Україна потребує євростандарту

– За останні 15 років технічне переобладнання комбінату практично не проводилося, – насамперед зазначив Валерій Валентинович. – Найголовнішою та найгострішою проблемою, яку ми побачили, коли прийшли на комбінат, було оброблення готової тканини. Мало того, що обладнання для обробки мало 30 років, так від початку воно ще й розраховано було на тканину до 95 см завширшки. На жаль, починаючи з 1991-92 рр., стандарти на розкрійне обладнання почали змінюватися по всьому світу: розкрійні столи збільшилися до 150 см. Відтак виробництво 95-сантиметрової тканини стало неможливим у більшості європейських країн.

– Ну от, мова одразу ж про Європу! Отже, тільки-но прийшовши на комбінат, власники контрольного пакета одразу націлилися на далеке зарубіжжя. Хіба ні?...

– Але річ у тім, що таке переобладнання стало всеохопним, воно торкнулося не тільки європейських розвинених країн (Франції, Італії, Німеччини, Австрії). Такі самі процеси, на жаль, пішли і в Росії, і в Україні.

– Чому „на жаль”? Хіба не краще, якщо споживач має змогу придбати вироби, які не мають зайвих „технологічних” швів?

– Для споживача такі зміни справді на краще, але ж не для власників підприємства! Адже сегмент ринку, на якому споживалися тканини „Текстерно”, почав дедалі звужуватись. Правило просте: хто не знаходить коштів для технічного переобладнання, той не зможе розвиватися далі, не зможе продавати товару, купувати нової сировини тощо.

Отож нам довелося терміново поліпшувати технології. Ще торік на початку грудня ми повністю замінили „хімію” на імпортні барвники від найкращих світових виробників. Як наслідок – підвищення ґатунку тканин. Результатом перших же 3-х місяців роботи по цьому стало те, що затоварювання нашого складу перевищило 7 млн. погонних метрів! Хоча спочатку ми пишалися цим: адже за один квартал примудрилися випустити стільки тканини, скільки раніше „Текстерно” випускало за півроку – таким чином, збільшили виробництво удвічі.

– Перепрошую, чим тут пишатися?! Комбінат працював „на склад”... або заради власного задоволення – як завгодно.

– На той момент ми цього не відчули. Ми вважали так: оскільки споживачі не звикли до ритмічної праці „Текстерно”, не звикли, що наша тканина є на складі 24 години на добу і 365 днів на рік, то й не звертаються за товаром. А от тільки-но це зрозуміють – реалізація піде нормально.

При цьому ми вивчали ринок України, Росії, Молдови. Особливо надихав нас приклад Тирасполя: тамтешнє підприємство стовідсотково працює на експорт, повністю завантажене, люди забезпечені роботою. Перетравивши накопичений досвід, ми дійшли висновку, що реконструкцію не можна розтягувати на рік, як планувалося спочатку.

– А хіба реконструкція не завершилася ще у грудні?

– Вона не може обмежитися самою лише технологією. Потрібно було змінити ще багато елементів виробництва, і якнайшвидше. Насамкінець довелося обирати між обладнанням фірм „Ціммер” та „Шток”: явного лідера на той момент не було. Обрали нарешті обладнання австрійської компанії „Ціммер” – і сьогоднішній день довів, що ми таки не помилилися! Точніше, „помилилися” навпаки: адже можливості закупленого обладнання перевищили наші сподівання рівно удвічі! „Ціммер” – це справді обладнання третього тисячоліття з фантастичними можливостями. Можете не вірити моїм словам, проте тепер тканину „Текстерно” за якістю неможливо відрізнити від французької чи італійської. За євростандартом тканина має витримувати 30 прань без втрати кольору і якості. Наша витримує 35!

– Про комбінат, яким Ви явно пишаєтесь, можна говорити ще довго. Але річ не в його переобладнанні, а в ринковій політиці „Текстерно”. Найперше попрошу пояснити: чи не запізно Ви почали вивчати новий сегмент ринку?! Це треба було робити до придбання пакета...

