Тема: «Захворювання новонароджених дітей» Невідкладна допомога при асфіксії.

№ п/п	ОПЕРАЦІЯ	ЗМІСТ ТА МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАПЕЗПЕЧЕННЯ
1.	Звільнити верхні дихальні шляхи	Розповити дитину, повернути на бік, надавити на корінь язика шпателем. Видалити слиз із рота та верхніх дихальних шляхів. Використовують гумовий катетер, вільний кінець якого приєднують до електровідсмоктувача.
2.	Перед проведенням штучного дихання.	Під плечі дитини підкласти валик. Звільнити верхні дихальні шляхи, закріпити язик, щоб не западав.
3.	Проведення штучного дихання.	Вдувати повітря можна прямо в рот через декілька шарів стерильної марлі або через стерильну гумову трубку, введену у дихальні шляхи дитини.
4.	Апаратне штучне дихання.	Звільняють дихальні шляхи. Дитину кладуть на сповивальний столик з максимально запрокинутою головою, нижню щелепу відводять вперед. Рот і ніс щільно закривають маскою. Або маску прикладають тільки до рота. Проводять штучне дихання.
5.	Частота з якою проводять штучне дихання.	При оживлені новонародженого 30-40 за 1хв.
6.	Увага!	Обов’язково перед проведенням будь-якого штучного дихання звільнити верхні дихальні шляхи.

Надання допомоги при реакціях системного типу та анафілактичному шоці.

У випадках, коли підж час введення лікарського засобу з діагностичною чи лікувальною ціллю у пацієнта виникає загальна слабкість чи збудження, відчуття жару в усьому тілі, почервоніння обличчя, висип, кашель, утруднене дихання, болі в животі, необхідно проводити наступні заходи.

Перша долікарняна допомога.

1. Негайно припинити введення алергену, хворого покласти (голова повинна бути нижче ніг), повернути голову на бік, висунути щелепу.

2. Обколоти місце ін’єкції 0,3-0,5 мл 0,18% розчину адреналіну з 4,5 мл 0,9% розчину хлориду натрію.

3. До місця ін’єкції прикласти лід або грілку з холодною водою на 10-15 хв.

4. В кінцівку ввести 0,3-0,5 мл 0,18% розчину адреналіну (дітям 0,15-0,3 мл.)

5. Негайно викликати лікаря.

Перша лікарська допомога.

Якщо виконані пункти 1-5 немає позитивного ефекту, необхідно:

1. Ввести 0,3-0,5 мл (дітям 0,15-0,3 мл.) 0,18% розчину адреналіну підшкірно з інтервалами 5-10 хв. Кратність та доза адреналіну, що вводиться, залежить від тяжкості реакції та показників артеріального тиску. При тяжкому анафілактичному шоці розчин адреналіну необхідно ввести внутрішньовенно в 20 мл 40% розчину глюкози. Загальна доза адреналіну не повинна перевищувати 2 мл (дітям 1 мл) 0,18% розчину. Слід пам’ятати, що повторне ввведення малих доз адреналіну більш активне, ніж однократне введення великої дози.

2. Якщо артеріальний тиск не стабілізується, необхідно негайно починати внутрівенне капельне введення норадреналіну (або мезатону) 0,2-1,0-2,0 мл 5% розчину шлюкози.

3. Внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно ввести глюкокортикостероїдні препарати: преднізолон 60-120 мг (дітям 40-100 мг), дексаметазон 8-16 мг (дітям 4-8 мг) або гідрокортизон сукцинат або гемісукцинат 125-250 мг (дітям 25-125 мг).

4. Внутрішньом’язово ввести 2,0 мг (дітям 0,5-1,5 мг) розчину тавегілу 0,1% або супрастину 2,5% під контролем артеріального тиску.

5. При бронхоспазмі внутрішньовенно вводиться 10,0 мл 2,4% розчину еуфіліну на 0,9% розчині хлористого натрію або дексаметазон (20-40 мг).

6. Сердечні глікозиди, дихальні аналептики (строфантін, корглікон, кордіамін) вводять за показаннями.

7. При необхідності слід відсмоктати слиз з дихальних шляхів, блювотні маси та проводити оксигенотерапію.

8. Всі хворі з анафілактичним шоком повинні бути госпіталізовані. Транспортування хворих проводиться після виведення із загрозливого стану або реанімаційною бригадою, оскільки в ході евакуації можливе падіння атрерівального тиску та розвиток колапсу.

Дози препаратів, та тактика лікаря визначаються клінічною картиною, однак, у всіх випадках необхідно, в першу чергу, введення адреналіну, глюкокортикоїдів, антигістамінний препаратів.

Введення антигістамінний препаратів фенотиазінового ряду (пипольфен, дипразін та ін..) та препаратів кальці. не рекомендується.