- •Методичні вказівки
- •«Страхування»
- •Тема 5. Особисте страхування
- •Тема 6. Майнове страхування
- •Стор. Тема 7. Страхування відповідальності
- •Тема 8.Перестрахування і співстрахування
- •Тема 9. Доходи, витрати і прибуток страховика
- •Тема 10. Фінансова надійність страхової компанії
- •Тема 1. Сутність, принципи і роль страхуваня
- •1. Характеристика теми та її мета
- •1. Необхідність та форми страхового захисту
- •2. Сутність та функції страхування
- •3. Принципи страхування
- •4. Роль страхування в системі економічних відносин
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 2. Класифікація страхування
- •1. Поняття класифікації та її значення
- •2. Класифікація за об’єктами страхування
- •3. Класифікація за формами проведення страхування
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка
- •1. Поняття та основні характеристики ризику
- •2. Оцінка ризику та визначення доцільності його страхування
- •3. Структура та основа розрахунку страхових тарифів
- •4. Управління ризиком
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 4. Страховий ринок. Страхова організація. Державне регулювання страхової діяльності
- •Становлення та етапи розвитку страхового ринку України.
- •2. Особливості страхового ринку України.
- •3. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні
- •4. Перспективи розвитку страхового ринку України
- •5. Види страхових компаній та порядок їх створення
- •6. Структура страхової компанії
- •7. Ресурси страховика: фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні
- •8.Органи управління страховою компанією
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 5. Особисте страхування
- •1. Змішане страхування життя
- •2. Страхування дітей
- •3. Страхування ренти і пенсій
- •4. Обов’язкове страхування від нещасних випадків
- •5. Страхування пасажирів
- •6. Медичне страхування. Умови обов’язкового медичного страхування та добровільного медичного страхування
- •7. Страхування “Спорт”. Страхування спортсменів від нещасних випадків
- •8. Страхування дітей від нещасних випадків
- •9. Індивідуальне та колективне добровільне страхування від нещасних випадків
- •10. Добровільне страхування від нещасних випадків “Здоров’я”
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 6. Майнове страхування
- •1. Страхування майна юридичних осіб
- •2. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств
- •3. Страхування виробничих ризиків
- •4. Страхування майна громадян
- •5. Страхування вантажів
- •Страхування водного та авіаційного транспорту
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 7.Страхування відповідальності
- •1. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
- •2. Страхування професійної відповідальності
- •3. Страхування ризиків непогашення кредитів
- •4. Страхування відповідальності за непогашення кредиту
- •5. Страхування депозитів
- •6. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції
- •7. Страхування відповідальності роботодавця
- •8. Страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 8.Перестрахування і співстрахування
- •1. Сутність перестрахувальних операцій
- •2. Методи перестрахування
- •3. Форми проведення перестрахувальних операцій
- •4. Співстрахування та механізм його застосування
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 9.Доходи, витрати і прибуток страховика
- •1. Доходи страхової компанії
- •2. Витрати страхової компанії
- •3. Прибуток страхової компанії
- •4. Оподаткування страхової компанії
- •Тести для самоконтролю
- •Тема 10.Фінансова надійність страхової компанії
- •1. Поняття фінансової надійності страховика
- •2. Страхові резерви, що формуються страховиками.
- •3. Оцінка платоспроможності страховика
- •Тести для самоконтролю
- •Перелік рекомендованої літератури
Тема 8.Перестрахування і співстрахування
1. Сутність перестрахувальних операцій
2. Методи перестрахування
3. Форми проведення перестрахувальних операцій
4.Співстрахування та механізм його застосування
1. Сутність перестрахувальних операцій
Перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика). Процес, пов’язаний з передаванням ризику, називають цедуванням ризику, або цесією. Страховика (перестрахувальника), що віддає ризик, називають цедентом. Страховика (перестраховика), котрий ризик приймає, – цесіонарієм.
Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.
При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе зобов’язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестрахування регулюються договорами, що укладаються між ними.
Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом, а сторону, що бере на себе такий ризик, – ретроцесіонарієм .
Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін.
2. Методи перестрахування
За методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі:
факультативні;
облігаторні (договірні);
факультативно-облігаторні (змішані).
Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою сторін договору перестрахування.
Характерною особливістю факультативного перестрахування є можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання.
Власне утримання – економічно обгрунтована частина страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності.
Облігаторне перестрахування передбачає обов’язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов’язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.
У договорі облігаторного перестрахування обов’язково визначаються ліміти відповідальності, перестраховувальна премія, перестраховувальна комісія, обмеження щодо покриття. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу.
У практиці перестрахування інколи використовується поєднання методів перестрахування, так зване факультативно-облігаторне перестрахування.
При факультативно-облігаторному перестрахуванні компанія-цедент передає чи залишає в себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов’язаний прийняти обумовлені договором ризики. Отже, факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність – для перестраховика.