Порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості комерційних банків

Комерційні банки зобов'язані формувати резерви для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, яка обліковується за балансовими рахунками 1811, 1819, 2800, 2801, 2809, 2889, 3510, 3519, 3540, 3541, 3548, 3550, 3551, 3552, 3559,3580,3710.

Під дебіторську заборгованість за операціями з грошово-речовими лотереями (рахунок 2805), за індексацією грошових за­ощаджень (рахунок 2806), резерви не формуються.

Щомісячно визначається рівень ризику від дебіторської забор­гованості та коригується розмір резервів відповідно до загальної суми дебіторської заборгованості, що класифікується за групами ризику.

Класифікація дебіторської заборгованості за групами ризику здійснюється залежно від строків її погашення згідно з укладе­ними договорами, а за відсутності договірних умов — залежно від строків перебування її на балансі.

Роботу щодо визначення розміру резервів комерційні банки повинні розпочинати з інвентаризації дебіторської заборгованос­ті. Дебіторська заборгованість, яка виникла на підставі договорів або документів, що їх замінюють, у зв'язку з невиконанням їхніх умов (неповернення коштів при попередній оплаті, неотримання товару, невиконання послуг або будь-яких інших операцій, пе­редбачених угодами чи іншими документами) обліковується за такими рахунками:

1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою»;

1819 «Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками»;

2800 «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських дорогоцінних металів для клієнтів»;

2809 «Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієн­тами банку»;

3510 «Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів і малоцінних та швидкозношуваних предметів»;

3519 «Інша дебіторська заборгованість за господарською дія­льністю банку»;

3540 «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної ва­люти та банківських металів за рахунок банку»;

3541 «Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку»;

3548 «Дебіторська заборгованість за фінансові послуги, які надані банком»;

3550 «Аванси працівникам банку на витрати з відрядження»;

3551 «Аванси працівникам банку на господарські витрати». Дебіторська заборгованість, що обліковується за рахунками,

переліченими в пункті 2.1.1, класифікується залежно від строків перебування її на балансі.

Дебіторська заборгованість, яка виникла не на підставі дого­ворів, обліковується за такими рахунками:

3552 «Нестачі та інші нарахування на працівників банку»;

3559 «Інша дебіторська заборгованість працівників банку»;

3710 «Дебетові суми до з'ясування».

Дебіторська заборгованість, яка виникла не на підставі дого­ворів, класифікується виходячи з кількості днів від початку її ви­никнення на балансі.

Частина дебіторської заборгованості, яка належить до груп ризику II—-IV, відбивається у балансі як сумнівна щодо повер­нення та перевраховується відповідно на балансових рахунках 1880,2889,3580.

За результатами інвентаризації дебіторська заборгованість розподіляється за групами ризику. Таких груп чотири. Сума дебі­торської заборгованості, що віднесена до І групи ризику, — стан­дартна. Заборгованість І—IV груп — нестандартна.

Розмір резервів диференціюється залежно від класифікації де­біторської заборгованості за групами ризику окремо для заборго­ваності, що виникла на підставі договорів, з урахуванням кілько­сті днів прострочення і для заборгованості, що виникла не на підставі договорів, а залежно від часу її перебування на балансі.

Якщо дебіторська заборгованість виникає не на договірних умовах, а па підставі інших документів (аванси на відрядження, господарські витрати тощо), строки її Повернення визначаються згідно з чинним законодавством України.

Комерційні банки формують резерви під можливі втрати від сумнівної дебіторської заборгованості у повному обсязі в межах розрахункових сум відповідно до сум дебіторської заборгованос­ті за групами ризику та встановленого рівня резервів.

Дебіторську заборгованість, списану за рахунок резервів, коме­рційні банки мають ураховувати за позабалансовими рахунками.

Комерційні банки зобов'язані продовжувати роботу з клієнта­ми щодо погашення ними дебіторської заборгованості до закін­чення строку позовної давності згідно з чинним законодавством України,

Дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої за­кінчився, списується з позабалансових рахунків.

Методика оцінювання фінансового стану позичальника та її практичне застосування, порядок формування резервів під кре­дитну та дебіторську заборгованість, рівень роботи з проблем­ною заборгованістю — все це важливі ланки процесу управління кредитно-інвестиційною діяльністю у банку. Формування якіс­ного кредитно-інвестиційного портфеля — головне завдання кредитної політики комерційного банку. Реалізація кредитної політики насамперед передбачає залучення необхідних важелів та інструментів, які уможливлюють надання кредитів необхід­ної якості, спонукають до здійснення постійного моніторингу за своєчасним погашенням кредитів та процентів за їх користуван­ня. Крім існування тісного та ефективного зв'язку між відповід­ними підрозділами банку, задіяними у підготовці та наданні кредиту, великою мірою успіх залежить від нормативних та ме­тодологічних розробок для оцінювання бізнес-проектів, позича­льників, застосуванні сучасних та ефективних підходів в оціню­ванні кредитних ризиків.

Сучасна практика кредитування українських банків показує, що раз і назавжди застрахуватися від певних видів ризику не­можливо. Так, наприклад, протягом 2005—2006 рр. попитом ко­ристувалися кредити в іноземній валюті, обсяг яких уже досяг 50 % від усіх наданих. Макроекономічна ситуація, а особливо коливання курсів американського долара та євро, підводить фа­хівців Національного банку України до висновків щодо введен­ня обмежень на ці види кредитів. Таке рішення може спричини­ти серйозні проблеми для тих банків, які нарощували валютні кредити, залучаючи відповідні валютні депозити. У депозитних угодах передбачаються істотні умови щодо кінцевого строку дії зазначених угод та процентної ставки, оскільки швидко на такі зміни не зреагуєш.

Ще одна проблема. Макроекономічна стабільність останніх років сприяла тому, що населення України стало частіше звер­татися до банків у ролі як вкладника, так і позичальника. Проте зростання цін на споживчі товари та комунальні послуги нега­тивно вплине на рівень доходів населення, а отже, ризик непо­вернення кредитів фізичними особами зростатиме. Найбільше подорожчання стосується електроенергії, газу, тепла та води, пасажирського залізничного транспорту, вантажних перевезень. Зростання цін саме на ці товари та послуги тягне за собою не­впинне зростання цін на споживчі товари. Така негативна тен­денція із зростанням цін тільки почала формуватися як загроза для всіх верств населення і в найближчі кілька років тільки по­силюватиметься. Цілком імовірно, що наслідками цього буде не тільки непогашення споживчих кредитів, а й зменшення вкладів населення.