§ 3. Соціологічна школа кримінального права

і. Соціологічна школа виникла на початку 80-х рр. XIX ст. До цього часу ідеї антропологів встигли себе цілком дискредитувати, злочинність зростала, особливо рецидивна, ширилася і юнацька злочинність. Розробки Кетле у сфері мо­ральної статистики ставили нові проблеми перед наукою кри­мінального права. Теза Кетле про те, що «суспільство має тих злочинців, яких воно заслуговує», прямо пов'язує злочинність із соціальними та іншими факторами. Необхідно було сфор­мулювати нову наукову концепцію кримінального права, що більшою мірою відповідала б потребам дійсності і була б під­ставою для реформи законодавства. До цього часу дістав знач­не поширення позитивізм — філософська течія, що виходить не з метафізичних умоглядів, а закладає в основу позитивні факти, що повинні визнаватися за допомогою їх опису, реєст­рації. Саме позитивізм Конта і Спенсера як метод аналізу окремих соціальних факторів є філософською підставою соціо­логічної школи. Соціологи, як і антропологи, оголосили науку кримінального права, що існувала до них, такою, що не відповідає потребам суспільства, застарілою. Проте, незабаром, со­ціологічна школа зазнала певної трансформації. У 1889 р. со­ціологи організували Міжнародну спілку криміналістів, яка проіснувала до Першої світової війни і провела до 1915 р. два­надцять своїх з'їздів. Поступово позиції класичної і соціологіч­ної шкіл почали зближатися. Зрештою, соціологи, не відкидаючи своїх позицій, погодилися сприйняти концепції класиків щодо вини, осудності, покарання, залишивши поняття «небез­печного стану», заходів безпеки й інші свої погляди.

2. Найбільше значними представниками соціологічної шко­ли були: Ліст (1851-1919) - Німеччина, Принс (1845- 1919), Бонгер (1876-1946) - Бельгія, Ван-Гамель (1842-1917) -Голландія, Тард (1843—1904) — Франція, Фойницький (1844— 1910) — Росія, Чубинський (1870—1944), який працював ба­гато років в Україні. Звичайно, погляди кожного із соціологів мають свої особливості, але для всіх характерним є розгляд та­ких проблем: вчення про причини злочинності, вчення про не­безпечний стан і вчення про покарання і заходи безпеки.

3. Вчення про причини злочинності. Злочин не є результа­том свободної волі, як про те писали класики. Злочин — це ре­зультат складної взаємодії різноманітного роду факторів, з од­нієї сторони — індивідуальних (у тому числі і біологічних), а з іншого боку — фізичних і соціальних.

Фізичні фактори — це географічне середовище, клімат, по­ри року, кількість осадків, час доби й ін.

Індивідуальні фактори — стать, вік, хвороби, походження і ви­ховання, освіта, родинний стан, фізичні і психічні властивості.

Соціальні фактори — безробіття, рівень цін на продукти хар­чування, рівень споживання алкоголю, заробітна платня, жит­тєвий рівень, проституція, люмпенізація населення та ін.

Соціологи пропонують ряд рекомендацій для усунення фак­торів злочинності, особливо соціальних: зниження безробіття шляхом створення нових робочих місць, регулювання цін, бу­дівництво жител, допомога еміграції, допомога безпритульним дітям тощо. Соціологи вважали, слідом за антропологами і кла­сиками, злочинність вічним явищем. «Сама думка, — як писав Ліст, — про можливість знищити злочинність належить до об­ласті утопії».

4. Вчення про небезпечний стан — це реакційна частина по­глядів соціологів. Відкидаючи крайності антропологів про природженого злочинця, вони підтверджували, що є люди, спосіб життя яких або риси особи становлять загрозу для суспільст­ва. До цих категорій людей належать не тільки ті, хто скоює злочин, а й ті, хто не вчинили конкретно нічого злочинного, але внаслідок зазначених обставин повинні визнаватися такими, що перебувають в небезпечному стані. Це, на думку соціологів, учасники суспільних організацій, жебраки, бродяги, повії, суте­нери, безробітні, алкоголіки, дегенерати, душевнохворі тощо. Підставою для репресії є не діяння, а діяч, не склад злочи­ну, а небезпечний стан. Невловимість ознак небезпечного ста­ну надає широкі можливості для необгрунтованих репресій і свавілля. Відмова від понять осудності, вини, покарання та ін­ших інститутів класичного кримінального права є характерною для соціологів.

5. Вчення про покарання і міри безпеки. Соціологи розро били класифікацію злочинців і залежно від цього рекомендували різні види репресії. До так званих «випадкових» злочинців слід застосовувати виходячи з принципу моральної вини відплатне покарання»; щодо звичних злочинців (непоправних) Ліст рекомендував їх елімінацію (тобто знищення) — страту або довічне ув'язнення. До хронічних, звичних злочинців слід застосовувати також і міри безпеки: превентивне ув'язнення, поміщення в спеціальні заклади, відправлення на заслання, поліцейський нагляд тощо.

