Вступ

Дністе́р (молд. Nistru; антична назва — грец. Τύρας, лат. Tyras) — річка на південному заході України та в Молдові (частково на кордоні обох країн). При впадінні до Чорного моря утворює Дністровський лиман. Третя за довжиною в межах України(після Дніпра й Південного Бугу) та 9-та — в Європі.

Від Галича до Хотина річка утворює Дністровський каньйон, який з 2008 року внесено до списку семи природних чудес України.

Дністер у середній течії слугує історичним кордоном між давніми культурно-етнографічними регіонами Буковиною таГаличиною, у середній та нижній — між Поділлям та Бессарабією.

Довжина річки 1 362 км (в Україні — 705 км), площа басейну 72 100 км². Середня річна витрата води в гирлі — 300 м³/с, річний стік — бл. 10 км³. Середній похил річки 0,56 м/км

Дністер у верхній частині (в межах Українських Карпат) — типова гірська річка з вузькою й глибокою долиною. На рівнину виходить нижче міста Старого Самбора. Звідти й до гирла Дністер має рівнинний характер. Долина стає широкою (до 13 км). Нижче міста Галича долина знову звужується — тут річка тече між Подільською височиною та підкарпатськими височинами, а також Хотинською височиною. У пониззі річка виходить на Причорноморську низовину, тут ширина її долини становить 16—22 км

Швидкість течії (в межень) у гірських районах становить 0,3—2 м/с, у середній течії, в межах Дністровського каньйону, 0,5—1 м/с (у повноводдя — 1,5—2 м/с), у пониззі — до 0,7 м/с

Заплава Дністра (в межах Верхньодністровської улоговини та в пониззі) розчленована багатьма старицями й протоками (наприклад рукав Турунчук), гирло заросло очеретом (Дністровські плавні). Ширина долини біля гирла — 16—22 км,^] у середній течії долина неширока, звивиста, багата на мальовничі краєвиди.

Живлення Дністра — мішане, з переважанням снігового. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки. Льодовий режим нестійкий.

Басейн річки лежить у межах трьох країн: Польщі, України та Молдови. Більша його частина розташована в Україні. Тут він займає значну частину територій семи областей південно-західної України (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька та Одеська області). У Молдові басейн Дністра охоплює східні та північно-східні райони республіки і займає її більшу частину (59%). У Польщі розташована лише невелика частина басейну — його північно-західні околиці (верхів'я двох лівих карпатських приток Дністра — Стривігору і Мшанки)

Українська народна етимологія пов'язує назву ріки зі словосполученням «дні стер»

Існує легенда, за якою на місці ріки був невеликий струмок, уздовж якого жили люди. Вони вели свій календар, позначаючи дні на прибережному піску. Але одного разу струмок розлився й затопив береги. Коли зранку вода зійшла, вийшли люди на берег, а їхніх позначок на піску нема. — Хто дні стер? — бідкались люди, і самі відповідали: — Та хто?! Струмок дні стер. З того часу так і стали називати струмок, який дні стер — Дністер.

Притоки

Гідрографічна сітка басейну Дністра дуже неоднорідна. Гірська й передгірська частини басейну Дністра займають 9% його площі. Тут найгустіша річкова мережа з переважанням правих приток, хоча також є немало порівняно повноводних лівих приток. У середній течії притоки переважно ліві. А в нижній течії Дністер приймає досить велику праву притоку — Реут; ліві притоки тут дрібні й часто пересихаючі річки, верхів'я яких розташовані в межах України.

Основні притоки

Праві: Стрий, Свіча, Лімниця, Луква, Бистриця, Тлумач, Реут, Бик.

Ліві: Стривігор, Верещиця, Щирка, Гнила Липа, Золота Липа, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава, Збруч,Смотрич, Студениця, Ушиця, Жван, Жванчик, Лядова, Мурафа, Русава, Ягорлик, Кучурган.

Історія геологічного розвитку

Сучасні дослідження геологів і гідрологів дозволяють приблизно визначити вік Дністра. Формування долини і русла річки пов'язане з відходом на південний схід так званого Сарматського моря.

Сарматське море утворилося у результаті з'єднання двох морських басейнів — Прикарпатського і Причорноморського. 15—20 мільйонів років тому це море вкривало великі простори — від Кременецького кряжу і Карпат до сучасного Аральського моря. Воно було неглибокою й теплою внутрішньоконтинентальною водоймою. Відступало море повільно, кілька мільйонів років, і на початку антропогеновою періоду набуло обрисів сучасних Чорного, Азовського й Каспійського морів.

