- •Передмова
- •1. Поняття мови і мовлення
- •2. Українська мова як національна літературна мова
- •3. Місце української мови серед слов’янських мов
- •4. Культура мовлення, її ознаки. Мовна норма і варіантність
- •5. Стильова диференціація мови
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •2. Документ як основний вид офіційно-ділового стилю
- •3. Критерії класифікації документів
- •4. Правила складання та оформлення документів
- •5. Мова ділових паперів
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •Розділ іі. Орфоепічні норми сучасної української мови. Документи щодо особового складу
- •1. Основні норми вимови звуків і звукосполучень
- •2. Суспільний характер орфоепічних норм
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •3. Документи щодо особового складу
- •Розділ ііі. Акцентуаційні норми сучасної української мови. Документи щодо особового складу
- •1. Норми наголошування в українській мові
- •2. Роль наголосу у літературному мовленні
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •3. Документи щодо особового складу
- •Розділ IV. Лексичні норми сучасної української мови. Довідково-інформаційні документи
- •1. Лексичний склад української мови
- •2. Вибір слова – основа культури мовлення
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •3. Довідково-інформаційні документи
- •2. Особливості використання іменників
- •3. Особливості вживання прикметників
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •4. Довідково-інформаційні документи
- •2. Особливості вживання займенників
- •3. Особливості використання дієслів і незмінних частин мови
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •4. Довідково-інформаційні документи
- •25 Грудня 2001 року
- •1. Вихідні положення
- •2. Ключові цілі нової (новітньої) аграрної політики
- •3. Визначальні сутнісні особливості
- •4. Нова (новітня) аграрна політика
- •5. Нова (новітня) аграрна політика
- •6. Розробка нової (новітньої) аграрної політики
- •7. Обов'язковими при розробці нової (новітньої)
- •8. Всебічне відпрацювання управлінського (кадрово-управлінського) забезпечення практичного втілення нової (новітньої) аграрної політики на основі побудови надійної кадрово-управлінської вертикалі
- •9. Державне управління розробкою
- •10. Надзвичайно велика складність розробки
- •Розділ VII. Синтаксичні норми сучасної української мови. Обліково-фінансові документи
- •1. Особливості творення синтаксичних конструкцій
- •2. Сполучуваність слів. Вживання прийменників
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •3. Обліково-фінансові документи
- •Розділ VIII. Орфографічні норми сучасної української мови (правопис префіксів, суфіксів, апострофа, м’якого знака, великої літери). Обліково-фінансові документи
- •1. Написання префіксів і суфіксів
- •2. Вживання апострофа і м’якого знака
- •3. Правопис великої літери
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •4. Обліково-фінансові документи
- •Розділ IX. Орфографічні норми сучасної української мови (правопис складних слів, географічних назв, іншомовних слів). Організаційні документи
- •1. Написання складних слів
- •2. Правопис географічних назв
- •3. Написання слів іншомовного походження
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •4. Організаційні документи
- •23 Листопада 2002 року
- •Розділ х. Пунктуаційні норми сучасної української мови. Розпорядчі документи
- •1. Значення розділових знаків
- •2. Використання коми, крапки з комою
- •3. Вживання тире і двокрапки
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •4. Розпорядчі документи
- •2. Особливості ділового спілкування
- •Засоби ділового спілкування
- •Етикет ділового мовлення
- •5. Дотримання мовного етикету у різних ділових ситуаціях
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •Розділ іі. Прилюдний виступ – основний вид усного ділового мовлення
- •1. Поняття прилюдного виступу, його жанри
- •2. Підготовка до прилюдного виступу
- •3. Виголошування прилюдних виступів
- •4. Технічні правила мовлення
- •5. Мова та поведінка оратора
- •Рекомендована література
- •2. Особливості виголошування ділової доповіді
- •3. Місце промови у діловому спілкуванні
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •Державна інноваційна політика: оцінка експерта
- •Проблеми бідності вУкраїні: сучасна ситуація та можливості вирішення
- •Шановні друзі !