Представники соціологічної школи пропонували систему невизначених вироків, передаючи питання про строк покарання тюремній адміністрації. Водночас вони запропонували ввести в законодавство умовне засудження і умовно-дострокове звільнення від покарання, заміну короткострокового позбав­лення волі штрафом, створення спеціальних судів і особливих місць позбавлення волі для неповнолітніх злочинців.

6. Ідеї соціологів мали істотний вплив на законодавство Так, у Франції в 1885 р. був виданий закон про непоправних рецидивістів, міри безпеки вперше були введені кримінальним кодексом Норвегії 1902 р., був прийнятий закон про попередження злочинності в Англії (1908). Взагалі, майже всі кодек­ си XX ст. відтворюють дуалістичну систему заходів репресії — покарання і заходів безпеки, причому не тільки в Європі, але, наприклад, і в країнах Латинської Америки.

7. Ідеї соціологів дістали новий імпульс після закінчення Другої світової війни, коли виникла школа нового соціально­го захисту, що об'єднує юристів, медиків і соціологів більш як 70 держав. Своїм вчителем вона називає бельгійського соціо­лога Адольфа Ірніса. Фундатором концепції нового соціаль­ного захисту вважається французький юрист Марко Ансель (1902—1990), що є представником демократичного напряму цієї течії. Новий соціальний захист обстоює зберігання основ­них концепцій класиків, закріплених в КК цивілізованих країн. Це принцип відповідальності за вину, застосування покаран­ня відповідно до тяжкості злочину, що потребує вилучення з наукового вжитку різноманітного роду фікцій, пов'язаних з «пануванням юридичного апріорізму» класичної школи (на­приклад, вчення про негідний замах). Водночас головним зав­данням кримінального права новий соціальний захист вважає «ресоціалізацію» особи з тим, щоб повернути злочинця до «ве­ликої родини людей». Ансель та його прихильники виступа­ють за збереження суду і кримінального судочинства, але про­понують запровадити спеціальне «досьє злочинця», в якому б фіксувалася біографія засудженого. Вони вважають за необ­хідне введення посади спеціального «судді з покарання», який би контролював поведінку засудженого. Водночас новий соці­альний захист пропонує застосування мір безпеки, у тому чис­лі, і до деяких «передделіктних станів» — до бродяг, жебраків. Слід зазначити, що ідеї нового соціального захисту дістали ві­доме закріплення в новому КК Франції 1992 р.

Контрольні запитання

1. Що розуміється під школами кримінального права?

2. Основні представники класичної школи кримінального права.

3. Які основні погляди представників класичної школи кри­мінального права?

4. Антропологічна школа кримінального права: її предста­вники та їх основні погляди.

5. Соціологічна школа кримінального права: її представники, їх основні погляди на злочин та покарання.

ЛІТЕРАТУРА

Поняття і система кримінального права. Наука кримінального права

Грищук В. К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України. — Львів: Львівськ. ун-т, 1993. — 137 с.

Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держа­ви: теоретичні, історичні та правові проблеми. — К.: Атіка, 2005. — 332 с.

Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших дер­жав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармо­нізації. — К.: Юрисконсульт, 2006. — 1048 с.

Хавронюк М. І. Історія кримінального права європейських кра­їн. - К: Істина, 2006. - 192 с.

Гацелюк В. О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції). — Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. - 280 с.

Тихий В. П. Кримінальне право України і конституційне право України // Вісник Конституційного Суду України. — 2005. — № 2.

Кримінальна відповідальність та її підстави

Брайнін Я. М. Основні питання загального вчення про склад зло­чину. - К.: Вид. КДУ, 1964. - 189 с.

Мирошниченко Н. А. Состав преступления: Текст лекций. — Одес-са: Юрид. лит., 2003. - 80 с.

Тихий В. П. Підстава кримінальної відповідальності за новим Кри­мінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду Украї­ни. - 2002. - № 3.

Закон про кримінальну відповідальність

Борисов В. І, Пащенко О.О. Питання закону про кримінальну від­повідальність // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наук, праць. Випуск 12. - X., 2006. - С. 3-22.

Брайнин Я. М. Уголовньїй закон и его применение. — М.: Юри-дическая литература, 1967. — 240 с.

Воробей П. А., Коржанський М. Й., Щупаковський В. М. Завдання і дія кримінального закону. — К: Вид. «Генеза», 1997. - 157 с.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі

Борисов В. І., Пономаренко Ю. А. Законодавство про кримінальну відповідальність та його чинність у часі // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. — 2003. — № 8. — С. 23—32.

Навроцький В. О. Наступність кримінального законодавства Украї­ни (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). — К.: Атіка, 2001. - 272 с.

Кримінальне законодавство України. Порівняльний аналіз ста­тей Кримінального кодексу України 1960 р. та Кримінального кодек­су України 2001 р. - К.: Ін Юре, 2001. - 284 с.

