3. Діалектика цивілізаційних і формаційних процесів суспільного розвитку

співвідношення понять “цивілізація” і “суспільно-економічна формація”

Пізнавальне значення положень, що характеризують матеріальні основи загальноцивілізаційного розвитку, полягає у тому, що вони створюють необхідні передумови глибокого осмислення об'єктивних основ формаційно­го розвитку суспільства. У зв'язку з цим треба подолати штучне протиставлення понять “цивілізація” і “суспільно-економічна фор­мація”, “загальноцивілізаційний” і “формаційний” аспекти істо­ричного прогресу. Ці поняття співвідносяться як загальне і особ­ливе, зміст і форма. Цим визначається їхня органічна єдність і протилежність. У понятті “формація” втілюється якісна визначе­ність соціально-економічної та політичної структури суспільства,

45

що сформувалася на конкретному історичному етапі, головна спря­мованість і цільова функція її розвитку. На відміну від цього зміст поняття “цивілізація” включає все те, що характеризує, з одного боку, єдність суспільства, а отже, і суспільно-історичного прогресу, з іншого—зміст матеріальних і духовних цінностей, які людство успадкувало від попередніх поколінь і використовує на кож­ному етапі розвитку з метою свого розширеного відтворення. Саме ці цінності у кінцевому підсумку визначають об'єктивні умови і можливості, що зумовлюють виникнення й розвиток відповідних формаційних утворень.

Цивілізаційні характеристики визначають не лише об'єктивні внутрішні передумови, а й зовнішнє суспільно-історичне середови­ще, у межах якого утворюються, розвиваються і взаємодіють не­однорідні за своїм змістом соціально-економічні структури. Саме тому при визначенні специфічних характеристик певної формації слід обов'язково враховувати її взаємодії у межах єдиного цивілізаційного процесу з іншими формаційними структурами, а також наявність і в її власних межах неоднорідних суспільних угрупувань, перехідних і змішаних, старих і нових форм історичного роз­витку.

Разом з тим слід ураховувати і те, що теоретичне розмежу­вання, з одного боку, загальної спрямованості цивілізаційного процесу, за якою визначається гуманістична логіка суспільного прогресу, з іншого — історично конкретної (специфічної) мети розвитку, яка регулюється певним способом виробництва, визна­чає одне з принципових діалектичних протиріч кожної окремо взятої формаційної структури суспільства.

При аналізі економічного базису слід передусім з'ясувати, наскільки він сумісний з створенням умов, необхідних для розвитку людини. Йдеться про з'ясування причин того, якою мірою та чи інша система економічних відносин створює можливості при на­явних матеріальних і духовних ресурсах для всебічного розвитку особи. Саме з цих теоретичних міркувань слід оцінювати розвиток будь-якого суспільного устрою. І це слід глибоко, осмислити. Уся історія суспільного прогресу є не що інше, як безперервний роз­виток людської особистості, тому слід знати, що являє собою людська природа взагалі, як вона модифікується в кожну історич­но дану епоху.

Розглянуті теоретичні положення визначають пріоритетність цивілізаційних основ розвитку суспільства, їхню функціональну першість, провідну роль. Утворюючи домінуючу силу історичного прогресу, в кінцевому підсумку вони детермінують загальну логі­ку розвитку формаційних структур суспільства — конкретну спе­цифіку способу їх виробництва, економічного базису і політичної

46

надбудови. Кожен цикл цивілізації створює не лише відповідні передумови, а разом з тим висуває якісно нові, більш високі ви­моги до розвитку формаційних утворень.

Важливою проблемою є також урахування самостійності роз­витку цивілізації та формацій, що функціонують у її межах. Так само як з теорії цивілізації не можна визначити специфічні ха­рактеристики формації, так і за логікою розвитку формаційних структур не можуть бути сконструйовані основи цивілізаційного процесу. Цим у кінцевому підсумку визначається складність тео­ретичного аналізу закономірностей історичного розвитку суспіль­ного прогресу, який передбачає, з одного боку, логічне відособ­лення структур, що розглядаються, а з іншого — взаємний синтез узгодження і збагачення.

Проте самостійність розвитку формацій може бути лише від­носною. У цілому ж при вивченні об'єктивних основ суспільно-історичного процесу слід виходити з того, що його найбільш гли­бокі фундаментальні підвалини визначаються внутрішнью логікою розвитку загальноцивілізаційного прогресу. Завдяки цьому забез­печується відповідність матеріальної основи розвитку суспільства, що утворюється певною цивілізацією, його формаційним структу­рам. Для того щоб це зрозуміти, слід враховувати важливе теоре­тичне положення про те, що жодна економічна структура не зни­кає раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона. дає досить простору, а нові, більш розвинені виробничі відносини ніколи не з'являються раніше, ніж з'являться матеріальні умови існування їх в надрах найстарішого суспільства.

Історія підтвердила й підтверджує у наш час це наукове по­ложення. Аграрна цивілізація створила матеріальні основи для розвитку у найрізноманітних формах феодального суспільства. Характерним у цьому відношенні є й те, що капіталістичні вироб­ничі відносини дістали необхідний простір для свого розвитку лише на грунті індустріальної структури виробництва. Елементи капіталістичних відносин почали зароджуватися ще у XIV—XV ст. у вигляді мануфактурного виробництва у північних містах Італії та в Нідерландах. Потім був досить тривалий період так званого первісного нагромадження капіталу. Цей період, що становив своєрідну передісторію капіталістичного способу виробництва, його початковий ступінь, був вписаний в літопис історії, за сло­вами К. Маркса, “полум'яною мовою меча та вогню” як найжорстокіший період насильства над людиною. А це знову ж таки більш як два сторіччя людської історії. Однак низький рівень про­дуктивних сил аграрної цивілізації, що залишалася на той час панівною, не дав змогу капіталізму повністю витіснити феодальні структури суспільства. І лише завдяки промисловій революції, на

47

основі якої було створено матеріальну базу індустріального ви­робництва, капіталістичні виробничі відносини отримали необхід­ний простір для свого розвитку.