– Ринок текстилю ми вивчали заздалегідь – за офіційною статистикою: обсяги споживання тканини Україною, частку України в загальному ринку продажу бавовняних тканин, присутність російської продукції на нашому ринку. Побачили, що „Текстерно” обладнане не гірше за Іванівський та Шуйський комбінати. Вивчили головного конкурента – Карабанівський комбінат і вирішили, що придбати пакет акцій „Текстерно” вигідно. Проте у цьому бізнесі виявилося забагато зовсім інших підводних каменів, не помічених при первинному вивченні. На них ми й напоролися.

– Що ж насправді стало Вам на заваді?

Ширина 95 см плюс цінові параметри. Адже, на жаль, тягар оподаткування в Україні більший, ніж у Росії. Також у північного сусіди енергоносії дешевші на 25-30 % – це для фантастично енергоємного текстилю дуже суттєво.

– Яка тут енергоємність виробництва?

– До 35-39 %.

– Чи дозволяє нове обладнання знизити її?

– Згідно з розрахунками, ушестеро. А фактично – у 8-10 разів. Це обладнання навіть повністю регенерує використану воду. Далі ми зменшуватимемо енергоємність ще більше: адже нам потрібна не одна, а три машини! Нинішня машина може набивати тканину 150 см завширшки, її потенційні можливості – 190 см. Але ж ми прагнемо рухатися далі й виходити на 240 см: зараз цей розмір вважається у Європі елітним…

– Знову Ви згадали Європу! Чому? Орієнтуючись на українських споживачів, «Текстерно» затоварилося. Ви взяли за приклад цілковито «експортний» Тирасполь, закупили європейське обладнання, зорієнтувалися на тамтешні параметри продукції. А до того, аби Ваша продукція висіла у Будинку тканин на Хрещатику, Вам жодного діла нема!...

– Перепрошую, ви все-таки неправильно розумієте ситуацію. Наші споживачі побачать «Текстерно» в українських магазинах лише тоді, коли привчаться розрізняти рівень обробки та якість тканин і почнуть прагнути купувати тільки найкраще. На сьогодні 99, 9 % тканин, що їх продають у нас під виглядом так званої «бавовни», аж ніяк не є чистою бавовною. На них просто написано «Коттон 100 %» – і все. Сьогодні матеріал наймоднішої білизни називається «сатин-шовк». Згадайте цю назву у присутності будь-якого текстильника – він довго реготатиме: ці нитки несумісні, шовк не можна переплести з бавовною!

На щастя, ми маємо повністю акредитовану, з гордістю кажу – унікальну для України лабораторію і можемо робити яке завгодно дослідження чи випробування будь-якого текстилю. Так от, дослідивши цей «сатин-шовк», ми з’ясували: це – стовідсоткова віскоза! Поліефірне волокно.

– Так, я знаю, чиста бавовна дуже мнеться…

– Це єдиний її недолік. Зате бавовна не викличе алергічних реакцій на шкірі, інших подразнень або утворення статичного електричного заряду. І самопочуття людини у ній найкомфортніше. Тож найперший удар, якого ми хочемо завдати саме по нашому (спеціально для вас підкреслюю!) ринку – дитячий асортимент тканин. Для цього потрібен спеціальний сертифікат, який ми маємо – а «сірим» постачальникам підробити його нереально!

Також це постільна білизна, пошита деякими підприємствами з наших тканин. Крім того, «Текстерно» відроджує і свою власну «швейку» – але про це ви писали у попередній статті, отже, й самі усе чудово знаєте. Й останнє: в нас нерідко під виглядом ситцю продають звичайнісіньку марлівку. Це нікуди не годиться! Основа нашої політики – повна відмова від «ситцю». На часі випуск бязі, діагоналі й інших щільніших тканин.

– Усі перераховані заходи – для ринку України?

– А хіба я замало перерахував?!

– Достатньо. Але ж «Текстерно» явно орієнтується на Захід…

– Насамперед – на західні стандарти. Так, ми маємо плани щодо країн Євросоюзу, проте, керуючись євростандартами, не обійдемо увагою й український ринок. Можете бути певними.

Політика і культура. – 2003. – № 35. – С. 32-33.

4. Написати лекцію і виголосити її перед аудиторією.

Приклад лекції