Пономаренко Ю. А. Чинність і дія кримінального закону в часі. — К.: Атіка, 2005. - 288 с.

Поняття злочину

Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений. — X.: Вища шко­ла, 1983. - 129 с.

Панов М. І., Тихий В. П. Актуальні дослідження проблем вчення про злочин // Кримінальне право України. — 2006. — № 3.

Панов М. /., Тихий В. П. Поняття злочину // Вісник Конституцій­ного Суду України. — 2004. — № 1.

Тихий В. П., Панов М. І. Злочин, його види та стадії. — К.: Видав. Дім «Промені», 2007. - 40 с.

Склад злочину. Кваліфікація злочинів

Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений. — К.: Политиздат Украиньї, 1983. — 141 с.

Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. — К.: Юрінком Інтер, 1998.-416 с.

Марін О. К Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. — К.: Атіка, 2003. — 224 с.

Марітчак Т. М. Помилки у кваліфікації злочинів. — К.: Атіка, 2004. - 188 с.

Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. — К.: Атіка, 1999. — 464 с.

Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 704 с.

Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в судебной и след-ственной практике. — К.: Юринком, 1995. — 208 с.

Об'єкт злочину

Таций В. Я. Обьект и предмет преступления в советском уголов-ном праве. — X.: Вища школа, 1988. — 198 с

Тацій В. Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві Украї­ни: Навч. посібник. — X.: УкрЮА, 1994. — 76 с.

Об'єктивна сторона злочину

Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответ-ственность. — X.: Вища школа, 1982. — 161 с.

Панов Н. И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления: Учеб. пособие. — X.: Юрид. ин-т, 1984. — Ніс.

Чубарев В. Л. Тяжесть преступного деяния. — К.: Вища школа, 1992. - 171 с.

Ярмшш Н. Я. Действие как признак обьективной стороньї пре­ступления (проблеми психологической характеристики). — X.: Осно­ва, 1999. - 84 с.

Ярмшш Н. Н. Теоретические проблеми причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). — X: Пра­во, 2003. - 512с.

Суб'єкт злочину

Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння. — К: Атіка, 2005. — 160 с.

Ломако В. А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекції. — X.: УкрЮА, 1993. — 23 с.

Трахшеров В. С. Вменяемость и невменяемость в уголовном пра­ве (Исторический очерк): Учеб. пособие. — X.: УкрЮА, 1992. — 83 с.

Устименко В. В. Квалификация преступления со специальньїм субьектом: Учеб. пособие. - К: УМК ВО, 1988. - 44 с.

Устименко В. В. Специальньш субьект преступления. — X.: Ви­ща школа, 1989. — 104 с.

Суб'єктивна сторона злочину

Борисов В. І. Необережність та її види: Текст лекції. — X.: Юрид. ін-т, 1991.-21с.

Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання. — Львів: ПАІС, 2006. — 200 с.

Верета Р. В. Поняття вини як елемент змісту кримінального пра­ва України. - К: Атіка, 2005. - 224 с.

Коржанський М. Й. Презумпція невинуватості і презумпція ви­ни. - К.: Атіка, 2004. - 216 с.

Ломако В. А. Зміст умислу і його види: Текст лекції. — X.: Юрид. ін-т.-1991.-15 с.

Пинаев А. А. Особенности составов преступлений с двойной и сме-шанной формами виньї: Учеб. пособие. — X.: Юрид. ин-т, 1984. — 52 с

Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину. — К.: Атіка, 2002. — 144 с.

Тарарухин С. А. Преступное поведение. Социальньїе и психоло-гические чертьі. — М.: Юрид. лит., 1974. — 224 с.

Тарарухин С. А. Установление мотива и квалификация преступ­ления. — К.: Вища школа, 1977. — 152 с.

Тузов А. ТІ. Мотивация противоправного поведения несовершен-нолетних. — К.: Вища школа, 1982. — 181 с.

Стадії злочину

Козлов А. П. Учение о стадиях преступления. — СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресе», 2002. — 353 с.

Тихий В. ТІ. Стадії вчинення злочину. — X.: Юрид. ін-т, 1996. — 29 с.

Співучасть у злочині

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальньїе, криминологические и пра-вовьіе проблеми. — К.: Вища школа, 1986. — 208 с.

Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному пра­ву. — К.: Наукова думка, 1969. — 216 с.

Гуторова Н. А. Соучастие в преступлений по уголовному праву Украиньї: Учеб. пособие. — X.: Рубикон, 1997. — 102 с.

Демидова Л. М. Кримінальна відповідальність за створення зло­чинної організації. — Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. - 256 с.

Кваша О. О. Організація злочину. Кримінально-правове та кри­мінологічне дослідження. — К.: ІДПНАН України, 2003. — 216 с.

Лемешко О. М. Кримінально-правова оцінка потурання вчинен­ню злочину. - X.: ФІНИ, 2003. - 160 с.

