Структурні елементи виробничих відносин

Система виробничих відносин складна і багатоманітна. Однак головним, визначальним у її змісті є відносини влас­ності. Як основа виробничих відносин власність характеризує су­спільний спосіб поєднання працівника з засобами виробництва і відповідні відносини між-людьми з приводу привласнення мате­ріально-речових елементів і результатів виробництва. Вона ви­значає, в чиїх інтересах ведеться виробництво, його цільову спрямованість, умови розпорядження факторами виробництва і вико-

60

ристання їх. Одночасно відносини власності зумовляють історичну специфіку суспільства, його класову і соціальну структуру, систе­му влади.

Власність на засоби виробництва визначає не тільки характер економічних взаємозв'язків між людьми безпосередньо у процесі виробництва, а й форми розподілу, обміну і споживання створених матеріальних і духовних цінностей. Згідно з цим можна зазначи­ти, що система виробничих відносин кожного суспільства являє собою загальну сукупність економічних зв'язків між людьми, що визначаються специфікою відносин власності, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріаль­них і духовних благ.

Структурні елементи, що входять до системи виробничих відно­син, взаємно субординовані. Це виявляється передусім у підпо­рядкуванні їх специфіці власності, яка виконує системоутворюючу функцію усієї системи. Згідно з цим відносини власності визна­чають цільову спрямованість розвитку кожної структурної ланки, що входить до загальної системи.

Разом з тим слід мати на увазі, що провідне місце у системі виробничих відносин належить відносинам, що складаються без­посередньо у самому виробництві. Саме тут насамперед виявляю­ться відносини власності на засоби виробництва.

Розподіл, обмін і споживання попри всю свою важливість у загальному економічному процесі відчувають на собі визначаль­ний вплив виробництва. Відповідно до цього кожна конкретно історична система виробничих відносин формується і функціонує, виходячи з провідної ролі (примату) виробництва і адекватного підпорядкування йому розподілу і обміну створених матеріальних і духовних благ, які споживає людина.

Система виробничих відносин кожної суспільної формації не є чимось застиглим. Це не тільки структурно субординована систе­ма, а й така, що генетичне розвивається від простого до склад­ного. Мова йде про визначальні етапи, періоди та стадії форма­ційного розвитку. Основою цього процесу є розвиток продуктивних сил суспільства. При цьому виробничі відносини виконують дво­їсту роль — двигуна, що стимулює і прискорює зростання продук­тивних сил, і водночас протидіє їхньому розвитку.

Разом з тим кожна система виробничих відносин є відносно самостійною. Ця самостійність визначається свідомою діяльністю головного суб'єкта виробничих відносин, що бере участь у вироб­ництві, розподілі, обміні та споживанні цінностей, створених лю­диною, трудова діяльність якої спрямована на задоволення влас­них потреб та інтересів. У цьому смислі система виробничих від­носин формується і розвивається як система свідомої функції людини, яка органічно поєднує об'єктивні та суб'єктивні начала.

61