- •Розділ IV. Бесіда і лекція – традиційні жанри прилюдних виступів
- •1. Бесіда як найбільш поширена форма спілкування
- •2. Проведення індивідуальних бесід
- •3. Мистецтво виголошування лекцій
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •Україна потребує євростандарту
- •Підприємство в умовах ринкової економіки
- •Розділ V. Форми колективного розгляду проблем
- •1. Дискусія як прилюдне обговорення теми
- •2. Характер ділових переговорів
- •3. Роль нарад у діловому спілкуванні
- •4. Підготовка і ведення зборів
- •Рекомендована література
- •Завдання
- •Економічна парадигма XXI століття
- •Українська економічна термінологія
- •1. Поняття про термінологію і термінологічні словники
- •2. Історія становлення української економічної термінології
- •Термінологія і словники економічної сфери діяльності
- •Рекомендована література
- •Словник економічних термінів
- •Орієнтовні завдання для контрольної роботи
- •Орієнтовні тексти для диктантів Монети Київської Русі
- •Вексель як фінансовий інструмент
- •Франчайзинг у малому бізнесі
- •Грошова реформа у незалежній Україні
- •Інтеграція України в Європу
- •Валютний ринок
- •Історія хутрофірми “Тисмениця”
- •Магічні властивості хутра
- •Ремесла давнього Станіслава
- •Міська ратуша на площі Ринок
- •Список використаної літератури
- •Писемне ділове мовлення
- •Усне ділове мовлення
Розділ V. Форми колективного розгляду проблем
1. Дискусія як прилюдне обговорення теми
Дискусія – це форма колективного обговорення з метою виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час обговорення визначаються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.
Організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний та заключний. На першому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які будуть винесені на колективне обговорення, дібрати відповідну літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії. Учасників дискусії слід розмістити у приміщенні так, щоб усі бачили одне одного в обличчя й добре чули. На другому етапі обговорюються питання, які були винесені на порядок денний. Оскільки процесом обговорення керує ведучий, то від нього залежать хід і результати дискусії. Він не повинен багато говорити, хіба тоді, коли не вистачає інформації для пошуку нового погляду на проблему. Йому потрібно ставитися до всіх однаково, з повагою і розумінням. Учасники дискусії мають бути готові до обговорення обраної теми й виявляти бажання викласти свою позицію. Крім того, вони повинні уважно слухати один одного і чути все, про що говориться. Усім слід поводитися відповідно до загальноприйнятих етичних норм поведінки. Не перетворювати дискусію на суперечку, не можна перебивати того, хто виступає. На третьому етапі підбивають підсумки. Це робить ведучий або досвідчений спеціаліст, оцінюючи повноту й глибину розкриття теми, новизну інформації, результати обговорення.
Ефективність дискусії визначається добором теми, яку краще формулювати проблемно. На обговорення слід виносити до п’яти питань. Якщо тема складна, доцільно зробити невеликий вступ, щоб учасникам було легко визначитись стосовно основних питань. Про результативність дискусії можна говорити тоді, коли в учасників сформувалася певна думка щодо обговорюваного питання або підтвердилися погляди, які мали учасники до початку обговорення.
2. Характер ділових переговорів
Переговори – це обмін думками, який відбувається переважно з певною діловою метою. Вони проводяться на різних рівнях з будь-якою кількістю учасників і можуть мати неофіційний та протокольний характер.
Переговори складаються з трьох етапів: аналіз ситуації, тобто проблем учасників, їхніх емоцій, відносин, інтересів, можливих варіантів рішення; планування; дискусія. Готуючись до переговорів, доцільно відвести певний час для попереднього аналізу майбутніх переговорів з позицій та інтересів їхніх учасників – це буде запорукою успіху. Аналізувати слід такі моменти переговорів: розмежування учасників і предмета перговорів; урахування інтересів обох сторін, а не їхніх позицій; аналіз усіх можливих варіантів розв’язання проблеми; визначення певного критерію для прийняття рішення.
Переговори потрібно вести, дотримуючись етичних норм. З погляду етики гарантом виконання досягнутої угоди можуть бути такі якості учасників переговорів, як довіра і чесність. Саме на це треба зважати для встановлення міцного ділового і довготривалого партнерства. Довіра встановлюється тоді, коли учасники виявляють солідарність у розумінні взятого на себе ризику, говорять те, що думають, усвідомлюють свою відповідальність у разі програшу й успіху, не змінюють прийнятого рішення. Нарівні з довірою етичною основою угоди є ідея справедливості. Кожний учасник має ставитися до інших так, як він хотів би, щоб ставилися до нього. При такому підході прийняту угоду буде успішно реалізовано. Проте дотримання етичних норм сторонами не виключає можливості захисту їхніх інтересів на підставі чинного законодавства.