Новицький Г. В. Поняття і форми співучасті у злочині за криміналь­ним правом України. — К.: Вища школа, 2001. — 96 с.

Ус О. В. Кримінальна відповідальність за підбурювання до зло­чину. - Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2007. - 264 с.

Повторність, сукупність і рецидив злочинів

Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному праву Украиньї. — X.: Право, 2000. — 128 с.

Зелинскш А. Ф. Рецидив преступлений (Структура, связи, про-гнозирование). — X.: Вища школа, 1980. — 152 с.

Кривоченко Л. Н. Борьба с рецидивом по советскому уголовному праву: Текст лекции. — X.: Юрид. ин-т, 1973. — 32 с

Кривошеин П. К. Повторность в советском уголовном праве (тео-ретические и практические проблеми). — К.: Вища школа, 1990. — 159 с.

Зинченко И. А. Составньїе преступления. — X.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. - 176.

Шевченко Є. В. Злочини з похідними наслідками. — X.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005.

Обставини, що виключають злочинність діяння

Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность дея-ния. - X.: Основа, 1991. - 360 с.

Баулин Ю. В. Основания, исключающие преступность деяния: Учеб. пособие. - К.: УМК ВО, 1989. - 46 с.

Баулин Ю. В. Право граждан на задержание преступника. — X.: Вища школа, 1986. — 150 с.

Диденко В. П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании: Учеб. пособие. - К.: НИ и РИО ВШ МВД СССР, 1984. - 72 с.

Дячук С. І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінально­му праві (основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення за­конодавства). — К.: Атіка, 2001. — 176 с.

Звільнення від кримінальної відповідальності

Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності. — К.: Атіка, 2004. - 296 с.

Ковітіді О. Ф. Звільнення від кримінальної відповідальності за нормами Загальної частини КК України: Навч. посібник. — Сімфе­рополь: ВД «Квадранал», 2005. — 224 с.

Кривоченко Л. Н. Освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздейст-вия: Учеб. пособие. — X.: Юрид. ин-т, 1981. — 51с.

Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и отбьівания наказания. — К.: Наукова думка, 1987. — 183 с.

Усатий Г. О. Кримінально-правовий компроміс. — К.: Атіка, 2001.-128с.

Тихий В. П., Панов М. І. Звільнення від кримінальної відпові­дальності // Вісник Конституційного Суду України. — 2004. — № 4.

Поняття і мета покарання

Ломако В. А. Про цілі покарання і засоби їх досягнення // Проб­леми законності. — Національна юрид. академія України ім. Яросла­ва Мудрого, 1997. - Вип. 32. - С. 111-116.

Маляренко В. Т. Про покарання за новим Кримінальним кодек­сом України. — К.: Фонд «Правова ініциатива», 2003. — 156 с.

Уголовное наказание. (Лановенко И. П., Заросинский Ю. Л., Кос­тенко А. Н. и др.). — Киев—Донецк: ИГПАН НАН Украиньї — До-нецк. ин-т внутр. дел МВД Украиньї, 1997. — 312 с.

Фролова Е. Г. Понятие наказания, его цели и система в советском уголовном праве: Лекция. — Донецк: Изд. Дон. ГУ, 1991. — 127 с.

Система і види покарань

Антипов В. В., Антипов В. І. Обставини, які виключають застосу­вання кримінального покарання. — К: Атіка, 2004. — 208 с.

Тютюгин В. И. Лишение права занимать определенньїе долж-ности или заниматься определенной деятельностью как вид нака­зания по советскому уголовному праву. — X.: Вища школа, 1982. — 145 с.

Фролова Е. Г. Система уголовньїх наказаний зарубежньїх стран: Лекция. - Донецк: Изд. Дон. ГУ, 1992. - 172 с.

Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань (со­ціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навч. посібник. — К.: Вид. АртЕк, 1997. - 208 с.

Призначення покарання

Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. — К: Вища школа, 1980. — 216 с.

Бажанов М. И. Назначение наказания по совокупности преступ-лений и совокупности приговоров: Учеб. пособие. — X.: Юрид. ин-т, 1977.-50 с.

Маляренко В. Г. Покарання за новим Кримінальним кодексом України. — К: Фонд «Правова ініціатива», 2003. — 156 с.

Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання за кри­мінальним законодавством України. — Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. — 240 с.

Тютюгін В. І. Призначення більш м'якого покарання, ніж перед­бачено законом: Конспект лекції. — X.: УЮА, 1993. — 18 с.

Тютюгін В. І. Призначення покарання при вчиненні кількох зло­чинів та за кількома вироками: Конспект лекцій. — X.: УЮА, 1992. — 22 с.

Звільнення від покарання та його відбування

Ломако В. А. Осуждение без реального отбьівания лишения сво­боди: Уч. пособие. - X.: Юрид. ин-т. - 1987. - 58 с

Ломако В. А. Отсрочка исполнения наказания. — К.: УМК ВО, 1992.-60 с.

