18.5. Формування резервів для покриття можливих втрат банку від активних операцій

У процесі своєї діяльності комерційні банки, як зазна­чалося, певною мірою ризикують, здійснюючи активні операції. Тому з метою підвищення надійності та стабільності банківсь­кої системи, захисту кредиторів і вкладників вони формують ре­зерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій.

Одним із таких резервів є резервний фонд комерційного банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встанов­люється загальними зборами акціонерів банку.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не меншим 5 % від прибутку банку і не більшим 25 % розміру регулятивного капіталу банку.

Наступним видом резервів комерційного банку є резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями бан­ків. Порядок формування та нормативи відрахувань до нього встановлює Національний банк України.

Комерційні банки також формують резерви для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості і від операцій з цінними паперами. Порядок формування та використання таких резервів також регламентується Національним банком України.

Комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті їх кредитної діяль­ності. Вони зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом і процентами за всіма вида­ми наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за депозитами, кредитами іншим банкам, суб'єктам госпо­дарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), за наданими гарантіями та поручительствами (авалі), зобов'язаннями з кредитування.

Не створюється резерву за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного коме­рційного банку.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгова­ності, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмір резер­ву визначається відповідно до загальної суми всіх кредитів, кла­сифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Розрізняють резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.

Нестандартна кредитна заборгованість включає кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

Резерв під стандартну кредитну заборгованість ураховується комерційним банком під час розрахунку розміру капіталу та від­повідних економічних нормативів, установлених Національним банком України.

Визначаючи розмір резерву, комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів і депозитів та оцінюють кредитні ризики з урахуванням таких чинників;

• фінансового стану позичальника;

• стану обслуговування позичальником кредитної заборгова­ності;

• рівня забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінювання фінансового стану клієнтів-позичальни­ків установлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог Положення про резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків та рекоменда­цій Національного банку України. Ці критерії мають бути обґру­нтованими, технічно виваженими і встановлюватися на основі аналізу балансів у часі та звітів про фінансові результати діяль­ності клієнтів-позичальників.

Методика оцінювання фінансового стану позичальника регла­ментується окремим положенням, затвердженим правлінням ко­мерційного банку.

Комерційний банк оцінює фінансовий стан позичальника і пе­рспективи повернення кредитів та депозитів перед наданням йо­му кредиту чи депозиту.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспек­тив його розвитку підприємства класифікують за такими катего­ріями:

• клас «А» — фінансова діяльність дуже успішна і дає змогу погашати основну суму кредиту та проценти за нею у встановле­ні строки. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова ді­яльність і надалі здійснюватиметься на такому самому високому рівні;

• клас «Б» — фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом три­валого часу;

• клас «В» — фінансова діяльність задовільна, але спостеріга­ється чітка тенденція до погіршення;

• клас «Г» — фінансова діяльність погана, і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів;

• клас «Д» — фінансова діяльність свідчить про збитки, і оче­видно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за нею не мо­жуть бути сплачені.

Стан обслуговування позичальником кредитної заборгованос­ті за основним боргом та процентів за нею є:

— «добрим», якщо заборгованість за звичайним або пролон­гованим до 90 днів кредитом і проценти за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи ка­лендарних днів;

— «слабким», якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та проценти за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів або кредит пролонговано з понижен­ням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але проценти сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

— «незадовільним», якщо заборгованість за кредитом про­строчена понад 90 днів або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

Відповідно до перелічених вище критеріїв кредитний порт­фель комерційного банку (валовий кредитний ризик) класифіку­ється за такими групами:

Фінансовий стан позичальника	Обслуговування боргу позичальника
	Добре	Слабке	Недостатнє
А	Стандартний	Під контролем	Субстандартний
Б	Під контролем	Субстандартний	Субстандартний
В	Субстандартний	Субстандартний	Сумнівний
Г	Сумнівний	Сумнівний	Безнадійний
Д	Сумнівний	Безнадійний	Безнадійний

У класифікації кредитного портфеля за ступенями ризику і віднесенні до груп, за якими обчислюється резерв за враховани­ми векселями, факторингом, гарантіями, до уваги береться тільки термін погашення позичальником простроченої заборгованості. У зв'язку з цим розрізняють такі види кредитної заборгованості:

— стандартну, за якою строк погашення чи повернення, пе­редбачений договірними умовами, ще не настав;

— сумнівну — заборгованість за опротестованими векселями з терміном прострочки не більше ЗО днів; заборгованість за фак­торинговими операціями (за основним боргом чи черговим пла­тежем) та за виконаними (сплаченими) гарантіями банком стано­вить не більше 90 днів після настання строку платежу, перед­баченого договірними умовами;

— безнадійну заборгованість за опротестованими векселями з терміном прострочки понад ЗО днів; заборгованість за факторин­говими операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за гарантіями, виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов'язань зі строком понад 90 днів після на­стання терміну платежу, передбаченого договірними умовами.

На підставі класифікації позик комерційний банк створює ре­зерв для кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву.

Резерв розраховується від чистого кредитного ризику, при ви­значенні якого сума валового кредитного ризику за кожною кре­дитною операцією окремо може зменшуватися на вартість прийн­ятого забезпечення (безумовних гарантій та предметів застави).

Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку чистого кредит­ного ризику (резерву під кредитний ризик), — це гарантії:

• Кабінету Міністрів України;

• банків, які мають офіційний кредитний рейтинг, не нижчий ніж «інвестиційний клас»;

• урядів країн категорії «А» (Австралія, Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксем­бург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія);

• міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк рекон­струкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку).

Предметами застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб — майнових поручителів), що беруться до розрахунку чистого кредитного ризику (резерву під кредитний ризик), є:

• майнові права на грошові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий ніж «інвестиційний клас»;

• майнові права на грошові депозити, розміщені в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, що обумовлено договором, у разі неви­конання позичальником зобов'язань за кредитом;

• дорогоцінні метали, які належать позичальникові і перебу­вають на зберіганні в банку-кредитор і, за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконання позичальником зо­бов'язань за кредитом;

• державні цінні папери;

• недержавні цінні папери — акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати;

• зареєстроване нерухоме майно;

• рухоме майно;

• інші майнові права.

Сума гарантій та вартість предметів застави береться до роз­рахунку чистого кредитного ризику (резерву під кредитні ризи­ки) з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції (табл. 18.4).

Таблиця 18.4

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення (застави), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
	майнових прав на грошові депозити, іменні депозитні сертифікати, випущені банком-кредитором . майнових прав на грошові кошти за операціями з розміщення/залучення коштів між двома банками, що здійснюються в різних валютах		банківських металів	державних цінних паперів	недержавних цінних паперів	нерухомого майна, що належить др. Житлового фонду, іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів		іншого нерухомого майна	Майнових прав на майбутнє нерухоме майно, що належить до житлового фонду (береться до розрахунку протягом двох років з дня отримання кредиту	Рухомого майна, дорогоцінних металів	Інших майнових прав
	у валюті, що відповідає валюті наданого кредиту, або у ВКВ	у валюті, що є відмінною від валюти наданого кредиту				за кредитами в грн..	за кредитами в іноземній валюті
Стандартна
Під контролем
Субстандартна
Сумнівна
Безнадійна

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:

• строкові депозити, розміщені в інших банках, і сумнівна за­боргованість за ними (балансові рахунки 1502, 1510, 1512, 1515, 1516, 1517,1581);

• кредити, які надані іншим банкам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 1521, 1522, 1523, 1524, 1525, 1526 КА, 1527, 1582, 1600 А);

• вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єк­тами господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балан­сові рахунки 2030,2036 КА, 2037, 2093),

• кредити, що надані за операціями РЕПО суб'єктам господа­рювання (балансові рахунки 2010, 2016 КА);

• кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам го­сподарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові ра­хунки 2020, 2026 КА, 2027,2092);

• кредити суб'єктам господарювання в поточну діяльність, в інвестиційну діяльність і сумнівна заборгованість за ними (балан­сові рахунки 2062, 2063, 2065, 2066 КА, 2067, 2071, 2072, 2073, 2074,2075, 2076 КА, 2077,2096, 2097) ;

• іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2082, 2083, 2085, 2086 КА, 2087, 2095) ;

• кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2102, 2103, 2105, 2106 КА, 2107, 2112, 2113, 2115, 2116 КА, 2117, 2190,2191, 2198, 2199);

• іпотечні кредити, що надані органам державної влади та мі­сцевого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними (ба­лансові рахунки 2122, 2123, 2125, 2126 КА, 2127, 2132, 2133, 2135, 2136 КА, 2137);

• кредити на поточні потреби та в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (ба­лансові рахунки 2202, 2203, 2205, 2206 КА, 2207, 2211, 2212, 2213, 2215, 2216 КА, 2217, 2290, 2291);

• іпотечні кредити, що надані фізичним особам, і сумнівна за­боргованість за ними (балансові рахунки 2232, 2233, 2235, 2236 КА, 2237, 2295);

• кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2220, 2226 КА, 2227, 2292);

• кредити овердрафт, що надані суб'єктам господарювання та фізичним особам (балансові рахунки 2600 А, 2605 А, 2620 А, 2625 А, 2650 А, 2655 А);

• гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, що надані банкам (позабалансові рахунки 9000, 9001, 9002, 9003);

• сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, вида­ними іншим банкам (балансовий рахунок 1589);

• гарантії та авалі, що надані клієнтам (крім банків) (позаба­лансові рахунки 9020, 9023);

• сумнівні гарантії, що надані банкам і клієнтам (позабалансо­ві рахунки 9090, 9091).

Банки можуть класифікувати заборгованість за кредитними операціями та на підставі цієї класифікації формувати порт­фель однорідних споживчих кредитів, а також резерв за цим портфелем.

Однорідні споживчі кредити — це кредити на поточні по­треби, які надані позичальникові — фізичній особі і загальна сума яких за одним чи кількома кредитними договорами (неза­лежно від наявності забезпечення) не перевищує 20 000 грн.

Портфель однорідних споживчих кредитів — це загальна сума заборгованості за однорідними споживчими кредитами (балансові рахунки 2202, 2203, 2206, 2207, 2290, 2620А, 2625А), що надані банком на поточні потреби позичальникам — фізичним особам, у кредитних договорах з якими є письмова згода позичальника на надання банком відповідної інформації до бю­ро кредитних історій та інформація за цими договорами в ньому розміщена.

Категорія заборгованості за кредитами, які включені до порт­феля однорідних споживчих кредитів, визначається банком що­місяця залежно від кількості днів прострочення основного боргу та/або відсотків/комісій за ним (табл. 18.5):

Таблиця 18.5