18.4. Управління банківськими ризиками Поняття та мета процесу управління банківськими ризиками

Процес управління ризиками, як правило, не має на меті усунення ризику, а спрямований на забезпечення отримання бан­ком відповідної винагороди за прийняття ризику.

Управління банківськими ризиками — це процес, за допомо­гою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, оцінює їх величину, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також ураховує взаємозв'язки між різними категоріями (видами) ризиків.

Мета управління банківськими ризиками — сприяти підви­щенню вартості власного капіталу банку, одночасно забезпечую­чи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме: клієн­тів та контрагентів; керівників; працівників; спостережної ради й акціонерів (власників); органів банківського нагляду; рейтингових агентств, інвесторів та кредиторів; інших сторін.

Процес управління ризиками охоплює всі види діяльності ба­нку, які впливають на параметри його ризиків та має бути безпе­рервним процесом аналізу ситуації та оточення, в яких виника­ють ризики, і прийняття управлінських рішень щодо впливу на самі ризики та/або на рівень уразливості (експозиції) банку до та­ких ризиків.

Управління ризиками має відбуватися на тому рівні організа­ції, де ризик виникає, а також (за допомогою функцій незалежної перевірки і контролю ризиків) на найвищих рівнях управління і на рівні спостережної ради.

Етапи процесу управління банківськими ризиками

Існує п'ять взаємопов'язаних етапів процесу управління банківськими ризиками:

• ідентифікація (виявлення) ризику;

• кількісна та якісна оцінка (вимірювання) ризику;

• мінімізація ризиків;

• контроль за ризиком;

• моніторинг ризику.

Незалежно від своєї структури кожна система управління ри­зиками має включати такі елементи:

виявлення ризику. Належне виявлення ризику — це насампе­ред визнання та розуміння наявних ризиків або ризиків, що мо­жуть виникнути у зв'язку з новими діловими ініціативами. Вияв­лення ризику має бути постійним процесом, що має здійсню­ватися як на рівні окремої операції, так і на рівні портфелів;

вимірювання ризику. Точне і своєчасне вимірювання ризиків є надзвичайно важливим компонентом ефективного управління ризиками. Банк, який не мас системи вимірювання ризиків, має обмежену здатність контролювати ризики або здійснювати їх мо­ніторинг. Крім того, розвиненість інструментів управління ризи­ками, які використовує банк, має бути адекватною складності і рівню ризиків, які він узяв на себе. Банк має періодично переві­ряти надійність інструментів вимірювання, які він використовує. Належні системи вимірювання ризиків передбачають оцінювання як окремих операцій, так і портфелів. Основними методами оці­нювання банківських ризиків, які найчастіше використовуються в сучасній світовій практиці і дедалі більшого поширення набу­вають в Україні, є: метод аналогій, експертний метод, метод фі­нансових коефіцієнтів, статистичні методи;

мінімізація ризиків. У процесі мінімізації банківських ризиків банк може вдатися до різних методів (див. розд. 9.5). Вибір мето­ду або групи методів управління банківськими ризиками зале­жить від стратегії конкретного банку, ставлення керівництва до проблеми ризику, рівня підготовки працівників банку, кола кліє­нтів та особливостей того сегмента ринку, що його обслуговує банк. Так, для спеціалізованих банків можливості застосування методу диверсифікації обмежені. Банк, який працює з невелики­ми клієнтами, може не встановлювати лімітів.

Якщо рівень ризику з якоїсь причини не вдається мінімізувати, керівництво банку може прийняти рішення про його обмеження. Обмеження ризику або його зниження до допустимого рівня дося­гається обмеженням обсягів операцій, у зв'язку з якими виникає ризик, і/або скороченням періоду, протягом якого банк наражаєть­ся на відповідний ризик. Обмеження обсягів операцій забезпечує зменшення можливих втрат, а скорочення ризикового періоду дає змогу знизити ймовірність настання негативної події.

У своїй діяльності банки можуть використовувати методи уникнення ризику, відмовляючись від проведення певних фінан­сових операцій, освоєння нових ринків, упровадження нових по­слуг і продуктів та інших дій, які супроводжуються підвищеним ризиком. Але в банківській практиці, на відміну від решти видів бізнесу, такий підхід не завжди прийнятний. Якщо компанія мо­же працювати без залучення кредитних ресурсів, розміщення коштів на депозитах, купівлі цінних паперів, проведення експор­тно-імпортних операцій і завдяки цьому уникнути багатьох видів ризиків, то для банку такий шлях неприйнятний. Адже більшість банківських операцій зумовлюється насамперед потребами клієн­тів, без яких банк існувати не зможе;

• контроль ризику. Банк має встановити обмеження і довести їх до виконавців за допомогою положень, стандартів та/або про­цедур, які визначають обов'язки і повноваження працівників. Ці контрольні обмеження мають бути дійовими інструментами управління, які можна уточнювати в разі зміни умов або рівня

толерантності до ризику. Банк має визначити послідовність про­цесу надання дозволів на виключення або зміни обмежень ризи­ку, якщо вони є обґрунтованими;

• моніторинг ризику. Банки мають здійснювати моніторинг ри­зиків для забезпечення своєчасного відстеження рівнів ризиків і винятків із тих чи інших правил. Звіти про моніторинг мають бути регулярними, своєчасними, точними та інформативними і надава­тися відповідним посадовим особам для вжиття необхідних заходів.

Банк має забезпечити систематичне здійснення аналізу ризи­ків, спрямованого на їх виявлення та оцінювання їх величини. Мета аналізу — зрозуміти сутність ризиків, на які наражається банк, та визначити, чи не стануть вони перешкодою для виконан­ня його завдань, стратегії та політики. Тому такий аналіз повинен здійснюватися постійно як на рівні установи в цілому., так і на рі­вні окремих підрозділів та включати виявлення, вимірювання й оцінювання всіх видів ризиків. При цьому важливо з'ясувати зв'язок і взаємний вплив між різними категоріями ризиків. Отже, управління ризиками має супроводжуватися переглядом завдань, обраної стратегії, розробленої організаційної структури та меха­нізмів контролю.