1.3.11 Розробка варіантів раціонального користування

У середньому, на кожного громадянина України виготовляється більше 3 кг фарби на рік. Сучасний ринок лакофарбових матеріалів (ЛФМ) досить насичений і пропонує продукцію різного технологічного рівня та якості.

З якістю та екологічними характеристиками лакофарбових матеріалів пов’язаний рівень якості умов життя людини. Спеціалісти стверджують, що в залежності від обраних будівельних та лакофарбових матеріалів, матеріалів для оздоблення та меблів, в житлових приміщеннях може бути в 2-10 разів більше шкідливих речовин, ніж на відкритому повітрі.

Найбільш важливі екологічні аспекти життєвого циклу лакофарбових матеріалів стосуються розчинників, важких металів та інших токсичних речовин, що використовуються в процесі їх виробництва, застосування та під час експлуатації лакофарбового покриття.

Обираючи лакофарбові матеріали споживачу слід уважно вивчити призначення, якісні, екологічні та інші характеристики. Нажаль, на ринку поширене явище, коли маркування лакофарбової продукції є самодеклаціями виробника, які не мають нічого спільного з її покращеними екологічними характеристиками та оцінкою відповідності.

СОУ ОЕМ 08.002.12.019 «Будівельні лакофарбові матеріали. Екологічні критерії оцінки життєвого циклу»

Екологічно сертифікована та маркована продукція – переваги для довкілля та здоров’я:

• Більш чисті технології виробництва

• Без вмісту дуже високотоксичних речовин

• Без вивільнення формальдегіду, фенолу, бензолу, толуолу, ксилолу після покриття

• Вміст важких металів у домішках на 20 відсотків нижче встановлених державних вимог

• Вміст ароматичних вуглеводнів на 20 відсотків нижче встановлених державних вимог

• Вміст летучих органічних сполук (ЛОС) на 20 відсотків нижче встановлених державних вимог

• Вміст кобальту в алкідних фарбах, в якості сикативу менш ніж 0,1 відсотка

• Вміст вторинної сировини в матеріалах для пакування менше 30 відсотків

Визнаються результати випробувань випробувальних лабораторій, акредитованих на відповідність вимог міжнародного стандарту ISO 17025 (ДСТУ ISO 17025).

Розробка і виробництво нових металевих конструкційних матеріалів підвищеної корозійної стійкості шляхом усунення з металу або сплаву домішок, прискорюючих корозійний процес (усунення заліза з магнієвих або алюмінієвих сплавів, сірі із залізних сплавів і так далі), або введення в сплав нових компонентів, що сильно підвищують корозійну стійкість (наприклад, хрому в залізо, марганцю в магнієві сплави, нікелю в залізні сплави, мідь в нікелеві сплави і так далі). Перехід у ряді конструкцій від металевих до хімічно стійких матеріалів (пластичні високополімерні матеріали, скло, кераміка і ін.).

Раціональне конструювання і експлуатація металевих споруд і деталей, передбачає:

– виключення несприятливих металевих контактів або їх ізоляція;

– усунення щілин і зазорів в конструкції;

– усунення зон застою вологи, ударної дії струменів і різких змін швидкостей потоку в конструкції.

1.3.12 Вибір ефективних інгібіторів корозії

Інгібітори корозії з кожним роком набувають всього більшого значення в протикорозійному захисті металевих виробів в різних областях техніки. Захист металів від корозії інгібіторами заснована на властивості деяких індивідуальних хімічних сполук або їх сумішей зменшувати швидкість корозійного процесу при введенні їх в корозійне середовище.

Перевагами цього способу є простота і дешевизна. При цьому вдається значно подовжити термін служби устаткування, а у ряді випадків – використовувати для його виготовлення звичайні сплави замість легованих.

Розроблений новий метод протикорозійного захисту, заснований на введенні інгібіторів в лакофарбові покриття. В цьому випадку при проникненні електролітів через лакофарбові покриття пасивуючі іони інгібіторів, відщеплюючись, завдяки гідролізу або дисоціації, запобігають корозійним процесам. У полімерне покриття вводять водорозчинні інгібітори, або інгібірування покриттів здійснюється масло-розчинними речовинами.

Залежно від тривалості тимчасового захисту застосовуються міжопераційний захист і консервація.

Міжопераційний захист – це захист від корозії деталей і вузлів на всіх стадіях їх виготовлення (у тому числі і перервах між операціями обробки деталей), при проведенні контрольних операцій, в процесі збірки і при складському зберіганні, особливо на складах без навісу.

Консервація – захист від корозії металевих виробів на певний термін в період зберігання їх на складі або при транспортуванні в різних кліматичних умовах [25, с.298].

В даний час для тимчасового захисту переважно використовуються пластичні мастила, які різко погіршують товарний вид виробу, вимушують застосовувати додаткову упаковку, не забезпечують необхідних термінів захисту; крім того, розконсервація виробів, покритих мастилами, дуже трудомістка. Інгібірувані лакофабові покриття для тимчасового захисту металів залежно від призначення розділяються на дві основні групи: що не знімаються і знімаються.

Інгібірувані полімерні покриття для тимчасового і міжопераційного захисту виробів

Покриття, що не знімаються:

Фарба ГФ-570К – На відкритому повітрі до 1 року, в неопалювальних складах 5-6 років.

Емаль МС-1181 - Те ж саме.

Покриття, що знімаються:

І. Покриття, що змиваються

Склад ІС-1 – в неопалювальних складах 2-3 року.

Склад ІСМ-3 – в неопалювальних складах 3-5 років.

ІІ. Знімні покриття

Склад ФП-6 – на відкритому повітрі до 2 років, в неопалювальних складах 8-10 років.

Склад ХП-1 – на відкритому повітрі до 3 років, в неопалювальних складах 10 років.

Лак 596 – в неопалювальних складах 2-3 року.

Склад ХВ-036 – Те ж саме.

Склад ХС-567-Б – міжопераційний захист металу.

Склад ЛСП – на відкритому повітрі до 2 років, в неопалювальних складах 8-10 років.

Склад АК-5 35 – міжопераційний захист.

Склад ЗІПУ – на складі в ящиках до 20 років (у різних кліматичних умовах).

Склад АБЦУ – те ж саме.

Склад АЦЗК – та складі в ящиках до 8 років в різних умовах.

Склад ПВБ – на складі в ящиках до 5 років в різних умовах.

Склад "Плезар-1" – на відкритому повітрі до 3-4 років.

Склад "Плезар-2" – в неопалювальних складах до 5 років. [31, с.106]

Інгібірувані покриття, що не знімаються, призначені для захисту металів і металевих виробів на період монтажу, транспортування і зберігання. При необхідності подальшого фарбування виробів інгібірувані покриття можна не видаляти.

Інгібірувані лакофарбові покриття, що знімаються, призначені для захисту металів і металевих виробів, що не підлягають забарвленню, на період монтажу, транспортування і зберігання; після виконання захисних функцій покриття віддаляється.

Інгібірувані покриття, що знімаються, розділяються на покриття, що змиваються, які після виконання захисних функцій віддаляються розчинниками, і знімні покриття, які легко віддаляються у вигляді суцільної плівки.

Прикладом застосування інгібіторів є захист чавунних плит в Софійському соборі.