8. Всебічне відпрацювання управлінського (кадрово-управлінського) забезпечення практичного втілення нової (новітньої) аграрної політики на основі побудови надійної кадрово-управлінської вертикалі

За останні роки у цьому відношенні допущені настільки великі прорахунки, помилки і втрати, що розв'язувати цю проблему прийдеться якщо не з нуля, то близько до цього. За відносний взірець може бути взяте в адаптованому до сучасних умов вигляді все те найкраще, що мало місце у цьому відношенні у радянські часи. Визначальним тут має стати те, що кадрово-управлінський ресурс є найпотужнішим з усіх інших ресурсів, здатний сформувати їх, запустити в дію і забезпечити ефективне функціонування.

9. Державне управління розробкою

і практичним втіленням нової (новітньої) аграрної політики

У цьому відношенні має бути чітко визначено, що відповідальність за її законодавче забезпечення повинно бути покладене на Верховну Раду, за її розробку і організацію практичної реалізації – на Кабінет Міністрів та Мінагрополітики. Президент України (його адміністрація) мають самоусунутись від видання актів, які б у будь-якій мірі набували сутності законодавчих або прирівнювались до них. Ідеї і погляди, які зароджуються у цій структурі, повинні реалізовуватися відповідними актами Верховної Ради і Кабінету Міністрів.

10. Надзвичайно велика складність розробки

нової (новітньої) аграрної політики має орієнтувати на те, що будь-які спроби її форсованого опрацювання можуть закінчитися (закінчаться) черговою невдачею побудови реальної стратегічно орієнтованої аграрної політики

Якщо країна тривалий час жила, не маючи її, то виправданим може виявитись її розробка, хоч і дещо пізніше (але без надмірного затягування), проте на достатньо високому науково-прикладному рівні. Від цього може бути одержано великий виграш. Вона виграє також від залучення до її розробки наукових колективів і найбільш підготовлених для цього управлінців з відповідних державних служб.

Економіка АПК. – 2003. – № 8. – С. 3-8.

Розділ VII. Синтаксичні норми сучасної української мови. Обліково-фінансові документи

1. Особливості творення синтаксичних конструкцій

Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.

Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).

Використання синтаксичних конструкцій у діловому мовленні характеризується певними особливостями. Для документів властивий розповідний характер висловлювання. У них використовується прямий порядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить, обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу вираження, напр.: Спеціальний стаж іноді підтверджується показаннями свідків. У діловому стилі допускається розташування присудка перед підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова, напр.: “У Володимирі-Волинському працює сьогодні біля 1200 підприємств”, – інформує міський голова Дмитро Петрович Кравчук; На території України діють норми безплатної видачі робітникам спеціального одягу.

Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами, вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу, дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється, здійснити обмін, затверджено на засіданні, взяти на себе зобов’язання, зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на зборах.