З відходом Сарматського моря поступово утворювались долини і русла рік, що нині впадають у Чорне й Азовське моря. Деякі з них (притоки Дніпра, Південного Бугу та інші) в результаті вертикальних рухів кристалічної платформи та окремих блоків змінювали напрямки своїх течій, а Дністер і нині тече тією долиною, яку він розробив понад мільйон років тому.

У далекому минулому річка несла свої води широкою долиною з низькими пологими берегами. Ця долина, як вважають учені, утворилась на місці давнього розлому, що стався в кристалічному фундаменті й осадових утвореннях палеозойської ери. Близько 1 мільйона років тому Дністер був повноводнішим, а швидкість його течії — звично вищою, ніж нині. Це було пов'язано здебільшого з тим, що клімат тоді був теплим і вологим. У той час більшу частину території сучасної України вкривали густі субтропічніліси. Буйна рослинність добре акумулювала дощові води, які цілорічно численними бурхливими потоками вливались у Дніпро, Дністер та інші великі річки.

Із часом Дністер щораз глибше врізався в товщі лесових відкладів, а потім — у тверді породи, що утворились протягом давніх геологічних періодів. У Середньому Подністров'ї поступово формувалась вузька, глибока, каньйоноподібна долина, над якою місцями здіймаються 70—80-метрової висоти оголені відклади палеозойської ери. Ці скелі — пам'ятки природи. На нашій планеті вони — одні з найвизначніших пам'яток силурійського періоду, вік яких налічує понад 300 мільйонів років.

Міста над Дністром

У межах України:

• Старий Самбір, Самбір, Миколаїв, Новий Розділ, Журавно, Галич, Єзупіль, Коропець, Заліщики, Хотин, Стара Ушиця, Новодністровськ, Могилів-Подільський, Атаки,Ямпіль, Білгород-Дністровський(на Дністровському лимані).

У межах Молдови:

• Сороки, Кам'янка, Резіна, Рибниця, Дубосари, Бендери, Тирасполь.

Природа

Флора

Природна рослинність басейну Дністра найкраще збереглася в Карпатах. Серед вищих рослин найпоширенішими в горах є смерека, ялиця та бук. Основна смуга поширення цих лісів — 100—1400 м, тобто вони зростають лише в районі витоків Дністра та його карпатських приток. Нижче на схилах поширені змішані ліси. Ще нижче — листяні, серед яких основні породи: дуб, бук, граб, липа. В підліску трапляється ліщина. У вологих місцях — ясен та в'яз.

За межами Карпат природна рослинність збереглася мало. На Поділлі трапляються грабові та дубові ліси. В долинах річок дуже поширені чагарники. Придністровське Поділля – єдина в Україні територія, де зустрічаються теплолюбні ліси дуба скельного, а в урочищі Шутроминське росте кілька десятків рідкісних для Західного Поділля дерев береки^]. У зв'язку з несприятливою дією гідрологічного режиму Дністровського водосховища більшість мілководь у верхній частині водосховища позбавлені рослинності. У нижній частині рослинний покрив має фрагментарний характер. Найчастіше трапляються занурені рослини. У пригреблевій ділянці водосховища занурені рослини формують змішані зарості в суміші з нитковими водоростями.

У степовій (нижній) частині басейну ліси збереглися переважно в ярах. Уся пригирлова частина Дністра вкрита густою рослинністю (верби, тополі); вони здебільшого ростуть на прируслових валах. Поблизу лиману трапляються лише поодинокі дерева. У Дністрових плавнях переважає очерет звичайний. Зрідка можна натрапити на озерні луки. Серед водних рослин поширені рдесник, жабурник, сальвінія плаваюча, водяний горіх^[21].

У прилеглих до річки ділянках можна натрапити на рідкісні та цінні рослини, які перебувають під охороною. Серед них: Рябчик великий (заказник Стариці Дністра), ясенець білий (пам'ятка природи Заліщицька діброва), Клокичка периста (Жежавський ботанічний заказник) та інші.

Фауна

Найбагатші у фауністичному плані частини басейну річки — верхів'я й пригирлова частина. У Карпатській частині переважають тварини, характерні для решти регіонів Українських Карпат. Однак тут, через порівняно велику кількість населених пунктів, вони не так поширені, як в інших частинах Карпат. У лісах водяться козуля, борсук,заєць, білка, вепр, ласка, кіт лісовий. Часом заходять олені та рись.