Ломако В. А. Применение условного осуждения. — X.: Вища шко­ла, 1976. - 126 с.

Скибицький В. В. Умовне засудження за законодавством Україн­ської РСР. — К: Наукова думка, 1971. — 132 с.

Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и отбьівания наказания. — К.: Наукова думка, 1987. — 183 с.

Тютюгин В. И. Условно-досрочное освобождение от наказания: Учеб. пособие. — X.: Юрид. ин-т, 1981. — 68 с.

Судимість

Голіна В. В. Судимість. — Харків: «Харків юридичний», 2006. — 384 с.

Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

Музика А. А. Примусові заходи медичного і виховного характе­ру. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 1997. — 125 с.

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності непов­нолітніх в Україні. — К.: Атіка, 2004. — 240 с.

Основні питання Загальної частини кримінального права іноземних держав

Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гар­монізації. — К.: Юрисконсульт, 2006. — 1048 с.

Хавронюк М. І. Сучасне загальноєвропейське кримінальне зако­нодавство: проблеми гармонізації. — К.: Істина, 2005. — 264 с

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

Амністія див. звільнення від покарання у зв'язку з амністією

Бездіяльність 125—127

Видача особи, яка вчинила злочин 72—73 види співучасників 228—238

• виконавець (співвиконавець) 229—230

• організатор 230—233

• підбурювач 233-235

• пособник 235-238

виконання наказу або розпорядження 316—320

• поняття виконання законного наказу або розпорядження 316

• підстава виконання законного наказу або розпорядження 317—318

• ознаки виконання законного наказу або розпорядження 318—319

• межі заподіяння шкоди при виконанні законного наказу або розпоря­дження 319

• перевищення меж заподіяння шкоди при виконанні законного наказу або розпорядження 319

— виконання явно злочинного наказу або розпорядження 319—320 виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної

діяльності організованої групи чи злочинної організації 324—326

• підстава заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання 324—325

• ознаки заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання 325—326

• межі заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання 326

— перевищення меж заподіяння шкоди при виконанні спеціального зав­ дання 326

вина 162-165

• поняття 163

• зміст 163

• форми 164

• ступінь 164

— значення 165 випадок (казус) 180-181

виправданий ризик див. діяння, пов'язане з ризиком виявлення умислу 205

відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння 158—160 відхилення дії або удару 192—193

Готування до злочину 202

— види готування до злочину 203—204

• підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину 203

пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину 204

• підшукування співучасників 204

• змова на вчинення злочину 204

• усунення перешкод 204

• інше умисне створення умов для вчинення злочину 204

Дипломатичний імунітет 68

• повний 68

• обмежений 68 диспозиція 46

• види 46—48

• проста 46

• описова диспозиція 46

• бланкетна 46—47

• відсилочна 47—48

• змішана (комбінована) 48 дія 121-123

діяння 119-121

— поняття 120 -ознаки 120-121

діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик) 320—324

• поняття 321

• підстава 321—323

• ознаки 323—324

• межі заподіяння шкоди при вчиненні діяння, пов'язаного з ризиком 324 добровільна відмова 214—219

• поняття 214

• ознаки 214—216

• правові наслідки 218

добровільна відмова співучасників 251—253

Екстрадиція 71—72 ексцес виконавця 249—251

• кількісний 250

• якісний 250

елементи складу злочину 94—95

Загальне поняття складу злочину 92

загальний вік, з якого настає кримінальна відповідальність 150

загальний суб'єкт злочину 151

заздалегідь не обіцяне потурання 255—256

заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом 254—255

заздалегідь не обіцяне приховування злочину 253—254

закінчений злочин 196

закінчення злочинів із матеріальними, формальними та усіченими складами 196-198

закінчення продовжуваних злочинів і злочинів, що тривають 198—199

закон про кримінальну відповідальність 37—42

• поняття 41

• ознаки 39—41

• функції 39

замах на злочин 205—207

• поняття 205-206

• об'єктивні ознаки 206—207

• суб'єктивні ознаки 207

• види замаху на злочин 208—210

• закінчений 208

• незакінчений 208

• придатний 209

• непридатний 209—210

заміна невідбутої частини покарання більш м'яким 424—427

• поняття 424—425

• передумова 425

• підстава 425—427

• кримінально-правові наслідки 427 засоби вчинення злочину 145—146

застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією 54—55,80 затримання особи, що вчинила злочин 303—307

• поняття правомірного затримання особи, що вчинила злочин 303

• підстава правомірного затримання особи, що вчинила злочин 303

• ознаки, що характеризують правомірне затримання особи, що вчинила злочин 303—307

• межі заподіяння шкоди при правомірному затриманні особи, що вчи­нила злочин 305—307

— перевищення меж заподіяної злочинцеві шкоди при його затриманні 307 звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають

