5. Нова (новітня) аграрна політика

має базуватися на чітких стратегічних орієнтирах

Визначальними серед них є наступні:

1. Визначення календарного періоду, який вона охоплюватиме. Одним із варіантів тут може стати розробка аграрної політики на 2004-2011 роки, тобто на період дії опрацьованої Стратегії соціального та економічного розвитку України. З іншого варіанта може бути обраний триваліший період, за якого 2004-2011 роки становитимуть у ньому один із етапів або два коротких підетапи. Якщо буде визнано доцільним обмежитися 2004-2011 роками, виправданим (необхідним) буде передбачити започаткування в цей період усього того, що виходитиме за його межі й стане складовою наступної аграрної політики.

2. Знаходження консенсусу щодо передбачень з приводу того, яким країна хоче бачити село (сільське господарство) на кінець обраного для розробки аграрної політики періоду в соціальному, економічному, демографічному, структурному, виробничому та іншому відношеннях. Без цього всі наступні розробки, а з ними все те, що вважатиметься аграрною політикою, стануть переважно безпредметними, формальними і нікого ні до чого не зобов'язуватимуть. Складність розв'язання цієї проблеми, крім усього іншого, полягатиме в необхідності знати те, як і з яким результатом розвиватиметься економіка країни взагалі в обраний для розробки аграрної політики період.

3. Визначення пріоритетів розвитку аграрного сектора економіки. Вони мають бути визначені як стосовно аграрного сектора взагалі, так і його найважливіших складових. У кожному випадку вони будуть свої, проте всі вони, умовно кажучи, матимуть над собою пріоритет соціального розвитку в його найсучаснішому розумінні. У найбільш загальному прикладному відношенні він має розглядатися як первинність інтересів зайнятих в аграрній сфері й похідному від них характері державних інтересів. Це не означає недооцінку інтересів держави чи протиставлення їм інтересів громадян, в виключно як те, що владні структури країни зможуть забезпечити агропродовольчі інтереси держави лише шляхом створення умов, які в першу чергу забезпечуватимуть інтереси зайнятих в аграрній сфері, передусім селян.

6. Розробка нової (новітньої) аграрної політики

має базуватися на принципах досягнення в результаті її здійснення визначених для неї кінцевих результатів

У практичному відношенні це означає обґрунтування в ній найважливіших кількісних, структурних і якісних показників, які передбачається досягти на кінець строку її дії, з одночасним визначенням етапів і найважливіших механізмів їх досягнення. Знання кінцевої мети, напрямів, шляхів і способів її досягнення має стати однією з найважливіших передумов дієвості аграрної політики і забезпечення відповідальності визначених для цього структур (осіб).

7. Обов'язковими при розробці нової (новітньої)

аграрної політики мають стати варіантні підходи (розрахунки)

Незалежно від того, скільки вихідних положень буде закладено в нову (новітню) аграрну політику, всі вони повинні мати кілька варіантів (щонайменше два) їх сутності й засад практичного втілення з тим, щоб шляхом експертних оцінок обрати найбільш прийнятний для даних умов. Шляхом "накладання" варіантів кожного вихідного положення на інші можна буде обрати їх сукупність і побудувати на основі їх взаємопереплетіння максимально наближений до оптимуму (до ідеалу) варіант нової (новітньої) аграрної політики. Безваріантний характер розробки з самого початку означатиме її недосконалість за формою, сутністю і результативністю.