Бронхообструктивний синдром.

В основі синдрому лежить набряк слизової оболонки бронхів, гіперпродукція харкотиння і бронхоспазм.

Клініка.

Підвищення Т тіла, неспокій або пригнічення, блідість шкіри з периоральним акроціанозом, непродуктивний кашель, дистанційні хрипи, оральна крепітація, задишка з подовженим і утрудненим видихом, втяжіння міжреберних проміжків, яремної ямки, надключичних і підреберних ділянок.

Перкуторно над легенями на тлі тимпанічного звуку - ділянки його укорочення, при аускультації дихання жорстке з подовженим видихом, розсіяними сухими і вологими хрипами.

Допомога на догоспітальному етапі.

1. Забезпечити доступ свіжого повітря.

2. Оксигенотерапія чистим зволоженим киснем із кисневої подушки.

3. Інгаляція дозованого аерозолю атровент 1-2 дози через спейсер.

4. Інгаляція b2- агоністів короткої дії ( сальбутамолу або бриканілу ) 1-2 дози через спейсер кожні 20 хв протягом години.

5. При затрудненні проведення ынгаляцій : сироп таблетки сальбутамолу або бриканілу дітям до 1 року – 1мг з рази, 3-6 років – 2 мг 3 рази, 7-15 років – 2-3 мг 3 рази ; кленбутерол ( спіропент ) –0,005 - 0,02 3 рази ; бронхолітин до 3-х років – ½ ч.л., 3-10 років – 1 ч.л. , старше 10 років – 1 д.л. 3 рази на добу.

6. Еуфілін 3-5 мг/кг маси разова доза внутрішньо або 2,4% розчин еуфіліну в/в струминно на 10 мл фіз.рохчину.

7. 3 % розчин преднізолону в/в 1-2 мг/кг маси разовою дозою в/м.

Допомога на госпітальному етапі.

1. Забезпечити доступ свіжого повітря.

2. Відсмоктати електровідсмоктувачем слиз і мокротиння з ВДШ.

3. Оксигенотерапія через носовий катетер – чистий зволожений кисень протягом 20 хв кожні 2 год або 40% кисень постійно.

4. Повторити інгаляції аерозолей, введення еуфіліну, преднізолону.

5. Перейти на в/в титроване введення еуфіліну.

6. Панангін 0,1 мл/кг маси на 5,0 мл 10% глюкози в/в струминно.

7. При відсутності ефекту перейти на в/в крапельне введення преднізолону 2-3 мг/кг маси на 10% розчині глюкози 10-15 мл/кг маси.

8. Муколітичні засоби : соляно-лужні інгаляції, лазолван або АЦЦ, бромгексин, мукалтин, настій кореня алтеї.

9. Вібромасаж грудної клітки в дренажному положенні з наступною активною аспірацією мокротиння.

10. Лужне пиття: 1% розчин бікарбонату натрію 10 мл/кг маси на добу давати пити дробно.

Печінкова кома

Печінкова кома – крайній прояв печінкової недостатності, який розвивається внаслідок ураження паренхіми печінки екзо- і ендогенними факторами (віруси, отрута, медикаменти, цироз печінки тощо).

В основі розвитку коми лежить невідповідність між знешкоджуючою здатністю печінки і кількістю наявних в організмі токсинів, що призводить до грубого порушення обміну речовин і змін з боку всіх органів і систем.

Клініка. Млявість, апатія, інколи ейфорія, втрата апетиту, порушення сну, зригування, метеоризм, блювання. Далі психомоторне збудження, сплутаність або повна втрата свідомості, жовтяниця, судоми, «печінковий запах» з рота, анурія, дихальні і серцево- судинні розлади. Можлива нявність геморагічного синдрому, асцит. Лабораторні показники: гіпербілірубінемія, підвищення рівня трансаміназ, гіпо- і диспротеїнемія.

Допомога на догоспітальному етапі:

1. Оксигенотерапія з кисневої подушки.

2. При судомах – 20% розчин натрію оксибутирату 50-100 мг/кг маси в/в струминно повільно на 10-15 мл 10% розчину глюкози або 0.5% розчин седуксену 0,1 мл/кг маси в/в струминно чи в/м.

3. Після надання допомоги і при зменшені клінічних проявів госпіталізація. Під час транспортування в/в крапельно введення ізотонічного розчину натрію хлориду.

Допомога на госпітальному етапі:

• Інфузійна терапія. Загальна кількість рідини для введення – 60-70% вікової потреби: 2/3 добового об’єму рідини – глюкоза 5-10% розчин, решта (1/3 рідини) – плазмо замінники, сольові розчини.

• Кокарбоксилаза 5 мг/кг маси, 5% розчин аскорбіназу натрію 150-500 мг в/в струминно.

• В/в крапельно інгібітори протеолізу: трасилол, гордокс до 100000 – 250000 ОД на добу, контрикал до 50000 ОД на добу в 3-4 прийоми.

• При гіпокаліємії в/в крапельно 4% або 7,5% розчин калію хлориду в дозі 2 ммоль/кг на добу (1мл 7,5 розчину містить 1 ммоль/л калію).

Посиндромна терапія:

• при судомах: 20% розчин натрію оксибутирату 50-100 мг/кг маси або 0,5% розчин седуксену 0,1 мл/кг маси в/в струминно повільно на 10 мл 5-10% розчину глюкози

• при набряковому синдромі: 1% розчин лазикс 1-3 мг/кг маси на добу в/м або в/в струминно; манітол 1-3 г/кг маси на добу

• при серцевій недостатності: 0,06% розчин корглюкону або 0,05% розчин строфантину 0,01 – 0,015 мл/кг в/в струминно на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

• при геморагічному синдромі: 5% розчин амінокапронової кислоти 0,1 мл/кг маси разовою дозою в/в крапельно; 1% розчин вікасолу 0,5-1,0 мл в/м 1-2 рази на добу

Антибіотики (пеніциліни, цефалоспарини)

При відсутності ефекту від базисного лікування – замінне переливання крові, гемосорбція, амінокислотний діаліз з наступним плазмаферезом, пересадка печінки.