дітей віком до трьох років 427—430

• поняття 427—428

• передумова 428

• підстава 428

• кримінально-правові наслідки 429—430

звільнення від відбування покарання з випробуванням 412—417

• підстава 413

• іспитовий строк 415

• кримінально-правові наслідки 416—417

звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років 417—418

• підстава 417

• іспитовий строк 417

• кримінально-правові наслідки 417—418 звільнення від відбування покарання за хворобою 430—434

• поняття 430

• передумова 431

• підстави 431—433

кримінально-правові наслідки 433—434

• підстава 437

• кримінально-правові наслідки 437

звільнення від покарання у зв'язку зі втратою особою суспільної небезпеч­ності 411—412

• поняття 411

• передумова 411

• підстава 411—412

зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі 60—62 злочин 76—81

— поняття злочину 77—78

— види визначення поняття злочину 76

— ознаки злочину 78—81

• суспільна небезпечність діяння 78—79

• винність діяння 79

• протиправність діяння 79—80

• караність діяння 80—81 злочинна недбалість 176—180

• інтелектуальна ознака 177

• об'єктивний критерій 178—179

• суб'єктивний критерій 179—180

• вольова ознака 180 злочинна самовпевненість 174—176

• інтелектуальна ознака 174—175

• вольова ознака 175 змішана форма вини 181—184

• поняття 181

• значення 184

знижений вік, з якого настає кримінальна відповідальність 150 зняття судимості 443—444

Інтелектуальне пособництво 237 іспитовий строк 415,417,423

• іспитовий строк при звільненні від відбування покарання з випробу­ванням 415

• іспитовий строк при звільненні від відбування покарання з випробу­ванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років 417

• іспитовий строк при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання 423

Категорії злочинів 87 кваліфікація злочину 99—100 кваліфікація незакінченого злочину 213—214 класифікація злочинів 86—88

• злочини невеликої тяжкості 86—87

• злочини середньої тяжкості 87

• тяжкі злочини 87

• особливо тяжкі злочини 87 основні 357—358

• додаткові 358

• «змішані» 358

• загальні 358—359

• спеціальні 359

• строкові 359

• безстрокові 359—360 крайня необхідність 308—314

• поняття 308 -підстава 308-310

• ознаки діяння, що вчинюється в стані крайньої необхідності 311—313

• межі заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності 312—313

— перевищення меж крайньої необхідності 313—314 кримінальна відповідальність 28—33

• поняття 29

• ознаки 29

кримінальна відповідальність за незакінчений злочин 212—213 кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої гру­пи чи злочинної організації 246—247 кримінальна відповідальність співучасників 244—246 кримінальне право 10—12

• поняття 12

• ознаки 10—12

• предмет кримінального права 12

• метод правового регулювання кримінального права 12

• завдання 14

• функції 15

кримінальне право і суміжні галузі права 18—22 Кримінальний кодекс України 41—42 кримінально-правові відносини 29—31

• зміст ЗО

• суб'єкти ЗО

• об'єкт 31

критерії зниження віку, з якого настає кримінальна відповідальність 150—151 критерії неосудності 153—156

• медичний 153—155

• юридичний 155—156

Малозначність діяння 82—83

мета злочину 184

мета покарання 350—355

• кара 352—353

• виправлення засудженого 353—354

• спеціальне запобігання 354

— загальне запобігання 355 місце вчинення злочину 143

звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків дав­ності виконання обвинувального вироку 418—421

• поняття 418

• передумова 418

• підстава 419

• зупинення строку давності виконання обвинувального вироку 420

• переривання строку давності виконання обвинувального вироку 420

• кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку 421

звільнення від кримінальної відповідальності 328—332

— поняття 330 -види 330-331

звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каят­тям 332-334

• передумова 333

• підстава 333

звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки 335—336

• передумова 335—336

• підстава 336

звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням вин­ного з потерпілим 334—335

• передумова 334

• підстава 335

звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням стро­ків давності 339—343

• диференціювання строків давності 340

• початковий момент спливу строків давності 340

• кінцевий момент обчислення строків давності 341

• зупинення строку давності 341

• переривання строку давності 342

звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстанов­ки 336-339

• передумова 337

• підстави 337

звільнення від покарання 407—410

• поняття 407

• види 408-409

• порядок 410

звільнення від покарання у зв'язку з амністією 434—436

• поняття 434

• передумова 434—435

• підстава 435

• кримінально-правові наслідки 435—436

звільнення від покарання у зв'язку з помилуванням 436—437

• поняття 436

• передумова 436—437

множинність злочинів 258—261

• поняття 258-259

• ознаки 259-260

• види 260

• значення 260—261

момент виникнення кримінальної відповідальності 31—32 момент закінчення кримінальної відповідальності 31—32 мотив злочину 184