Середній Дністер багатий на рибу. Тут водяться: верховодка, окунь, судак, підуст, густера, короп, краснопірка, сом, жерех. Рідкісними є марена, вирезуб і стерлядь. Із птахів найчисленніший вид — берегова ластівка, на островах водиться чимало мартинів і крячків. Є також водоплавні птахи. Часто трапляються сірі, рідше білі чаплі,лелека чорний та рибалочка.

У пониззі найбільше видів тварин зосереджено в Дністровських плавнях. Тут найчисленнішими є водоплавні та водолюбні птахи, серед яких: пелікан, лебідь, великий тамалий баклан, чапля, болотний крячок. (Див. також Нижньодністровський національний природний парк). Луки пониззя Дністра — основне місце годівлі коровайок і жовтих чапель, занесених до Червоної книги України, важливі вони і як природні нерестовища для багатьох видів риб.

Екологічний стан річки

Дністер протікає через густо заселену територію (наприклад, густота населення в Молдові — 130 осіб на км²), у межах його басейну мешкає понад 10 млн осіб. Через це рівень антропогенного навантаження на екосистему річки від витоків до гирла дуже високий. Крім того, на берегах його приток розташовані такі промислові гіганти:Дрогобицький та Надвірнянський нафтопереробні заводи, Стебницький калійний комбінат, Калуський «Хлорвініл», Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат. Тут працюють великі цукроварні та м'ясокомбінати, а безпосередньо на берегах Дністра лежать такі промислові центри, як Тирасполь (182 тис. населення), Бендери (159 тис.), а також міста Новий Розділ з ВО «Сірка», Заліщики, Могилів-Подільський, Сороки, Кам'янка, Рибниця, Дубосари з населенням до 100 тис. осіб у кожному з них, але з погано функціонуючими очисними спорудами або навіть зовсім без них.

У верхній частині басейну Дністра головними забруднювачами також є населені пункти. У межах Львівської області вздовж берегів річки розташовано 47 господарств, які спричиняють прискорене замулення й забруднення річки. Оскільки басейн Верхнього Дністра розміщений на території Львівської області, яка характеризується високим рівнем господарської діяльності, то очевидно, що тут є багато підприємств, зокрема таких, що займаються нафто- і газодобуванням. Подекуди їхні відходи без необхідної фільтрації потрапляють у річку, яка, зрозуміло ж, не може самоочиститись від такого величезного "результату виробництва". Отже, у басейні Дністра розташовані три зі ста найбільших забруднювачів природного середовища України: Акціонерне товариство "Нафтопереробний комплекс Галичина" (м. Дрогобич), Роздільське ДГХП "Сірка" і Стебницьке ДГХП "Полімінерал".  Хоча збитки від забруднення води постійно вимірюють, накладають штрафи на посадовців та притягують їх до адміністративної відповідальності, екологічна ситуація від цього, на жаль, не покращується. Позаяк очисні споруди не можуть приносити прибутків, їхнє спорудження повністю залежить від державного фінансування. До того ж трапляється, що підприємства мають істотні заборгованості за електроенергію. Зрештою, навіть залишаються без світла. Звідси випливає ще одна проблема очисних споруд: через зниження температури гине спеціально вирощений намул, який очищує воду, тому доводиться його закуповувати знову. А на це немає коштів.  У прибережній зоні річки розташовані господарські подвір'я, тваринницькі ферми, літні табори для худоби, склади міндобрив, городи, в багатьох місцях земельні площі розорюються аж до самої річки. Наприклад, на території Турківського району Дністер протікає через населені пункти Вовче, Бережок, Жукотин, Лімна, де відбувається забруднення господарсько-побутовими стоками від індивідуальної забудови та сільськогосподарських об'єктів. Досить значним джерелом забруднення є ліва притока Дністра — Стривігор, яку забруднюють Самбірський цукровий завод і невелика річка Млинівка, що приймає стоки міста Самбора. Забруднення також надходять через притоки Дністра — Верещицю, Тисменицю, Стрий та Луг, а також через очисні споруди села Стрілки й міста Старий Самбір, які працюють зі значними перебоями^[18].

