18.6. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності

Фінансова звітність являє собою систему взаємо­пов'язаних узагальнених показників, що відображають фінансо­вий стан та результати діяльності банку за звітний період. Вона складається за допомогою підрахування, групування і спеціаль­ної обробки даних поточного бухгалтерського обліку.

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового об­ліку, регулюється міжнародними стандартами та чинним законо­давством України. Фінансова звітність ґрунтується на даних ана­літичного й синтетичного обліку.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, які забезпечуються доку­ментуванням банківських операцій, проведенням періодичних ін­вентаризацій, за допомогою яких контролюються та уточнюють­ся наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Обов'язковою вимогою до фінансової та статистичної звітнос­ті є її порівнянність, можливість зіставлення показників звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінан­совому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківсь­ких операцій.

До складу фінансової звітності включають бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки.

До статистичної звітності належить звітність про креди­тні та депозитні операції в національній та іноземній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банків­ські операції.

Банківський баланс — це головний документ, у якому відо­бражаються всі операції, що їх здійснює банківська установа про­тягом певного періоду. Він відбиває стан активів, пасивів та влас­ного капіталу у грошовій формі на певну дату. Актив і пасив балансу поділяються на окремі статті. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщують­ся згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зобов'язань (пасивні рахунки).

Комерційні банки складають щоденні й місячні баланси. Що­денне складання балансу є особливістю бухгалтерського обліку в банках. Воно забезпечує щоденний і повний облік банківських операцій та контроль за наявністю грошових коштів і цінностей, які розміщені в банку.

Баланс містить лише залишки (сальдо) рахунків бухгалтерсь­кого обліку на певну дату, тому в банківській практиці його на­зивають сальдовим. Крім сальдових та оборотно-сальдових бала­нсів (місячний баланс з інформацією про обороти та вихідні залишки за балансовими та позабалансовими рахунками), комер­ційні банки складають місячний балансовий звіт. Він характери­зує фінансовий стан банку, відбиває його активи, зобов'язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Усі суми в балансовому звіті розподіляються за ознаками резидентності та виду валюти.

Активи балансового звіту комерційного банку включають такі основні статті:

1.Валюта, монета і банківські метали.

2. Дорожні та інші чеки.

3. Кошти на кореспондентських рахунках у НБУ та в інших банках.

4. Депозити та кредити в банках.

5. Цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції.

6. Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам.

7. Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

8. Нематеріальні активи.

9. Матеріальні активи. 10. Інші активи.

Пасиви в балансовому звіті відображені в таких статтях:

1.Кореспондентські рахунки НБУ та інших банків.

2. Депозити та кредити, отримані від інших банків.

3. Кредити, отримані від НБУ.

4. Строкові депозити клієнтів та кошти до запитання.

5. Інші зобов'язання.

6. Власний капітал.

Фінансові результати діяльності комерційного банку відбива­ються у квартальному звіті про прибутки та збитки. Інформація про доходи та витрати наводиться у двох колонках: перша деталізує доходи або витрати за звітний квартал поточного року наростаючим підсумком, а друга — за відповідний період минулого року.

Звіт про прибутки та збитки ґрунтується на концепції грошо­вих потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми звітності розмі­щені у її лівій частині, а витратні — у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ре­сурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. Доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, у якому були зроблені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів. Якщо очікується, що економічні ви­годи виникатимуть протягом кількох звітних періодів І зв'язок з доходом може бути визначений попередньо, витрати відобража­ються у звіті про прибутки та збитки на підставі систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати роз­глядаються як зношення або амортизація.

У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерцій­ного банку можна подати так:

Таблиця 18.8

Доходи	Витрати
Процентні доходи	Процентні витрати
Комісійні доходи	Комісійні витрати
Результат від торговельних операцій
Інші банківські операційні доходи	Інші банківські операційні витрати
Інші небанківські операційні доходи	Інші небанківські операційні витрати
Зменшення резервів за заборгованістю	Відрахування в резерви
Непередбачені доходи	Непередбачені витрати
	Прибуток (збиток) до сплати податку
	Податок на прибуток
	Чистий прибуток (збиток)

Як уже зазначалося, статті доходів і витрат ураховуються та оцінюються в момент продажу активу або в міру надання послуг. Усі доходи і витрати установи, що стосуються звітного періоду, мають відображатися у цьому самому періоді незалежно від того, коли були отримані або сплачені кошти. Витрати та доходи, пов'язані з цими витратами, мають відбиватися у бухгалтерсько­му обліку в той самий звітний період.

Згідно з Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» су­купність усіх доходів має назву «валові доходи», а сукупність ви­трат — «валові витрати».

Виходячи з цього при визначенні прибутку, що оподаткову­ється, валовий дохід комерційного банку за звітний період змен­шується на суму валових витрат та суму амортизаційних відраху­вань.

Важлива особливість: розрахунок оподатковуваного прибутку безпосередньо не пов'язаний з формуванням балансового прибу­тку комерційного банку як платника податку. У зв'язку з цим ко­мерційними банками здійснюються два види обліку: фінансовий та податковий.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати комерційного банку і використо­вується для складання податкової звітності (декларації про при­буток банківської установи та додатків до неї) а фінансовий облік — для складання звітності про прибутки та збитки, тобто для визначення фінансового результату.

Порядок ведення податкового обліку визначається банком са­мостійно відповідно до зазначеного вище Закону, порядок веден­ня фінансового обліку — Національним банком України.

Банківські доходи та витрати обліковуються на рахунках шос­того і сьомого класів, а прибуток — на рахунках п'ятого класу. Розподіл прибутку, отриманого за рік, відбувається на зборах ак­ціонерів банку., але, як правило, правління банку для фінансування своєї поточної діяльності протягом звітного року використовує отриманий прибуток, а на зборах тільки затверджують фактичний розподіл прибутку. Такий порядок можливий тоді, коли комерцій­ний банк спроможний спрямувати кошти на формування резерв­ного фонду та резервів для покриття можливих втрат від активних операцій. Вимоги НБУ щодо обов'язкового формування банками необхідних резервів для покриття можливих втрат від активних операцій змушують банки приділяти цьому питанню постійну ува­гу і скориговувати розмір прибутку у разі невідповідності фактич­но створених резервів їх розрахунковим сумам.