Набрання законом чинності 57—58 наука кримінального права 22—27

• предмет 23

• методи 23—26

— завдання 27

невдале підбурювання чи пособництво 251 незакінчений злочин 199—202

• поняття 199

• види 202 необережність 172—180

• поняття 172—173

• види 173 необхідна оборона 292—302

• поняття 292

• підстава 293—295

• ознаки 295-299

• межі 297-299

• перевищення меж 299—301

— спеціальні види 301 неосудність 153 непереборна сила 128—129

неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний

злочин 256 неповнолітні 450—461

• особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідаль­ності 451—455

• особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуван­ня 458-461

непрямий умисел 167—168

• інтелектуальні ознаки 167

• вольова ознака 168

Об'єкт злочину 101—102

• поняття 102

• значення 101

• види об'єктів злочинів 110—115

• класифікація об'єктів злочинів «по вертикалі» 110—113

• класифікація безпосередніх об'єктів злочинів «по горизонталі» 113—115

• класифікація покарань 357—360

об'єктивна сторона злочину 116—119

• поняття 117

• значення 118—119 обмежена осудність 157—158

• поняття 157

• значення 158

обставини, що виключають злочинність діяння 288—291

• поняття 291 -ознаки 289-291

• види 291

обставини, які обтяжують покарання 382,384,385 обставини, які пом'якшують покарання 382—384 обстановка вчинення злочину 144 одиничний злочин 261—269

• поняття 262

• простий одиничний злочин 262—264

• ускладнений одиничний злочин 262

• триваючий злочин 264—265

• складний (складений) злочин 265—266

• злочин з похідними наслідками 266

• продовжуваний злочин 266—268 ознаки об'єктивної сторони злочину 117—118

— обов'язкові 117

• факультативні 118 ознаки складу злочину 95—96

• обов'язкові 95—96

• факультативні 96 ознаки суб'єкту злочину 149

• фізична особа 149

• осудність особи 149—150

• досягнення особою встановленого кримінальним законом віку 150—151 оприлюднення закону 57

основні концептуальні положенні Кримінального кодексу 13—14

Патологічне сп'яніння 160

підстава кримінальної відповідальності 35,93

повторність злочинів 274—282

• поняття 274

• види повторності злочинів 277—278

• повторність тотожних злочинів 277

• повторність однорідних злочинів 277

• кваліфікація 278—281

• кримінально-правове значення 281 погашення судимості 441—443 покарання 345—350

• поняття 348

• ознаки 348—350

— види покарань 360—372 -штраф 369-371

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або ква­ліфікаційного класу 367—368

• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 371—372

• громадські роботи 360

• виправні роботи 360—362

• службові обмеження для військовослужбовців 362

• конфіскація майна 368—369

• арешт 362-363

• обмеження волі 363

• тримання в дасциплінарному батальйоні військовослужбовців 363—364

• позбавлення волі на певний строк 364—365

— довічне позбавлення волі 365—367 помилка 187

• поняття 187

• види 187

помилування див. звільнення від покарання у зв'язку з помилуванням посереднє заподіяння (посередня винність) 229—230 предмет злочинного впливу 110 предмет злочину 105—110

— поняття 106

• місце предмета злочину в складі конкретного злочину 108—109 призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом 390—394 призначення покарання 374—389

• принципи 374—378

• загальні засади 378—382

— призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчине­ ний у співучасті 387—389

призначення покарання за сукупністю вироків 400—405

• остаточне покарання 402

• складання покарань 401

• невідбута частина покарання 401

призначення покарання за сукупністю злочинів 394—400

• остаточне покарання 397

• поглинення покарань 395

— складання покарань 396—397 примусове лікування 448

примусовий захід медичного характеру 445—448

• поняття 445

• підстава застосування 446

— особи, до яких можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру 446—447

— перелік примусових заходів медичного характеру 446 принципи кримінального права 15—17

• — відповідальність лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, що передбачене законом як злочин 16

• відповідальність лише за наявності вини особи 16

• особистий характер відповідальності 16

• індивідуалізація кримінальної відповідальності та покарання 16—17 принципи призначення покарання 374—378

• законність 374—375

• визначеність покарання в судовому вироку 375

• справедливість 375

• гуманність 376

• обґрунтованість покарання та обов'язковість його мотивування у ви­року 376-377

• індивідуалізація 377

принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі 64—71

• територіальний принцип 64—69

• принцип громадянства 69—70

• космополітичний (універсальний) принцип 70—71

• реальний принцип 71 припинення законом чинності 58—59 причетність до злочину 253

• види 253 причинний зв'язок 137

-види 141-142 провокація злочину 249 проект Кримінального кодексу України 42 проміжний закон 63—64 прямий умисел 166—167

