунок відрахувань з суми страхових внесків страховиків з метою забезпечення захисту інтересів страхувальників у разі банкрутства страховиків

3. Що означає договір із 60%-ою квотою?

а) цедент залишає 60% кожного ризику;

б) цедент залишає 40% кожного ризику;

в) перестраховик приймає 60% кожного ризику;

г) перестраховик приймає 40% кожного ризику.

4. Переваги факультативного методу перестрахування:

а) більш висока ставка комісійної винагороди;

б)легкість в управлінні;

в) індивідуальна увага, що приділяється індивідуальним ризикам;

г) ніяких переваг.

5. Найвищу комісію з перестрахування цедент одержує:

а) за квотним договором;

б) за договором ексцеденту суми;

в) за квотно-ексцедентним договором.

6. Умовами договору передбачено, що сума ексцеденту — 10 часток (ліній), кратних власному утриманню. Якою буде місткість цього договору?

а) 9; б)10; в) 11; г)20.

7. Поняття «комісійні з перестрахування» означає:

а) плату, що одержує перестраховик;

б) плату, що одержує цедент за передачу ризиків у перестрахування;

в) розмір ризику, переданого перестраховику.

8. Другий договір ексцедента суми використовується:

1. додатково до першого договору ексцедента суми;

2. для небезпечних ризиків;

3. як альтернатива до першого договору ексцедента суми;

4. коли перший договір ексцедента суми не може задовольнити позовів.

9. Які з наведених далі тверджень правильні? (Так; ні).

1. перестраховочний пул діє як посередник, розподіляючи передані в перестрахування ризики?

2. власне утримання в перестрахуванні — це частина ризику, яку утримує цедент згідно зі своїми фінансовими можливостями?

3. ліміт покриття в перестрахуванні — це відповідальність цедента і перестраховика за договором?

4. тант’єма — це винагорода перестрахувальникові від перестраховика за прибуток, отриманий перестраховиком?

10. У непропорційному перестрахуванні збитки, котрі більші за середню суму власного утримання цедента і вищі за верхню максимальну межу відповідальності перестраховика, покриваються:

1. перестраховиком;

2. цедентом;

3. перестраховиком і цедентом згідно з їхніми частками (поділяються між ними).