НАЦ²ОНАЛЬНА АКАДЕМ²Я УПРАВЛ²ННЯ

Конспект книги

Гальчинский А.С. Ещенко П.С. Палкин Ю.И. Основи економічної теорії/ -М.: Высшая школа, 1995. -471c.

виконаний студентом НАУ

Лужиним В.

Київ, 1998

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

І ФОРМУВАННЯ РИНКУ

Тема 3. Потреби та інтереси — рушійні сили економічного розвитку

1. Економічні потреби як матеріальна основа інтересів

Головна рушійна сила соціально-економічного прогресу — лю­дина — одночасно є суб'єктом виробничих відносин, суперечностей, інтересів. Лише реалізуючи свої інтереси, вона справляє активний вплив на економіку, розвиває науку, техніку, бере участь у всіх сферах життя. Ось чому побудувати ефективну систему господарювання, досягти соціально-економічного прогресу суспільство може тільки орієнтуючись на реалізацію все зростаючих економічних по­треб та інтересів людини.

Економічні потреби і їх структура

Економічні потреби відображають відношення соціальних суб'єктів (людина, колектив, суспільство) до можливого спо­живання вартостей, опосередкованих економічними формами їх реалізації. Вони виявляються як необхідність у життєвих благах, як стимул до споживання.

Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві визначальні причини. Перша має фізіологічний харак­тер, тому що людина, як жива істота, потребує певних умов і за­собів існування. Друга є результатом суспільних умов.

Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різ­номанітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його іс­нування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу.

Зміст потреб у кожній країні залежить від сукупності суспіль­них умов розвитку цього конкретно історичного суспільства: рівня розвитку продуктивних сил, пануючих відносин власності, націо­нальних, історичних особливостей розвитку виробництва, взаємо­зв'язків з іншими країнами тощо.

Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним ку­том зору. Наприклад, суспільні потреби поділяються на економічні

30

Рис. 2. Структура особистих економічних потреб

та неекономічні, виробничі та невиробничі, їх можна розподілити з урахуванням суб'єкта споживання окремої людини, сім'ї, колективу підприємства, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів, суспільства в цілому або окремого класу.

Економічні потреби (рис. 2) — це лише певна частина потреб, якій належить провідна роль.

Закон зростання потреб

Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають грунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси і різноманітності споживних, вартостей у результаті зростання про­дуктивних сил призводить до зміни структури виробництва і витіс­нення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспіль­ного виробництва, відбувається безперервно. Розвиток продуктив­них сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють еконо­мічному зближенню народів різних країн, що зумовлює розширен­ня складу продуктів праці, а отже, до появи нових потреб. Це свідчить, що в суспільстві діє об'єктивний закон зростання потреб. Поява нових споживних вартостей спочатку має обмежений ха-

31

рактер і повністю задовольнити попит на них неможливо. Не зва­жаючи на обмеженість, нові споживні вартості стають суспільною потребою. Оскільки відразу всіх членів суспільства забезпечити новоствореними споживними вартостями неможливо, то між попи­том на них і пропозицією виникає суперечність. Вона може бути використана для розвитку виробництва через економічне стиму­лювання, тому що потреби не лише є результатом виробництва, а й впливають на нього. Виробництво завжди в кінцевому підсумку пов'язано з потребами, що склалися. Поза потребами неможливе і саме виробництво. Особливо динамічно зростають по­треби, змінюється їхня структура в умовах науково-технічного про­гресу. Під її впливом економіка набула такого розвитку, що може задовольняти не тільки такі важливі життєві потреби, за які боро­лося людство багато століть—їжа, одяг, житло, охорона здоров'я (первинні потреби), а й потреби, які дістали назву другої групи, породженої розвитком особистості, й у буденному житті виступа­ють як “потреби вільного часу”.

Як породження науково-технічного прогресу, “потреби вільного часу” стають революціонізуючим фактором розвитку людини і ви­робництва. Розвиваючи людину, вони удосконалюють її як інтелек­туальну силу, перетворюють виробництво, змінюють його структу­ру так, щоб випускати все нові й нові види продукції, послуг, які б задовольняли Їх виробників. У цьому полягає особливість вияву закону зростання потреб в умовах розвитку економіки, що грунту­ється на досягненнях науково-технічного прогресу. Сучасне суспіль­ство має .забезпечити умови для безперервного розвитку потреб. У цьому рушійні-сили його розвитку.

На жаль, ситуація, що склалася в нашій країні, свідчить про суперечності між потребами населення, які сформувалися з ураху­ванням таких високорозвинених напрямів, як обчислювальна та ла­зерна техніка, сучасні засоби зв'язку, передові досягнення світово­го виробництва, науково-технічного прогресу та можливостями їх задоволення, обмеженими як загальним рівнем розвитку економі­ки, так і структурою її, орієнтованою в основному на задоволення виробничих потреб. Розв'язати цю суперечність можна завдяки піднесенню економіки на якісно новий рівень, зміні її структури з метою формування потреб, спрямованих на розвиток людини.

Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці роз­винених країн в нинішніх умовах є те, що, з одного боку, відбу­вається перехід від масового виробництва і споживання до індиві­дуалізованого виробництва та споживання. Наприклад, люди хочуть різноманітніше одягатись, враховуючи особливості своєї зовніш­ності, віку, професії тощо. А з іншого боку, індивідуальні потреби, які динамічно розвиваються (творчі види праці, фізична культура і спорт, забезпечення чистоти навколишнього середовища, збере-

32

ження миру), можуть бути реалізовані лише на колективній основі, спільною діяльністю колективів, людей певного регіону, всієї планети. Отже, відбувається одночасний процес індивідуаліза­ції та колективізації потреб.