• інтелектуальні ознаки 166

• вольова ознака 166—167 психічний примус 315—316

Рецидив злочинів 282—286

• поняття 282

• види рецидиву злочинів 283—285

• загальний 284

• спеціальний 284

• простий (одноразовий) 284

• складний (багаторазовий) 284

• пенітенціарний 284

• не пенітенціарний 284

• кваліфікація 285—286

• кримінально-правове значення 286

Санкція 48

— види санкцій 48—50

• відносно-визначені 48—49

• альтернативні 49—50 система кримінального права 17—18

система покарань 356—360

• поняття 356

• ознаки 356—357 склад злочину 89—92

• види складів злочинів 96—100

• формальний 98

• матеріальний 99

• усічений 100

спеціальний суб'єкт злочину 151—152

співучасть у злочинах з спеціальним суб'єктом 247—249

співучасть у злочині 221—228

• поняття 222

• об'єктивні ознаки 223—226

• суб'єктивні ознаки 226—228 спосіб вчинення злочину 145 стадії злочину 194—196

— поняття 194—195 -види 195-196

строк давності 339-341; 418-421

• строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальнос­ті 339-341

• строк давності виконання обвинувального вироку 418—421

• переривання строку давності при притягненні особи до кримінальної відповідальності 342

• переривання строку давності при виконанні обвинувального вироку 420

• зупинення строку давності при притягненні особи до кримінальної відповідальності 341

• зупинення строку давності при виконанні обвинувального вироку 420 структура Кримінального кодексу 43—46

• Загальна частина 43

• Особлива частина 43—44 структура суспільних відносин 102—105

• суб'єкти суспільних відносин 103

• предмет суспільних відносин 104

• соціальний зв'язок (зміст суспільних відносин) 104—105 ступінь суспільної небезпечності діяння 84

ступінь тяжкості злочину 86

суб'єкт злочину 148

суб'єктивна сторона злочину 161—162

• поняття 161

• ознаки 161—162

• значення 162 судимість 439—444

• поняття 439

• підстава 439

• припинення 440

• погашення 441—443

• зняття 443—444

сукупність злочинів 269—274

• поняття 269

• види сукупності злочинів 270

• ідеальна 270—271

• реальна 271

• кваліфікація 272

• кримінально-правове значення 272 суспільна шкідливість діяння 83 суспільні відносини 101—102 суспільно небезпечні наслідки 130—137

• поняття 130—131 -види 132-133

• значення 136—137

Територія України 65—68

тлумачення закону про кримінальну відповідальність 50—55 тлумачення закону про кримінальну відповідальність за обсягом (резуль­татом) 53—54

• буквальне (адекватне) 53

• обмежувальне 53—54

• поширювальне 54

тлумачення закону про кримінальну відповідальність за прийомами (засо­бами) 52—53

• граматичне (або філологічне) 52

• систематичне 52—53

• історичне 53

тлумачення закону про кримінальну відповідальність за суб'єктом 50—52

• легальне (офіційне) 50—51

• судове тлумачення 51—52

• казуальне 51

• правозастосовне 51—52

— наукове (доктринальне) 52

Умисел 165-172

• поняття 165—166

• ознаки 166

• види 165—166

умисел у злочинах з формальним складом 169—170

умови кримінальної відповідальності за бездіяльність 126—127

— обов'язок вчинити певні дії 126

• наявність реальної можливості діяти певним чином 126—127 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання 421—424

• поняття 421

• передумова 421—422

• підстава 422-423

• кримінально-правові наслідки 424 уявна оборона 301—302

Фактична помилка 189—193

• помилка в об'єкті 189—190

• помилка в характері діяння 190—191

• помилка в причинному зв'язку 191—192

• помилка в особі потерпілого 192 фізичне пособництво 237 фізичний примус 314—316

• поняття 315

• види фізичного примусу 315

• непереборний фізичний примус 315

• переборний фізичний примус 315—316 фізіологічне сп'яніння 159

філософсько-етичне обґрунтування кримінальної відповідальності 34—35 форми реалізації кримінальної відповідальності 32—33

• засудження винного, що виражене в обвинувальному вироку суду, не пов'язане, проте, із призначенням йому кримінального покарання 32

• засудження особи, поєднане з призначенням їй конкретної міри пока­рання, від реального відбування якого засуджена особа, проте, звіль­няється 32

— відбування винним призначеного йому судом покарання 33 форми співучасті 238

форми співучасті за ступенем стійкості суб'єктивних зв'язків між співучас­никами 239-244

• вчинення злочину групою осіб 239

• вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою 239—240

• вчинення злочину організованою групою 240—241

• вчинення злочину злочинною організацією 241—244

форми співучасті за характером виконуваних ролей співучасниками 238

• проста 238

• складна 238 формула неосудності 153

Час вчинення злочину 59—60

• час вчинення триваючого злочину 59

• час вчинення продовжуваного злочину 59

• час вчинення злочину у співучасті 59

чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі 64—73 чинність закону про кримінальну відповідальність у часі 56—64

Школи науки кримінального права 463—475

• класична 463—469

• антропологічна 469—472

• соціологічна 472—475

Юридична помилка 187—189

• помилка в злочинності діяння 188—189

• помилка в кваліфікації злочину 189

• помилка у виді і розмірі покарання 189

Навчальне видання

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