Дуже шкодять Дністру екологічні катастрофи, які інколи тут трапляються. Наприклад, 1983 року після аварії на Стебницькому калійному комбінаті в річку було скинуто бл. 5 тис. тонн високомінералізованих відходів, що на тривалий час призвело до значного порушення іонно-сольового режиму. Внаслідок цього в Дністрі загинули майже всі живі організми на протязі кількох сотень кілометрів, а мільйони людей бв басе ули позбавлені джерела питної води. Збірників промислових відходів, подібних стебницькому, йні річки є декілька. Так біля села Брониця, що неподалік від Дрогобича, існує збірник кислого гудрону^[19].

Усе це негативно впливає на екологічний стан Дністра, а в майбутньому може стати згубним для багатьох екосистем річки.

Тільки-от справжньою проблемою для екології Дністра є не прибуткові підприємства, які можуть собі дозволити побудувати фільтри, а населені пункти. У річку потрапляють неочищені води каналізаційних мереж. Нині неефективно працюють очисні споруди Стрия, Хирова, Сколе, Славського, Миколаєва, смт. Івано-Франкове. У місті Турці каналізаційною мережею охоплена лише незначна частина міста, тому стічні води стікають без очистки у річку Яблунька, притоку Дністра. Ще одна притока, Малинівка, перетворена у відкриту каналізацію. Туди зливають господарсько-побутові і виробничі стоки Самбора, оскільки у місті відсутні очисні споруди.  Завдяки клопотанню державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області фінансування на очищення Дністра збільшено. Обласний фонд охорони природного середовища 2002 року надав 900 тис. грн, а у 2003-му -- 2,5 млн грн. Проте цих коштів замало, щоб поліпшити ситуацію. "Німці вважають, що це проблема економіки, а не екології", -- каже технічний координатор спільного українсько-німецького проекту "Екологічний аналіз і фахова оцінка басейну Дністра як моделі річкового ландшафту у Східній Європі" Валентин Стецюк. Наприклад, сім років тому німецькі мес-медіа "кричали" про забрудненість річки Рейн. А зараз її настільки очистили, що розводять лосося і отримують від продажу значні прибутки.  Учасники проекту "Екологічний аналіз і фахова оцінка басейну Дністра як моделі річкового ландшафту у Східній Європі" також намагаються хоч якось покращити ситуацію в Україні -- вивчають гідрологічний режим, стан сучасного сільського господарства, зміни флори і фауни під впливом діяльності людини. Такі дослідження допоможуть розробити рекомендації щодо ощадливого землекористування. Через рік, коли проект буде завершено, ці рекомендації передадуть в облдержадміністрацію. Проте не відомо, чи ця праця складе "враження" на чиновників, адже вони не надто люблять займатися "зайвими" новаторськими проектами, а надто, якщо вони виходять "знизу". Хоча нині державні організації витрачають значно більше грошей на штрафи та усунення наслідків екологічних проблем, проте не поспішають за ці ж кошти ліквідувати самі проблеми, щоб згодом отримувати гроші там, де вони зараз втрачаються.  Проте проект мав би задовольнити й екологів, адже його концепція закликає не переступати певної межі, щоб природа мала можливість самовідновлюватись, тобто не доводити до критичного моменту і не вимагати від природи більше, ніж вона може дати. Традиційно вважають, що охорона природи тільки заважає економічному розвиткові. Та, на думку екологів, охороняти навколишнє середовище можна так, що це буде економічно вигідно. Потрібно лише місцевим особливостям знайти практичне застосування. Скажімо, екологічно чисті ягоди та гриби, які ростуть у районі Верхнього Дністра, можна було б переробляти та продавати у ту ж таки Європу.  "В екології треба переходити від галузевого планування до просторового. От є, наприклад, природна одиниця -- басейн Дністра, а адміністративно вона може бути розділена. Тому владним верхівкам двох областей деколи важко дійти згоди у вирішенні деяких проблем екології річки. Тому тут потрібен "басейновий підхід", -- каже Валентин Стецюк.  На його думку, люди зовсім не думають про довкілля -- екологічна культура населення дуже низька. Наприклад, коли йдуть дощі, то у Дністер буквально стікає з усіх дворів гноївка. Екологи, які щороку проводять експедиції, знають не один факт такого недбальства. Скажімо, одного літа почистять джерела, а наступного у ньому знову повно сміття.  Смітники інколи влаштовують просто на берегах річок. Окрім різного мотлоху, туди навіть викидають трупи тварин. Отож, за таких умов не потрібно проводити особливо ретельних досліджень, щоб зрозуміти, у якому екологічному стані перебувають річки. Екологи переконані, що боротьбу за чистоту довкілля треба починати з себе і, відпочиваючи біля річки, всього-на-всього не викидати у неї бляшанок.